В загальному розумінні взаємодію можна визначити як реалізацію активності двох і більше суб’єктів спільної діяльності з метою досягнення спільної мети в конкретній сфері науки чи практики. Взаємодія є самостійною системою, в якій виділяють її структурні елементи і визначають властиві їй особливості в рамках тієї діяльності, стосовно якої вона розглядається. Елементами структури такої системи є взаємодіючі суб’єкти, відносини які виника¬ють в процесі їх спільної діяльності, об’єкти і цілі діяль¬ності взаємодіючих суб’єктів.
Інститут взаємодії слідчих і працівників експертної служби, тобто їх погоджена діяльність в ході розкриття та розслідування злочинів, давно уведений в науковий обіг та займає чільне місце в наукових публікаціях, широко використовується практикою. У криміналістиці взаємодія розглядається як злагодженість дій учасників розкриття й розслідування злочинів. Такі дії засновані на законі і погоджені між суб’єктами взаємодії за цілями й завданнями, силами, засобами, місцем та часом їх проведення. Дослідни¬ками даної проблеми з’ясовано сутність і значення взаємодії, ви¬значені вихідні поняття, принципи та форми (Карнєєва Л.М., 1965 р., Танкевич О.В., 2003 р., Сокиран М.Ф., 2011 р.).
Взаємодія слідчого з працівниками експертної служби – є певним видом діяльності, принципами якої є загальні положення, що визначають її сутність, форми і методи, специфічні риси, тощо. Будучи частиною досудового розслідування, а також кримінально-процесуальної діяльності, взаємодія слідчого з працівниками експертної служби має буду¬ватися відповідно до її загальних засад. До таких, інколи, відносять : принцип законності; повноти, всебічності й об’єктивності дослідження обставин вчиненого злочину; публічності та плановості розслідування тощо.
Науковці вважають, що взаємодія слідчого й працівників експертної служби повинна будуватися на принципах : постійного контакту й обміну необхідною інформа¬цією; погодженості й координації дій; найоптимальнішого поєд¬нання наявних сил і засобів, яке виключає дублювання і підміну; знання умов, прийомів, засобів і можливостей у виконанні конкрет¬них завдань (Танкевич О.В., 2003 р.).
На нашу думку, як і будь-яке соціальне явище, взаємодія слідчого з працівниками експертної служби має основні ідеї або принципи. Принцип – це особливість, покладена в основу створення або здійснення чого-небудь, спосіб створення або здійснення чогось.
Узагальнення думок науковців щодо окремих принципів взаємодії слідчого з працівниками експертної служби дозволило виділити серед таких принципів : розподіл компетенції та посадових обов’язків; єдине керівництво й організуюча роль слідчого; самостійність учасників взаємодії у виборі засобів і методів своєї діяльності; комплексне використання засобів і методів, які є в розпорядженні слідчого та працівників експертної служби; оптимальне і раціональне використання можливостей, які мають суб’єкти взаємодії; незалежність працівника експертної служби та ін.
На нашу думку, в ході організації взаємодії й координації діяльності названі сторони повинні керуватися загальними, вихідними положеннями (принципами). Під принципами взаємодії ми розуміємо основні положення, які визначають сутність, мету, зміст і форми ділового партнерства і які забезпечують виконання завдань, відповідно до законів і підзаконних актів. В силу своєї значимості вони виступають свого роду орієнтиром в ході організації та здійснення ділового співробітництва.
Принципи взаємодії слідчого та працівників експертної служби відображають об’єктивні закономірності ділового співробітництва й закріплені у відповідних нормативно-правових актах. Їх дотримання є обов’язковою умовою для всіх усіх учасників залучених до сфери реалізації повноважень взаємодіючих сторін.
Виходячи з нормативних положень і правозастосовної практики, яка склалася в сучасних умовах у процесі реалізації повноважень слідчими та працівниками експертної служби, на нашу думку, варто виділити такі загальні принципи взаємодії : 1) принцип законності, дотримання прав і свобод людини та громадянина; 2) принцип паритетності (рівності); 3) принцип обопільної корисності; 4) принцип довіри; 5) принцип плановості.
Принцип законності, поваги прав і свобод людини й громадянина є універсальним загальправовим принципом. Він є вихідним, керівним для усіх видів діяльності державних органів і посадових осіб. Законність можна визначити як неухильне, безумовне й точне виконання вимог законів і заснованих на них підзаконних актів органами державної влади й управління, посадовими особами. Законність, повага прав і свобод людини й громадянина є основними в діяльності усіх органів держави.
