Вивчення історії держави і права України періоду античності стикається з великими труднощами, пов'язаними з відсутністю писемних джерел. В зв'язку з цим деякі регіони України "випадають" з розгляду розвитку державно-правового процесу. Не є винятком в цьому і Тернопільщина, а між тим, цілий комплекс матеріально-речових джерел (залишки протоміських центрів, фортифікації, скарби) засвідчують для 9–6 ст.до.н.е. наявність тут структурованого політичного утворення, а отже, держави і права. Реконструювати деякі риси даної племінної протодержави можливо за допомогою аналізу скарбів і тератевтики, семантичне навантаження яких відбиває тогочасні ідеологічні і правові реалії. Адже в епоху релігійного світогляду і містичного світосприйняття соціальна поведінка людини визначалась не тільки економічним детермінізмом, а й ідеальними мотивами з царини ідеологічно-правових вчень і яскраво втілена в матеріальній культурі.
Період Гальштату (ранній залізний вік 12 – 6 ст. до н.е., HaА1 – HаC за європейською хронологією) став ключовим моментом в історії європейської цивілізації, оскільки саме з цього часу розвиток її продуктивних сил і державно-політичної та соціальної надбудови став дорівнювати, а подекуди переважати близькосхідний. Походи “народів моря”, що поряд з Хетським знищили і ахейські палацові царства, створили можливісті для розвитку нової форми держави – поліса, підмурка класично-рабовласницького суспільства. Але полісна система займала лише незначну частину континенту (Греція і Апенніни). За її межами було безліч племен, що пішли іншим шляхом формування надобщинних політичних структур (політогенеза). Про його суть суперечка ведеться і понині (військова демократія, вождизм, ранньо-рабовласницькі племінні царства). В наукових колах Центральної Європи (переважно Балкан) популярності набула теорія існування ранньодержавних (у деяких авторів протодержавних) дворівневих військово-політичних об’єднань у фракійців на чолі з "богом-царем", пов’язаним з культом Діоніса-Арея (Дзібелсурда у фракійців) і родоплемінною знаттю – “tarabosteis”, об’єднаною в конічні клани. Завдяки відомим причинам, з їх середовища виділявся окремий царський рід – vrekun, що узурповував військові і сакральні функції (наприклад, бесси в племен сатрів). Ряд городищ, що панували над своєю округою, творили сакральний союз. Тобто соціум (принаймі фракійський, адже саме на його матеріалі виникла дана схема) являв собою цілий ряд потестарно-дуалістичних об’єднань на чолі з вершниками – “дзібітідами” (Гезехій з Олександрії), що ведуть свій рід від Дзібелсурда і пов’язані між собою його культом і втіленням його на землі – царем [1,с.186: 6,с.78]. Саме з симбіозу вершників і землеробів виросла у фракійців царсько-жрецько влада. Так, пов’язане з владою і вершником дієслово і зв’язаний з ним субстантив означає – “роздаючий наділи” [16,с.21]. В процесі політогенеза, якщо теоретично уявити його у вигляді ієрархічної драбини стадій-ступенів, вищеописане відповідало б чіфдому (вождівству). У вітчизняній історіографії дане стадіальне узагальнююче визначення – чіфдом, – для лісостепових племен кіммерійського і скіфського періодів ніколи прямо не вказувалося. Та до нього тяжіє цілий ряд соціально-політичних реконструкцій. Так, відмічається, що у носіїв скіфської культури в лісостепу в часи Скіфії відбувся процес трибалізації, були свої царі і знать-вершники, а отже – відбувся процес трансформації з механічної етнічної спільноти в політичну.
