Двадцятирічний досвід незалежної України, диктує необхідність системного підходу до врегулювання всіх суспільних відносин, а відповідно прийняття і формування вітчизняного законодавства згідно з вимогами сьогодення, орієнтуючись на закордонний досвід демократичних держав.
Серед різноманіття людського співіснування, особливої актуальності набувають відносини, які врегульовані кримінальним законодавством, адже людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю згідно ст.3 «основного закону» Конституції України.
Удосконалення кримінально-процесуального законодавства істотно відобразилися на процесуальному положенні захисника.
Положеннями нового КПК, що вступив в законну силу 19 листопада 2012 року, перед захисником відкривається більше можливостей для захисту прав та свобод громадян України у зв’язку з розширенням процесуальних прав захисника.
Чинним КПК змінено коло осіб, які можуть бути захисниками чи представниками у кримінальних провадженнях.
П.1 ст. 45 КПК України передбачено, що «захисником є адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, а також особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування …».
Також в п.2 ст.45 КПК України зазначено, що «захисником не може бути адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю».
Існує багато думок з приводу не конституційності даної норми, адже в ч.1 ст.59 Конституції України зазначено, що «кожен є вільним у виборі захисника своїх прав», розуміється як конституційне право особи при захисті у кримінальному судочинстві, з метою отримання правової допомоги вибирати захисником своїх прав особу, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.
Однак ч.2 ст. 59 Конституції України передбачено, що «для забезпечення права на захист від обвинувачення… в Україні діє адвокатура», тобто як одна із конституційних гарантій, що надає особі можливість реалізувати своє право вільно вибирати захисником у кримінальному судочинстві саме адвоката – особу, яка має право на заняття адвокатською діяльністю.
Відповідно до вимог ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
КПК України (1960 р.) не передбачав обмеження кількості захисників обвинуваченого в кримінальній справі на відміну від чинного КПК де в ч.3 ст.46 передбачено, що «одночасно брати участь у судовому розгляді можуть не більше п’яти захисників одного обвинуваченого».
Дійсно така норма ніби звужує зміст та обсяг існуючих прав і свобод, але оцінивши якісні сторони такого професійного захисту, навряд чи можна розцінювати усунення фахівців в галузі права та близьких родичів обвинуваченого з кола осіб, які могли бути захисниками у кримінальному судочинстві, як обмеження кваліфікованого та повного захисту.
|