Стосовно взаємодії даний принцип означає, що спільна діяльність слідчого та працівників органу дізнання повинна відповідати вимогам закону й підзаконних актів, будуватися на повазі й дотриманні прав і свобод людини й громадянина, які закріплені в чинному законодавстві. Взаємодіючі сторони не можуть планувати й здійснювати заходи, заборонені відповідними нормативними актами, виходити за межі своєї компетенції. Вони можуть в процесі взаємодії використовувати тільки ті форми, засоби й методи, які передбачені чинним законодавством, або безпосередньо випливають із нього. Причому не тільки самі повинні виконувати вимоги нормативно-правових актів у процесі ділового співробітництва, але й вимагати, у межах своєї компетентності, їхнього дотримання громадянами, посадовими особами, підприємствами, установами та організаціями. Рішення, прийняті з метою реалізації загальних завдань, не повинні порушувати або яким-небудь чином обмежувати права і свободи громадян.
Принцип паритетності (рівності) означає, що кожний з учасників взаємодії в ході співробітництва не втрачає своєї самостійності, не надходить у підпорядкування один іншому, а має рівні права в ході вирішенні всіх питань спільної діяльності. Хоча цей принцип частково може обмежуватися керуючою роллю слідчого під час огляду місця події складом слідчо-оперативної групи.
Суб’єкти взаємодії в рамках повноважень самостійні у виборі найбільш ефективних прийомів і методів вирішення конкретних проблем і відповідають за результати своєї діяльності.
Сторони не можуть передоручати один одному виконання невластивих їм функцій. Так, слідчі не мають права доручити працівникам експертної служби самостійно провести огляд місця події, а працівники експертної служби виконувати слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові дії). Спроби окремих суб’єктів запозичити конкретні прийоми й методи роботи, або вирішувати виниклі питання силами й засобами, які виходять за межі їх компетентності, ведуть до порушення законності. Реалізація принципу рівноправності на практиці не дозволяє висувати підвищені вимоги або встановлювати які-небудь переваги однієї сторони над іншою, виключає дублювання й допомагає за рахунок раціонального й комплексного використання різних за характером заходів домагатися виконання поставленого завдання.
Принцип обопільної корисності є об’єктивним відображенням реальної дійсності. Сторони повинні здійснювати обмін криміналістично значимою інформацією, яка отримується під час розслідування злочину. За потреби працівники експертної служби повинні знайомити слідчого з прийомами виявлення, збирання та дослідження окремих об’єктів, можливостями та методиками їх експертного дослідження. Знайомити слідчих з можливостями використання окремих науково-технічних засобів. У свою чергу слідчі повинні сприяти працівникам експертної служби у виконанні поставлених перед ними завдань, зокрема за потреби надавати допомогу в перевезенні до місця слідчої (розшукової) дії техніко-криміналістичних засобів, сприяти у залученні до огляду місця події фахівців потрібного профілю, за проханням, наприклад, експертів-криміналістів. Реалізація даного принципу дає можливість взаємодіючим суб’єктам в ході виконання поставлених завдань заощаджувати свої сили, засоби та матеріальні витрати, ефективніше їх використовувати під час оперативного вирішення тих або інших питань (Перч В.О., 2003 р.).
Принцип довіри містить у собі дві умови : перша – суворе дотримання взаємодіючими сторонами державної, службової та слідчої таємниці; друга – забезпечення повноти й вірогідності інформації, якою взаємодіючі суб’єкти діляться між собою.
Будь-яке співробітництво слідчого та працівників експертної служби неможливе без виконання зазначених умов. При цьому сумлінна поведінка сторін у процесі взаємодії набуває особливо важливого значення. Сторони повинні мати у своєму розпорядженні певні знання про можливості один одного, мету і завдання спільних заходів і ролі кожного з них в ході їх реалізації. Одночасно із цим сторони також повинні забезпечити необхідну конфіденційність, не допускаючи розголошення відомостей про спільні заходи, використовувані сили і засоби, зберігати й у встановленому порядку реалізовувати отриману інформацію й матеріали.
Повнота і вірогідність інформації, якою сторони діляться між собою, у значній мірі залежать від їхньої впевненості в тому, що передана їм інформація не буде розголошена.
Принцип плановості має на увазі доцільність узгодження як перспективного, так і поточного планування спільної діяльності по конкретним напрямам. Планування дає можливість сторонам забезпечувати системність і цілеспрямованість спільних дій, провести концентрацію сил і засобів на найбільш важливих напрямах. Одночасно із цим реалізація принципу плановості дозволяє налагодити контроль і облік проведених заходів, забезпечити єдність функціонування всіх ланок з метою досягнення результату.
Принцип плановості у взаємодії слідчого та працівників експертної служби повинен поєднуватися з розвитком ініціативи й самостійності, стимулювати оперативність в діяльності суб’єктів правовідносин.
Недотримання хоча б одного з принципів спри¬чиняє порушення логічної низки узгоджених дій між слідчим та працівниками експертної служби, а порушення деяких принципів тягне за собою як дисциплінарну, так і кримінальну відповідальність.
|