Період BrD – HaА1 (13-11 ст. до н.е. за Міллером-Карпе), час появи фракійських гальштатських племен на Україні, характеризується великою міграційною активністю і пов'язаними з нею війнами. З писемних джерел (переважно Єгипетських документів з “Телль-ель-амарнського” архіву) нам відомий лише заключний етап цього процесу – вторгнення ”народів моря” на Близький Схід. Впливовими дійовими особами в ньому були носії культурної групи Колоджені-Ноа-Собатинівка 7,с.15: 17,с.19. Саме їх кераміка і зброя знайдені в похованнях у Кносі (Зафер Попоура) на Криті в Енкомі (Скарб зброї) на Кіпрі, м.Угарит, Родосі (Ялісос), Трої шар VIIа і в палаці Пілоса, а також на давньоєгипетських рельєфах з Луксору і Медінет Хабу 9,с.12. Але поштовхом до їх походів був тиск із глибин Hinderlandy мігрантів, часів першого фракійського розселення, що припало на 13-12 ст. до н. е. [4,с.30. Передумовою до цього стала зміна клімату в 13 ст. до н. е. та демографічний вибух кінця бронзи, коли велика кількість бронзових і перші залізні знаряддя значно збільшили продуктивність праці
Як вже зазначалося, причиною цього натиску на Близький Схід стало просування на Україну гальштатських фракійських племен, які витісняли попередніх осадників. Так у пониззі Дунаю утворилася група Сілеану-Рімнічеле, як наслідок осідання на землях носіїв Кослоджені племен культури Монтеору з незначним впливом носіїв Тей IV-V . Подібний процес мав місце і в середньому Подністров'ї, де племена культури Ноа витіснялися фракійцями-переселенцями – носіями культур Гава-Голігради [15,с.116].
Як бачимо, початок власне історичного періоду на Україні був переповнений військовими сутичками і грабіжницькими набігами – найхарактернішою рисою вождизму чи військової демократії [8,с.7]. Етнічні протуберанси кінця бронзи початку заліза нерідко називають першим “великим переселенням народів”, яке змінило історію людства в свій час не менше, ніж переселення початку середньовіччя. Тому й умови, що зумовили ці переселення, були схожими: процес політогенезу і, відповідно, трибалізації; поява знаті, що мріяла про здобич, оскільки того, що вона одержувала через систему редістрибуції, було замало.
На 9 ст. до н. е. складання структурованого політичного суспільства завершилось в фракійців. Археологічні свідчення з пам. Гава-Голігради відображають соціум з класовою paideia [10,с.48]. Найяскравішим прикладом цього є Михалківський скарб (Михалково Борщівського району), символи з речей якого ідеологічно відображають культ сонця, тобто царської влади [11,с.97]. Так, ажурні підвіски з с.Лисичок (Тернопільщина), що є верхньою частиною бляхи-фалари (збруя коня в колісниці), знайденої цілою в Михалкові, аналогічні виробам з скарбу с.Рожанці біля Белграда і Баян-Семерія (Румунія) [11,с.97]. На період НаВ припадає пік популярності виробів на зразок Михайлівських у лісостепових племен України. Так, у Київському музеї є кільце-пластинка, з Зарубенців відомі брошки у вигляді крил, а на городищах лісостепу (Субутівське, Немирівське, Чорнолісся) багато бляшок – все голіградського типу. Безперечно, це спричинено спільністю ідеології влади та політичного життя. Справа в тім, що в період 750-725 р.до н.е. відмічена інфільтрація в племінне середовище України племен кул. Бесарабь. Їхні жертовники, пов’язані з царським культом предка на кшталт Дзібелсурда і Кібелли та хтонічно-солярним культом, відомі з жаботинівських протоміських центрів, а кераміка – з голіградських городищ (с.Кривче Тернопільщина). [4,с.35]. Зазначимо, що привілейований клас у дворівневих суспільствах з'являвся, переважно, як наслідок завоювання. Панування у фракійців експлуатації на кшталт спартанської ілотії (породженої завоюванням) відзначали Афіней, Філарх, Теопомп, Агатархід. На відміну від спартіатів-фалангітів, привілейовані на Україні в передскіфський і скіфський час були кінними вершниками. Саме з ними слід пов'язати городища лісостепу 9 ст. до н.е., де величезна площа виділена під загони для худоби. Справа в тім, що в гальштаті ще не знали важкого плуга і розорювали лише легкі грунти річкових долин. Отже, фонд земель для обробітку був обмежений, а при екстенсивному землеробстві це призводило до відсутності можливості здобути надлишковий продукт шляхом збільшення посівних площ. [7,с.137]. Тому основним багатством була худоба, що випасалась нерідко у степу, а її господарі вели полукочове життя.
