У ч. 4 ст. 124 Конституції України проголошено, що народ безпосередньо бере участь у здійсненні правосуддя через присяжних. Реалізувати це право громадяни змогли після того, як з 20 листопада 2012 року набрав чинності новий Кримінальний процесуальний кодекс України (далі – КПК). Вже є перший приклад здійснення в Україні судочинства судом присяжних. 30 квітня 2013 року в Личаківському районному суді міста Львова суд присяжних розпочав розгляд кримінального провадження стосовно громадянина Марокко Б., якого звинувачують у вбивстві лікаря-травматолога Ф. [1, с. 4].
У ч. 3 ст. 31 КПК встановлено, що кримінальне провадження в суді першої інстанції щодо злочинів, за вчинення яких передбачено довічне позбавлення волі, здійснюється за клопотанням обвинуваченого судом присяжних у складі двох професійних суддів та трьох присяжних. Кримінальне провадження стосовно кількох обвинувачених розглядається судом присяжних щодо всіх обвинувачених, якщо хоча б один із них заявив клопотання про такий розгляд.
Здійснення кримінального провадженні в суді присяжних регулюється параграфом 2 глави 30 КПК. У ньому йдеться про: порядок провадження в суді присяжних (ст. 383); роз’яснення права на суд присяжних (ст. 384); виклик присяжних (ст. 385); права і обов’язки присяжного (ст. 386); відбір присяжних у суді (ст. 387); приведення присяжних до присяги (ст. 388); недопустимість незаконного впливу на присяжного (ст. 389); усунення присяжного (ст. 390); порядок наради і голосування в суді присяжних (ст. 391). Зупинимось лише на дослідженні порядку обговорення професійними суддями та присяжними питань, пов’язаних з судовим розглядом.
У ч. 3 ст. 383 КПК передбачено, що усі питання, пов’язані з судовим розглядом, судді і присяжні вирішують спільно. Із цього правила є один виняток. Згідно з ч. 3 ст. 331 КПК, головуючий вирішує питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта.
Зі змісту ч. 3 ст. 383 КПК випливає, що при ухваленні вироку судді та присяжні мають спільно вирішувати питання, зазначені у ч. 1 ст. 368 цього Кодексу, а саме : 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення; 4) чи підлягає обвинувачений покаранню за вчинене ним кримінальне правопорушення; 5) чи є обставини, що обтяжують або пом’якшують покарання обвинуваченого, і які саме; 6) яка міра покарання має бути призначена обвинуваченому і чи повинен він її відбувати; 7) чи підлягає задоволенню пред’явлений цивільний позов і, якщо так, на чию користь, в якому розмірі та в якому порядку; 8) чи вчинив обвинувачений кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності; 9) чи є підстави для застосування до обвинуваченого, який вчинив кримінальне правопорушення у стані обмеженої осудності, примусового заходу медичного характеру, передбаченого ч. 2 ст. 94 Кримінального кодексу України; 10) чи слід у випадках, передбачених ст. 96 Кримінального кодексу України, застосувати до обвинуваченого примусове лікування; 11) що належить вчинити з майном, на яке накладено арешт, речовими доказами і документами; 12) на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому розмірі; 13) як вчинити із засобами забезпечення кримінального провадження.
Якщо особа обвинувачується у вчиненні декількох злочинів, то відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 368 КПК суд присяжних має вирішити питання, зазначені у п.п. 1-8 ч. 1 цієї статті, окремо за кожним злочином. Якщо обвинувачуються декілька осіб, вирішуються питання, вказані у даній статті, окремо щодо кожного з обвинувачених.
Після закінчення судового розгляду суд присяжних виходить до нарадчої кімнати для проведення наради і голосування, про що головуючий оголошує присутнім у залі судового засідання. Порядок наради і голосування в суді присяжних визначає ст. 391 КПК.
У ч. 1 даної статті встановлено, що нарадою суду присяжних керує головуючий, який послідовно ставить на обговорення питання, передбачені ст. 368 КПК, проводить відкрите голосування і веде підрахунок голосів.
Питання на обговорення ставляться послідовно, у тому ж порядку, який передбачений ст. 368 КПК, а також у такій формі, щоб на нього можна було дати тільки позитивну або негативну відповідь. Якщо якесь питання є незрозумілим присяжному, головуючий повинен його роз’яснити [2, с. 716].
