СИСТЕМА СУБ’ЄКТІВ КОНТРОЛЮ ЗА ДІЯЛЬНІСТЮ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ ЯК СУБ’ЄКТІВ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПРАВА УКРАЇНИ
09.10.2011 21:45
Author: Матвієнко Павло Дмитрович, здобувач кафедри адміністративного та господарського права Запорізького національного університету
[Administrative law. Administrative judicial law. Custom and tax law. Municipal law]
Складовим елементом організаційно-правового механізму контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування як суб’єктів адміністративного права є суб’єкт, тобто той, хто цей контроль здійснює. Специфіка діяльності органів місцевого самоврядування при реалізації ними адміністративної правосуб’єктності, можливість делегування їм повноважень органів виконавчої влади, чисельність і розмаїття останніх обумовлює можливість контрольного впливу з боку багатьох різноманітних органів, що, у свою чергу, дозволяє зробити висновок про множинність суб’єктів такого контролю. Узагальнений аналіз законодавства, практики його застосування, свідчить що серед суб’єктів контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування як суб’єктів адміністративного права можна виокремити державні органи (т.з. суб’єкти державного контролю) та недержавні установи, інституції (суб’єкти громадського контролю). При цьому серед перших в наявності суб’єкти загальної компетенції (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України), які реалізують контрольні повноваження як похідну складову своєї діяльності (під час виконання основних, домінуючих повноважень), суб’єкти спеціальної компетенції, для яких контрольні повноваження є базовими (деякі центральні органи виконавчої влади, їх територіальні органи тощо). Питоме місце посідають місцеві органи виконавчої влади, особливо беручи до уваги можливість делегування повноважень цих органів органам місцевого самоврядування й підвищений акцент у контрольній діяльності стосовно реалізації останніми делегованих повноважень. Кількість державних суб’єктів контролю є великою, інколи повноваження їх дублюються, що обумовлює зростання контрольного «тягара» на органи місцевого самоврядування, що й актуалізує потребу перегляду існуючих суб’єктів державного контролю у напрямку оптимізації їх кількості та чіткого нормативного закріплення засад діяльності та взаємодії. Значною є участь у відповідному контролі недержавних інституцій, що, багато у чому, обумовлено особливістю як правової природи самих органів місцевого самоврядування, так і їх діяльністю. Серед таких суб’єктів цілком можливо виокремити: територіальні громади, органи самоорганізації населення, об’єднання громадян, профспілки, аудиторів, адвокатів, ЗМІ, громадян тощо. Незважаючи на те, що їх контроль є своєрідним (без державно-правового впливу, без втручання в оперативну діяльність тощо), його недооцінювати неможна, а, навпаки, варто й надалі посилювати роль і значення. Цілком ймовірними вбачаються пропозиції щодо розширення меж, збільшення кількості суб’єктів громадського контролю (наприклад, впроваджуючи інститут регіонального та місцевого амбудсмана тощо), урізноманітнення форм та методів при обов’язковому законодавчому визначенні засад діяльності. Саме завдяки практичному втіленню цих пропозицій цілком можливим є максимальне використання ресурсу системи суб’єктів контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування як суб’єктів адміністративного права, а мова повинна йти саме про їх систему, бо вони існують не самі по собі, а перебувають у тісних (внутрішніх, зовнішніх, горизонтальних, вертикальних) зв’язках, для підвищення ефективності контролю й максимального використання адміністративної правосуб’єктності органами місцевого самоврядування України.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