В архаїчних соціумах ідеологічне обгрунтування влади нерідко важило більше, ніж її економічне підгрунтя. Характерним прикладом цього є деспотична влада “людини-птаха” над полінезійцями Пасхи, що спиралась лише на їх сліпу віру в його “мана”-магічну силу. Концепція одночасно божественної волі, сили і енергії, а також долі певних індивідів, що надає право і зобов'язує їх царювати, поширена і серед індоєвропейців. Найяскравішим прикладом є давньоіранський “фарн” (дослівно – щастя), що уособлювався з приналежністю до певного роду (Парадатів – Кей-Сіявушидів) і інвеститурними речами. На наш поглядю, саме останніми є дві надзвичайно цікаві жіночі статуетки з “ялинковим” орнаментом що знайдені на городищах Лисички і Кривче Тернопільської обл. Найближчі аналогії їм відомі з Кікладських островів [10,с.94]. Це зображення Mi Lugal – жінки-царя, верховної жриці, а, можливо, і Кібелли, пов'язаних з царською інвеститурою.
“Ялинковий” орнамент в античності одноголосно тлумачився як стилізація священної ялини, що по календарній смерті Атіса посилалась у святилище Кібелли. Цей ритуал пов'язаний з діонісіями і кривавими жертвами та царською ідеологією, а саме, що влада дається тимчасово Діонісом через втілення останнього в тіло правителя. Так, у Гезехія зберігся голос “ “ (одержимий Зевсом Фригійським (Діонісом), величний) [5,с.97: 6,с.137]. Міфологічно це виражалося в культі Діоніса Оместа, що "вимагав" людських жертв перед Саламіном. А у «Вакханаліях» Еврипіда розповідається, що Фіванський цар був розірваний в якості культової жертви Агавою, жрицею "Mi Lugal” Вакха-Діоніса [14,с.129]. Дана міфологема пов'язана з культом ритуального вбивства царя після того, як він відцарював свій термін і почав старіти, що робило його “загрозою щастю царства”. Подібна віра про зв'язок благополуччя соціуму із здоров’ям правителя ще зовсім недавно існувала в африканських племен, зокрема шаллуків верхнього Нілу. На Криті правителя в жертвоприношенні заміняли діти, так, у Кноському палаці в одній із культових галерей віднайдено 6 трупів зі слідами канібалізму. На городищі Кривче також є дитяче інгумаційне поховання, а між тим голіградці не практикували поховань у межах поселень, окрім того, вони сполювали покійників [11,с.94]. В описаному вище культі цар і жертва виступають завжди в образі бика (житіє св. Дазія, Симонід, монети едонів), а промені царської корони з Михалківського скарбу стилізовані під роги. У культовій практиці царської інвеститури величезне місце займали певні предмети – iman, переважно статуетки, присвячені божеству, які передають силу (bagun – одночасно це означає одержимість богом) останнього свому господарю. [3,с.202] Безперечно, саме iman є згадувані вище статуетки та золота фібула з Михалкова в вигляді вовка-davoi. Адже Вакх древнім уявлявся не тільки сонцем, а й соколом і вовком. Саме останнім він виступає на гальштатському настінному малюнку (петрогліфі) з с.Іроча в Прикарпаття. Композиція з світового дерева, вершника і вовка є канонічним зображенням царської інвеститури (надання влади devos mekas (великими богами)) у фракійців. [2,с.236] Отже, в гальштаті в Подністров’ї панувало уявлення, що правитель, син Матері Богів і сам солярно-хтонічний бог, а отже, і безсмертний, і тільки служачи йому, можна також цього досягти. Дана концепція сильно перегукується з фрігійськими (вони були етнічно близькі фракійцям) [12,с.76].
