Під час розслідуванні незаконного наркобізнесу, слідчий та оперативні працівники нерідко зіштовхується із протидією їх законній діяльності. Науковці не виробили єдиного підходу до визначення протидії розслідуванню. Під протидією розслідуванню, вони розуміють будь-яку протиправну діяльність обвинувачуваного (підозрюваного) і сприяючих йому осіб з метою ухилення від кримінальної відповідальності або необґрунтовано максимального її пом’якшення (О. Стулін, 2000 р.).
Інші науковці вважають, що протидія розслідуванню є активною діяльністю, яка реалізується для того, щоб залишити в таємниці обставини одного або декількох злочинів, приховати джерела криміналістично значимої інформації про саму злочинну подію, її учасниках, а якщо це не вдалося, то шляхом фізичного або іншого впливу на осіб, які здійснюють розслідування або розгляд справи в суді, дезорганізувати їх роботу, перешкодити розкриттю злочину й здійсненню правосуддя (О.М. Кустов, 1996 р.).
Вивчаючи проблеми викриття неправдивих показань, науковці визначили неправду як один з видів протидії, виділяючи при цьому пасивну неправду, яка проявляється в непередачі відомостей, які відомі (умовчання), а також активну неправду, тобто повідомлення свідомо неправдивих відомостей (В.О. Образцов, 1997 р.).
На думку Р.С. Бєлкіна, протидія розслідуванню — це навмисна діяльність з метою перешкоджання виконанню завдань розслідування й, в остаточному підсумку, встановленню істини по кримінальній справі (Р.С. Бєлкін, 1999 р.).
А В. Є. Корноухов, вважає, що протидія розслідуванню є самостійним видом злочинної діяльності або системою поведінкових актів, які носять аксіальний або (і) ретіальний характер, які спрямовані проти досягнення слідчим тактичних і правових цілей (В.Є. Корноухов, 2000 р.).
На нашу думку, протидія розслідуванню це навмисні дії або бездіяльність зацікавлених осіб, які спрямовані на перешкоджання виконанню завдань розкриття та розслідування злочинів, а також встановленню об’єктивної істини у кримінальній справі.
|