У криміналістичній літературі малодослідженим питанням є джерела інформації, на основі яких будується криміналістична характеристика кримінального правопорушення.
Джерело інформації – будь-яка система, що виробляє повідомлення або вміщує інформацію, призначену для її передачі, а також науковий документ або видання. Джерела інформації поділяють на первинні і похідні (Кондаков Н. І., 1975 р.).
В. П. Бахін, при вивченні слідчої практики пропонує такі джерела інформації про неї : а) слідча діяльність, при спостереженні і цільовому вивченні якої можливе отримання даних, що її характеризують; б) учасники цієї діяльності – джерела інформації про зміст, характер і потреби практики; в) дослідники слідчої діяльності – носії інформації про власні спостереження і отриманих при цьому даних; г) документи, що відображають безпосередні результати і характеристику слідчої діяльності; д) матеріали, що вміщують дані і думки про стан і характер слідчої діяльності її безпосередніх учасників і дослідників (Бахін В. П., 1992 р.).
На думку В. В. Радаєва, інформація, що має значення для розробки криміналістичних характеристик, може бути отримана при вивченні кримінальних справ (кримінальних проваджень), анкетуванні слідчих, прокурорів-криміналістів, експертів, на нарадах по обміну передовим досвідом слідчих, прокурорів-криміналістів, експертів, з інформаційних листів, підготовлених методичними апаратами органів прокуратури, внутрішніх справ і інших джерел (Радаєв В. В., 1987 р.).
Г. А. Густов вважав, що джерелом інформації для криміналістичної характеристики конкретного кримінального правопорушення є криміналістичні знання слідчого, його життєвий і професійний досвід, матеріали кримінальної справи (кримінального провадження), інформація органів дізнання, консультації спеціалістів. А джерелом відомостей, що вміщує криміналістична характеристика, є практика правоохоронних органів по боротьбі із злочинністю і криміналістичні дослідження (Густов Г. А., 1984 р.).
П. М. Кубрак зазначає, що поряд з матеріалами кримінальних справ (кримінальних проваджень), важливими додатковими джерелами, що мають значення при розробці елементів криміналістичних характеристик окремих видів і груп кримінальних правопорушень, можуть бути опитування слідчих, працівників кримінального розшуку, дані криміналістичних обліків про мотиви, види вчинення окремих кримінальних правопорушень, висновки криміналістичних, судово-психологічних та інших видів судових експертиз (Кубрак П. М., 1996 р.).
О. Н. Колесніченко для побудови криміналістичних характеристик пропонував такі джерела інформації : а) матеріали кримінальних справ про успішно розкриті злочини, б) матеріали оперативно-розшукової діяльності, в) відомості, отримані від слідчих та оперативних працівників шляхом інтерв’ювання, г) відомості, отримані від засуджених (під час їх опиту і відповідної оцінки) (Колесніченко О. Н., 1988 р.).
Ряд вчених, що досліджували процес побудови криміналістичних характеристик кримінальних правопорушень, єдиним джерелом інформації для побудови даного виду характеристик виділяють кримінальні справи (кримінальні провадження).
Однак, на нашу думку, таке звуження джерел інформації для процесу побудови криміналістичних характеристик кримінальних правопорушень недоцільне. Адже в даному випадку інші джерела інформації просто ігноруються, що призводить до побудови менш інформативних криміналістичних моделей кримінальних правопорушень, а це, в свою чергу, зменшує ефективність використання криміналістичних характеристик.
Пропонуємо при побудові криміналістичних характеристик використовувати такі джерела інформації :
I. Люди :
1. Працівники правоохоронних органів (слідчі, оперативні працівники тощо);
2. Спеціалісти (судмедексперти, експерти-криміналісти, лікарі-пси¬хіатри, тощо);
3. Підозрювані, обвинувачувані, засуджені за вчинення кримінальних правопорушень.
4. Потерпілі від злочинів;
II. Документи :
1. Письмові (кримінальні справи (кримінальні провадження), книги, періодичні видання, тощо);
2. Графічні (плани місцевості, де проводився обшук, огляд місця події тощо);
3. Звукові, кіно - , фото - (відео (відеододатки до протоколів огляду місця події або трупа), аудіозаписи допитів тощо);
4. Статистичні (статистичні картки тощо).