Усі питання вирішуються простою більшістю голосів. Головуючий голосує останнім (ч. 2 ст. 391 КПК). Це положення закону спрямовано на забезпечення свободи волевиявлення кожним суддею і виключення будь-якого впливу головуючого на інших суддів, що входять до суду присяжних [3, с. 815].
Частина 3 ст. 391 КПК вимагає, що ніхто із складу суду присяжних не має права утримуватися від голосування, крім випадку, коли вирішується питання про міру покарання, а суддя чи присяжний голосував за виправдання обвинуваченого. У цьому разі голос того, хто утримався, додається до голосів, поданих за рішення, яке є найсприятливішим для обвинуваченого. При виникненні розбіжностей про те, яке рішення для обвинуваченого є більш сприятливим, питання вирішується шляхом голосування.
Відповідно до ч. 4 ст. 391 КПК кожен із складу суду присяжних має право викласти письмово окрему думку, яка не оголошується в судовому засіданні, а приєднується до матеріалів провадження і є відкритою для ознайомлення.
Окрему думку можуть висловити як професійні судді, так і присяжні. Якщо таку думку викладає присяжний, то потрібно враховувати, що він не володіє правовими знаннями, а тому може розголосити питання, які порушуватимуть таємницю нарадчої кімнати. Тому слід погодитися з висловленою у юридичній літературі думкою, що головуючий зобов’язаний ознайомитися з окремою думкою присяжного у цій кімнаті і звернути його увагу на необхідність виправлення тих положень, які розголошують її таємницю [4, с. 183].
При проведенні голосування можлива ситуація, коли за рішення суду проголосували три присяжних, а професійні судді залишилися в меншості. Як потрібно діяти при цьому, визначає ч. 5 ст. 391 КПК. У випадку, коли серед більшості складу суду, яка ухвалила рішення, відсутні професійні судді, головуючий зобов’язаний надати допомогу присяжним у складенні судового рішення.
Виникає запитання, як оцінювати положення ч. 3 ст. 383, ст. 391 КПК. Вважаємо, що спільне вирішення питань, пов’язаних з судовим розглядом, двома професійними суддями та трьома присяжними – це не суд присяжних. Під час дії КПК 1960 року такі питання вирішували судді та народні засідателі.
У кримінально-процесуальному законодавстві інших країн по іншому регламентований порядок наради і голосування в суді присяжних. Так, наприклад, відповідно до ч. 1 ст. 339, ст.ст. 341, 342 КПК Російської Федерації присяжні засідателі самостійно у нарадчій кімнаті дають відповідь на три основних запитання : 1) чи доведено, що діяння мало місце; 2) чи доведено, що це діяння вчинив підсудний; 3) чи винен підсудний у вчиненні даного діяння. У ч. 2 ст. 343 КПК встановлено, що обвинувальний вердикт вважається прийнятим, якщо за стверджуючи відповіді на кожне з трьох запитань, вказаних у ч. 1 ст. 339 цього Кодексу, проголосувало більшість присяжних засідателів [5].
На наш погляд, у параграфі 2 глави 30 чинного КПК необхідно так визначити порядок провадження в суді присяжних, щоб присяжні самостійно, без професійних суддів, вирішували питання, зазначені у п.п. 1-3 ч. 1 ст. 368 цього Кодексу, а саме : 1) чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа; 2) чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений; 3) чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення.
Література:
1. Серов И. В суде присяжных боятся эмоций / И. Серов // Сегодня. – 3 мая 2013. – С. 4.
2. Кримінальний процесуальний кодекс України : науково-практичний коментар / відп. ред. : С. В. Ківалов, С. М. Міщенко, В. Ю. Захарченко. – Х. : Одісей, 2013. – 1104 с.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / за заг. ред. проф. В. Г. Гончаренка, В. Т. Нора, М. Є. Шумила. – К. : Юстініан, 2012. – 1224 с.
4. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар : у 2 т. Т. 2 / Є. М. Блажівський, Ю. М. Грошевой, Ю. М. Дьомін та ін. ; за заг. ред. В. Я. Тація, В. П. Пшонки, А. В. Портнова. – Х. : Право, 2012. – 664 с.
5. Уголовно-процессуальный кодекс Российской Федерации. – М. : Проспект, КНОРУС, 2009. – 224 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
