Суб’єкти суміжних прав згідно із ст. 454 Цивільного кодексу України та ст.ст. 39-41 Закону України „Про авторське право та суміжні права” наділені низкою майнових прав щодо належних їм об’єктів суміжного права. Майнові права суб’єктів суміжних прав мають виключний характер, тобто лише вказані суб’єкти можуть використовувати належні їм об’єкти суміжних прав та видавати дозвіл чи заборону на їх використання іншими особами. Однак, законодавством встановлені певні обмеження суб’єктів суміжних прав щодо можливості безмежного використання належних їм об’єктів, тобто закріплені випадки використання виконань, фонограм (відеограм), передач (програм) організацій мовлення іншими особами без згоди їх правоволодільців. Зазначені обмеження є одночасно випадками можливості вільного використання об’єктів суміжних прав всіма бажаючими особами у порядку, межах та обсягах дозволених законодавством.
Як зазначає О.П. Сергєєв, є очевидним, що вони встановлені в інтересах суспільства, яке зацікавлене у вільному розповсюдженні інформації, розвитку науки і освіти [1, С. 360]. Тому проблемним у даному випадку є об’єктивно розумне та справедливе співвіднесення майнових та особистих немайнових інтересів суб’єктів суміжних прав та духовних інтересів інших осіб, які націлені на використання об’єкту суміжного права у дозволених межах.
Вільне використання об’єктів суміжних прав сторонніми особами може насамперед реалізовуватися шляхом фіксації, тобто здійсненням запису (звукозапису, відеозапису) за допомогою спеціальних технічних засобів на відповідному матеріальному носії звуків і (або) рухомих зображень, яка дозволяє здійснювати їх сприйняття, відтворення або сповіщення за допомогою відповідного пристрою. Іншим, не менш розповсюдженим способом вільного використання, є відтворення, яким є виготовлення одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (у тому числі цифровій), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати комп’ютер. Однак будь-яке вільне використання об’єктів суміжного та, звичайно, авторського права є чітко регламентованим.
Згідно із ч. 1 ст. 42 Закону України „Про авторське право і суміжні права” допускаються використання виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, їх фіксація, відтворення і доведення до загального відома без згоди виконавців, виробників фонограм, відеограм і організацій мовлення у випадках, які обумовлені можливістю вільного використання об’єктів авторського права, передбачених статтями 21-25 Закону України „Про авторське право і суміжні права”. Аналіз зазначених норм вказує на взаємозв’язок об’єктів авторського права та об’єктів суміжних прав, які в багатьох випадках не можуть існувати окремо один від одного. Так, випадки вільного використання авторських творів, що закріплені ст. 21 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, передбачають можливість без згоди автора (чи іншої особи, яка має авторське право), але з обов'язковим зазначенням імені автора і джерела запозичення:
1) використання цитат (коротких уривків) з опублікованих творів в обсязі, виправданому поставленою метою, в тому числі цитування статей з газет і журналів у формі оглядів преси, якщо воно зумовлено критичним, полемічним, науковим або інформаційним характером твору, до якого цитати включаються; вільне використання цитат у формі коротких уривків з виступів і творів, включених до фонограми (відеограми) або програми мовлення;
2) використання літературних і художніх творів в обсязі, виправданому поставленою метою, як ілюстрацій у виданнях, передачах мовлення, звукозаписах чи відеозаписах навчального характеру;
3) відтворення у пресі, публічне виконання чи публічне сповіщення попередньо опублікованих у газетах або журналах статей з поточних економічних, політичних, релігійних та соціальних питань чи публічно сповіщених творів такого ж самого характеру у випадках, коли право на таке відтворення, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення спеціально не заборонено автором;
4) відтворення з метою висвітлення поточних подій засобами фотографії або кінематографії, публічне сповіщення або інше публічне повідомлення творів, побачених або почутих під час перебігу таких подій, в обсязі, виправданому інформаційною метою;
5) відтворення у каталогах творів, виставлених на доступних публіці виставках, аукціонах, ярмарках або у колекціях для висвітлення зазначених заходів, без використання цих каталогів у комерційних цілях;
6) видання випущених у світ творів рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих;
7) відтворення творів для судового і адміністративного провадження в обсязі, виправданому цією метою;
8) публічне виконання музичних творів під час офіційних і релігійних церемоній, а також похоронів в обсязі, виправданому характером таких церемоній;
9) відтворення з інформаційною метою у газетах та інших періодичних виданнях, передача в ефір або інше публічне сповіщення публічно виголошених промов, звернень, доповідей та інших подібних творів у обсязі, виправданому поставленою метою;
10) відтворення твору в цілях і за умов, передбачених статтями 22-25 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, тобто: 1) можливість вільного відтворення бібліотеками та архівами примірників твору репрографічним способом; 2) можливість вільного відтворення примірників твору для навчання; 3) можливість вільного копіювання, модифікації і декомпіляції комп'ютерних програм; 4) можливість вільного відтворення творів у особистих цілях. Цей законодавчо закріплений перелік вільного використання творів є вичерпним.
