В умовах ринкової економіки правове регулювання конкурентних відносин відіграє важливу роль як для суб’єктів господарювання, котрі бажають працювати на ринках України, так і для економіки держави в цілому.
В останні роки почали проявлятися зовсім нові тенденції в теорії і практиці антимонопольного регулювання ,обумовлені трансформаційними процесами в економіці,які заперечують раніше існуючі методологічні конструкції і положення.
Мета статті – дослідити основні проблеми діяльності Антимонопольного комітету України.
Проблемі антимонопольного законодавства приділяли увагу вчені-правники та науковці: Б. Волженкіний, О. Дудоров, В. Мамутов та ін. Підтримуючи основні методологічні засади видатних економістів, у сфері конкурентних розробок плідно працюють вітчизняні та російські вчені: В. Абрамов, І. Дахно, В. Качалін, С. Нікітін, А. Яковлев та ін. На сьогодні українське законодавство потребує конкретизації повноважень та компетенції антимонопольних органів [3].
Існують окремі питання щодо призначення і звільнення з посади голови Антимонопольного комітету України (далі – АМК).
Так, голова АМК призначається Президентом України за згодою Верховної Ради України строком на сім років. Як позитивний момент варто відзначити,що термін перебування на посаді голови АМК не пов’язаний зі строком повноважень Президента і є достатнім для набуття необхідного фахового рівня. Разом з тим,відповідно до Конституції,Президент України обирається строком на 5 років,а тому є велика ймовірність того,що новообраний Президент захоче бачити на цій посаді особу з власної команди. У результаті недосконалості чинне законодавство не може гарантувати голові АМК перебування на посаді впродовж 7 років. На думку сучасного українського науковця Нармаш, необхідно або взагалі не встановлювати граничний термін перебування на зазначеній посаді,або ж встановити йому термін перебування на посаді відповідно до терміну повноважень Президента України [3].
Отже, необхідно внести зміни в чинне законодавство України щодо діяльності АМК в частині призначення на посаду і звільнення з посади голови АМК.
Коло питань, які віднесені до компетенції АМК відповідно до закону «Про Антимонопольний комітет України», має невичерпний характер: його ст. 7 закінчується реченням:»здійснювати інші повноваження, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції та Законом України «Про закупівлю товарів,робіт і послуг за державні кошти».
На думку Ю.В. Журик, повноваження державного органу виконавчої влади, повинні мати певні межі,тобто їх вичерпний перелік. Інакше це буде суперечити Конституції України. Тому останній пункт ст. 7 Закону України «Про антимонопольний комітет України»пропонує виключити.
На сьогодні АМК виконує функцію, притаманну судовим органам, а саме: розглядає справи про порушення законодавства України про захист економічної конкуренції, та функцію, притаманну правоохоронним органам, - складає протоколи про адміністративні правопорушення, накладає штрафи. На думку деяких науковців,АМК повинен займатися лише профілактикою та попередженням монополістичних і конкурентних правопорушень,а справи за такими видами правопорушень мають розглядатися у судовому порядку спеціально створеними судами або судовими палатами,створеними в структурі господарських судів України[2].
Антимонопольні установи та відомства в інших країнах не виконують функції судових органів щодо розгляду монополістичних та конкурентних правопорушень – це компетенція судів.
Крім того АМК займається попередженням правопорушень і розглядом справ за двома протилежними напрямками економічної діяльності – у сфері монополістичної діяльності ті у сфері конкурентних відносин. Окремі вчені,зокрема І.І.Дахно,вважають таке становище взагалі неприпустимим.
На думку деяких науковців,зокрема Ю.В. Журик, на сьогодні існує об’єктивна необхідність у створенні окремого органу по регулюванню конкурентних відносин,оскільки останні розвиваються,ускладнюються і це потребує більшої уваги до них. До того ж,сама назва антимонопольний – як комітет,так і законодавство,потребує зміни,зважаючи на те,що монопольне становище суб’єкта господарювання на ринку за українським законодавством не забороняється,забороняється лише зловживання цим становищем[2].
Отже, підводячи підсумок, необхідно зазначити, що на сьогодні існує реальна необхідність внести зміни до існуючого законодавства. Зокрема,вважаю за доцільним внести зміни щодо діяльності АМК в частині призначення на посаду та звільнення з посади голови АМК. Для подальшого розвитку конкуренції необхідно створити окремий орган ,наприклад Комітет по розвитку конкуренції, який би займався як попередженням та розслідуванням порушень у сфері конкуренції, так і розробкою конкретних рекомендацій і пропозицій щодо підтримки та розвитку конкурентних відносин у господарській діяльності.
Джерела:
1. Поняття і зміст Антимонопольно-конкурентної політики в Україні /О.Верещагіна // Підприємництво,господарство і право.-2011.-№8 с38-41.
2. Актуальні питання антимонопольно-конкурентного законодавства в Україні /Ю.В.Журик // Вісник Господарського судочинства .-2010.-№6.-с82-87
3. Удосконалення діяльності антимонопольного комітету України в призмі реалізації антимонопольної політики /Т.В. Акімова // Держава і регіони, серія: економіка і підприємництво.-2010.-№5.с5-9.
4. Ключові аспекти і тенденції антимонопольного регулювання на сучасному етапі /І. Князєва // Конкуренція .-2010.-№4.-с16-20.
|