Вважаємо, що для побудови криміналістичної характеристики важливими є письмові джерела інформації, пропонуємо, таку класифікацію вказаних джерел інформації :
I. Джерела первинної інформації :
1. Кримінальні справи (кримінальні провадження);
2. Матеріали підрозділів, що здійснюють оперативно - розшукову діяльність;
3. Книги : а) монографії; б) підручники і навчальні посібники; в) наукові праці і матеріали наукових конференцій;
4. Періодичні видання : а) журнали; б) газети;
5. Спеціальні види видань : а) інформаційні бюлетені; б) інформаційні листки;
6. Проміжні види публікацій : а) попередні публікації (друкуються в порядку обговорення до появи основної публікації); б) автореферати дисертацій;
7. Неопубліковані документи : а) переклади; б) дисертації; в) звіти про результати науково - дослідних робіт;
II. Джерела вторинної інформації :
1. Довідкові видання : а) енциклопедії; б) довідники; в) тлумачні словники;
2. Огляди : а) аналітичні; б) реферативні;
3. Реферативні журнали;
4. Експрес-інформація.
З метою розробки криміналістичних характеристик видів (груп) кримінальних правопорушень перспективним є використання кількісних даних. Вони можуть бути взяті з робіт, що відносяться до суміжних галузей юридичної науки. При відсутності необхідних відомостей криміналісти повинні проводити у цьому напрямку спеціальні дослідження.
Виникає питання про можливості і доцільність використання у криміналістичній характеристиці видів (груп) кримінальних правопорушень так званих кримінологічних даних. Але кримінологічними вони називаються тільки тому, що виявлені кримінологами, і є описом певних сторін кримінальних правопорушень. Такі дані самі по собі не можуть бути ні кримінологічними, ні криміналістичними. Таким є тільки використання цих даних. Наприклад, одні і ті ж дані кримінології можуть використовуватися для проведення профілактичних заходів щодо кримінальних правопорушень, а криміналістами для побудови версій в ході розслідування вбивств.
З цієї причини одна і та ж інформація може одночасно знаходитися у декількох галузевих характеристиках. Так, неповнолітній вік жертви кримінального правопорушення може знаходитися у змісті кримінально-правової (коли він конструктивний елемент складу кримінального правопорушення), криміналістичної (під час обрання, припустимо, тактики допиту), віктимологічної у рамках кримінологічної (під час розробки профілактичних заходів віктимологічного змісту) характеристик. Таке взаємопроникнення і обумовлене діалектичною єдністю злочинця, його діяння і жертви у кримінальних правопорушеннях проти особи.
Слід також вказати на методи, що використовуються для збору інформації з метою побудови криміналістичних характеристик кримінальних правопорушень.
На нашу думку, найбільш корисними для проведення подібних досліджень є такі методи :
1. Документальний метод, що полягає у вивченні матеріалів кримінальних справ (кримінальних правопорушень) та інших документальних джерел.
2. Біографічний метод, який полягає у збиранні й узагальненні відомостей біографічного характеру (при цьому інформаційними джерелами є автобіографії злочинців, щоденники, довідки лікувальних, навчальних і виховних закладів тощо).
3. Метод спостереження – найбільш поширений метод збору інформації шляхом безпосереднього сприйняття і реєстрації важливих з точки зору дослідника явищ, процесів і подій. Полягає, наприклад, у цілеспрямованому сприйнятті психічних явищ з метою вивчення злочинця (може використовуватися під час знаходження злочинця у місцях позбавлення волі, під час проведення слідчих дій тощо).
4. Метод аналізу результатів діяльності, що полягає в дослідженні суспільних результатів діяльності особи, яка вивчається. З допомогою цього методу збирається інформація про інтереси, здібності, вміння і навики злочинця, при цьому повинні аналізуватися письмові документи, залишені злочинцем, продукти його художньої творчості, виробничої діяльності, тощо.
5. Метод експертних оцінок, який застосовується для виконання найбільш складних завдань. При цьому велику допомогу надають судові психологи, психіатри та медики.
6. Метод вивчення груп і колективів, що застосовується, наприклад, для з’ясування умов, за яких у злочинця з’явилися певні нахили і психічні відхилення тощо.
7. Опитування – метод збору криміналістичних даних, заснований на зверненні особи, що опитує, до респондента із запитаннями. Найбільш значимим видом опитування є анкетування засуджених, працівників правоохоронних органів тощо.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