Таким чином, вільне використання об’єктів суміжних прав здійснюється у таких випадках:
1) при здійсненні вільного використання об’єктів авторського права, коли дозволяється також вільне використання взаємопов’язаних з ними об’єктів суміжного права (ст. 21-25 Закону України „Про авторське право і суміжні права”);
2) при здійсненні вільного використання об’єктів суміжних прав дозволеними способами, які стосуються вільного використання об’єктів авторського права і можуть бути застосовані до об’єктів суміжного права (ст. 21-25 Закону України „Про авторське право і суміжні права”);
3) у будь-яких випадках здійснення вільного використання об’єктів суміжних прав провадиться за таких умов:
а) відтворення зазначених об'єктів здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень;
б) право на відтворення, що здійснюється виключно з метою навчання чи наукових досліджень, не поширюється на експорт відтворених примірників фонограм, відеограм, програм мовлення за межі митної території України;
в) за суб'єктами суміжних прав зберігається право на справедливу винагороду з урахуванням кількості відтворених примірників (ч. 1 ст. 42 Закону України „Про авторське право і суміжні права”).
Частина 2 ст. 42 Закону України „Про авторське право і суміжні права” закріплює допустимість відтворення в домашніх умовах і виключно в особистих цілях творів і виконань, зафіксованих у фонограмах, відеограмах і їх примірниках, без згоди автора (авторів), виконавців і виробників фонограм (відеограм), але з виплатою їм винагороди.
Способи виплати винагороди за відтворення в домашніх умовах закріплені ч. 4 ст. 42 Закону України „Про авторське право і суміжні права”, яка зазначає, що виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім: а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах; б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України; в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.
Розміри відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України, а саме постановою від 27 червня 2003 р. № 992 «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах». Так, наприклад, розмір відрахувань при реалізації магнітофонів та іншої звукозаписувальної апаратури, з пристроями для звуковідтворення або без них становить 3 % від їх вартості; розмір відрахувань при реалізації апаратури для відеозапису з відеотюнером або без нього становить 3 % від їх вартості; розмір відрахувань при реалізації носіїв для запису звуку або аналогічного запису інших явищ (зокрема аудіокасети, відеокасети, диски для лазерних систем зчитування) становить 5 % від їх вартості тощо.
Зібрані, таким чином, кошти, розподіляються між авторами, виконавцями, виробниками фонограм (відеограм). Якщо угодами між організаціями колективного управління не передбачено інше, то ці кошти розподіляються у таких пропорціях: авторам - 50 відсотків, виконавцям - 25 відсотків і виробникам фонограм (відеограм) - 25 відсотків (ч. 7 ст. 42 Закону України „Про авторське право і суміжні права”).
Згідно із ч. 6 ст. 42 Закону України „Про авторське право і суміжні права” спеціальна Установа (центральний орган виконавчої влади у сфері інтелектуальної власності) і визначені нею для збору коштів уповноважені організації мають право вимагати від виробників та імпортерів інформацію про виробництво, імпорт і реалізацію (продаж) зазначеного обладнання і матеріальних носіїв.
Діюче законодавство не закріплює конкретного та вичерпного переліку випадків вільного використання об’єктів суміжних прав, а обмежується лише вказівкою на загальні умови та обсяги такого використання та вказує на застосування за аналогією норм, що стосуються вільного використання об’єктів авторського права. Це значно ускладнює визначення правомірності використання об’єктів суміжного права сторонніми особами, які шляхом такого використання законно задовольняють свої духовні потреби, або, можливо, порушують майнові права суб’єктів авторського права та суміжних прав.
Говорячи про можливість вільного використання об’єктів суміжних прав у встановлених законодавством випадках і обсягах, слід відзначити, що відповідне використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав є можливим лише за умови дотримання особистих немайнових прав суб'єктів авторського права і суміжних прав, які передбачені Цивільним кодексом України та нормами спеціального законодавства, є безстроковими, невідчужуваними та мають особистісний характер.
Передбачене законодавством використання об'єктів суміжних прав без згоди суб'єктів суміжних прав не повинно завдавати шкоди нормальній експлуатації виконань, фонограм, відеограм і програм мовлення і зачіпати законні інтереси виконавців, виробників фонограм, відеограм і програм мовлення чи інших суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав.
Література:
1. Сергеев А.П. Право интеллектуальной собственности в Российской Федерации. Учебник. Издание второе, переработанное и дополненное. – М.: «ПРОСПЕКТ», 1999.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