Отже, можемо констатувати, що в Подністров'ї у передскіфський період склалося політико-структуроване суспільство. Характерною ознакою якого було те, що влада правителя базувалась на вірі в його оракул і "фарн" та сакралізації інституту царської влади. Остання тримала примат над особистістю правителя, що було пов'язано з концепцією “божественного” (а насправді – родового), а не монархічного суверенітету. У житті це втілювалось у практиці тимчасових царів. Тобто цар був не стільки продуктом соціального розвитку, скільки ритуальним персонажем – носієм космічного порядку і втіленням підвладного йому колективу, посередником між світом богів і земним. У цій історико-культурній традиції держава осмислювалась як тілесна “плоть” царя. Панувала антропоморфна концепція соціуму. Можливо, що й організація суспільства за потестарно-дуалістичним принципом була пов’язана з цим антропоморфізмом; цар (він, як ми наголошували, ще не мислився окремо від своєї родової групи) – голова, народ – тіло.
Література
1. Абаєв В.А. Фракийский социальный термин “tarabosteis”.// Этногенез народов Балкан и Северного Причерноморья. Лингвистика, история, археология. – Москва, 1989. – С.186-193.
2. Бандрівський М. Гальштатські пам’ятки в околицях села Ірича.// Нові матеріали з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 1991. – С.230-245.
3. Баюн Л. С. Орел В.Є. Язык фригийских надписей как исторический источник.// ВДИ. – 1989. – №3. – С.200 – 203.
4. Безсонова С. С. Глиняні жертовники лісостепового Подніпров’я ранньоскіфського часу.// Археологія. – 1996. – №4. – С. 25-3
5. Василева М. Гора. Бог и Имя. О некоторых фрако–фригийских параллелях.// ВДИ. – 1990. – №3. – С.94-99.
6. Довгало Т. І. Становление идеологи раннеклассового общества. – Минск, 1980. – 210 с.
7. Златковская Т. Д. Возникновение государственности у фракийцев. – М.: Просвещение, 1971. – 450 с.
8. Клочко В.И. “Народи моря” и Северное Причерноморья. // Археология. – 1990. – №1. – С.10-15.
9. Крушельницька Л. І. Пам’ятки гальштатського періоду межиріччя Вісли, Дністра, Прип’яті. – Київ: Наукова думка, 1993. – 435 с.
10. Малеев Ю.И. Гальштатские городища Западной Подолии и Прикарпатья.// Межплеменные связи эпохи бронзы на Украине. – Киев: Наукова думка, 1987. – С.84-97.
11. Массон А.А. Экономика и социальный строй древнейших обществ. – Москва: Наука, 1976. – 215 с.
12. Моисеева Г.А. К вопросу о характере фригийского государства в VIII – начале VII в. до н.е.// ВДИ. – 1986. – №3. – С.67-80.
13. Отто Б. Приносимый в жертву богу.// ВДИ. – 1995. – №1. – С.120-134.
14. Ріваладзе Є.В. Бактрийский гопатшах. Нефритовая пластика с изображением человека-быка и правителя.// ВДИ. – 1995. – №1. – С.136-150.
15. Смірнова Г.І. Про етнокультурні зміни в розвитку середньодністровського реныону в VII ст. до.н.е.//Археологыя. – 1997. – №3. – С.115-121
16. Фол А. Методологические проблемы изучения праистории Балкан. // ВДИ. – 1992. – № 1. С. 21–34.
17. Bouzek J. The Aegean, Anatolia and Europe: cultural interrelations in the Second millenium. В.С. – Рraha, 1985. – 269 р.
e-mail: vova19782004@mail.ru |
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
