Частіше всього кримінальні справи про незаконне придбання та збут наркотичних засобів порушуються по факту затримання з “поличным”. На практиці подібне затримання фіксується протоколом (актом) про взяття з “поличным” при передачі наркотичних засобів та при отриманні помічених органом дізнання грошових купюр. На підставі вищевказаного акту у більшості випадків приймається рішення про порушення кримінальної справи.
На нашу думку, подібна практика суперечить ст. 94 Кримінально-процесуального кодексу України (далі – КПК України), яка закріпляє перелік приводів до порушення кримінальної справи. Так, приводами до порушення кримінальної справи є: заяви або повідомлення підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадської або окремих громадян; повідомлення представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з “поличным”; явка з повинною; повідомлення, опубліковані в пресі; безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину.
Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні дані (докази), які вказують на наявність ознак злочину. Відповідно п. 5 ч. 1 ст. 94 КПК України – безпосереднє виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак злочину означає, що ці суб’єкти самі, без чийогось повідомлення, з власної ініціативи виказують ознаки вчиненого або такого, що готується, злочину. Така робота здійснюється, наприклад, органами дізнання в процесі адміністративної діяльності, а оперативними підрозділами Міністерства внутрішніх справ, Служби безпеки України, податкової міліції – у процесі оперативно-розшукової діяльності.
Згідно зі ст. 8 Закону України “Про оперативно-розшукову діяльність” оперативні підрозділи зазначених правоохоронних органів вправі проводити оперативні і контрольні закупівлі товарів, предметів і речей, здійснювати візуальне спостереження в громадських місцях із застосуванням засобів технічного документування, опитувати осіб з їхньої згоди, витребувати, отримувати і вивчати документи, а також вести інші інформаційно-пошукові дії.
Закон України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» надає право органам, що ведуть боротьбу з даною злочинною діяльністю, проводити: контрольну поставку таких засобів для виявлення каналів і джерел їх надходження у нелегальний обіг; оперативну закупку таких засобів і речовин з метою викриття осіб, що займаються торгівлею ними; огляд транспортних засобів, вантажу, що знаходиться в них, особистих речей водія і пасажирів [1].
На нашу думку, документ – протокол (акт) про взяття з “поличным” при передачі наркотичних засобів та при отриманні помічених грошових купюр, жодним чином не може бути віднесено до приводів, перелік яких подано у ч. 1 ст. 94 КПК України. Він не може бути визнаний ні заявою або повідомленням підприємств, установ, організацій, посадових осіб, представників влади, громадськості або окремих громадян; ні повідомленням представників влади, громадськості або окремих громадян, які затримали підозрювану особу на місці вчинення злочину або з “поличным”; ні явкою з повинною; ні повідомленням, опублікованим в пресі; ні безпосереднім виявленням органами дізнання, слідчим, прокурором або судом ознак складу злочину. Тому, якщо правильно трактувати вимогу ч. 1 ст. 94 КПК України, то слід визнати факти порушення кримінальних справ аналізованого злочину, зафіксованих подібним чином, незаконними.
У відповідності з вказаною нормою КПК України спочатку повинна надійди заява чи повідомлення про збут наркотичних засобів, що готується, яке в обов’язковому порядку повинно бути зафіксовано органами дізнання.
Адвокат-захисник частіше всього вступає в захист після затримання підозрюваного стосовно якого порушена кримінальна справа. Тому захисник перш усього повинен ознайомитися з документами, які містять повідомлення про привід та порушення кримінальної справи. Вивчення судово-слідчої практики свідчіть про те, що адвокати на цій стадії практично не заявляють клопотань про звільнення підзахисного. В той ж самий час, як свідчить практика, більш ніж в 50 % випадках розгляду вищевказаних справ у суді захист заперечує законність затримання з “поличным”. Серед найпоширеніших доводів захисту у подібних випадках є вказівка на фальсифікацію протоколу про затримання з “поличным”. Виходячи з практики, частіше всього захист посилається на те, що при проведенні вищевказаних заходів по фіксації факту збуту чи придбання наркотичних засобів використовуються методи, які суперечать нормам права та моралі. Зокрема, практично в усіх справах використовується хворобливий стан покупців наркотичних засобів, які є наркоманами. Крім того, представники деяких державних установ є фактичними ініціаторами та активними учасниками оперативно-пошукових дії та перевірених дій по виявленню фактів незаконного обігу наркотичних засобів. Дане положення суперечить нормам КПК України та Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», де чітко визначено коло суб’єктів, які наділені такими повноваженнями.
Визначення позиції захисту неможливо без урахування думки підозрюваного. З урахування того, що більша кількість з них страждає на наркотичну залежність, то необхідно вимагати від слідства проведення медично-психологічного освідчення підзахисного з метою встановлення його можливої адекватності надати оцінку ситуації, що склалась. Подібне освідчення повинно проводитися у формі амбулаторної чи стаціонарної судово-психіатричної експертизи або як мінімум отримання висновку спеціаліста-психіатра. Названі процесуальні дії дозволять не тільки забезпечити реальне право на захист, але і прийняти обґрунтоване та справедливе рішення по справі.
При бесіді з підзахисним адвокату рекомендується звернути увагу на його фізичний стан, який може свідчити про відсутність адекватної реакції на те, що відбувається. Збільшена цікавість, некваплива мова, паузи у бесіді, надмірна емоційність, істеричність - свідчать про наявність потреби у «дозі» підзахисного, а слідство при цьому нездатне об’єктивно оцінювати ситуацію. У цій ситуації захисник повинен вимагати медичної допомоги підзахисному.
При обговоренні позиції захисту необхідно детально проаналізувати підстави для підозри. Специфіка злочинів, пов’язаних з незаконним обігом наркотиків, потребує обліку учасників затримання. Практично всі особи, що купляють наркотики та значна частина осіб, що їх збувають, є наркотично залежними. На практиці, нерідкі випадки, коли названих суб’єктів притягають до кримінального процесу, використовуючи їх хворобливий стан. Для виявлення подібних фактів рекомендується з’ясувати у підзахисного, у яких саме стосунках він знаходився з понятими, які беруть участь у затриманні, з покупцями наркотиків, а також з особами, які свідчать проти нього. Наявність конфліктних відносин з вищевказаними суб’єктами дозволяє заперечувати достовірність наданих слідством доказів.
Особливу увагу необхідно звернути на документи, в яких відображено результати дослідження виїмки наркотичних засобів. Як правило, на цій стадії є акти дослідження, які складаються з експрес-аналізу речовин. Є випадки, коли вага речовини, яка виймається при затриманні, не відповідає об’єму наркотичного засобу. Наступна експертиза встановлює, скільки в речовині певної ваги міститься наркотичних елементів. Має інкримінуватися в провину загальна вага речовини. Крім того, вага речовини, зафіксована в документах при затриманні, не повинна суттєво відрізняється від ваги, встановленою експертом. Тому, при призначенні експертизи названих речовин захист повинен вимагати вказівки в постанові про призначення експертизи точної ваги, надісланої для дослідження речовини, а також постановки питання про відсотковий зміст в ній наркотичних елементів.
Крім ознайомлення з постановою про призначення експертизи доцільним вимагати від слідства дійсного надання речовини, що була отримана при виїмці, а також засобів, на які вони придбалася. У відповідності з вимогами закону вказані об’єкти у подальшому можуть використовуватися в якості доказів винуватості підзахисного. Тому необхідно особисто впевнитися у додержанні правил виїмки та належної упаковки передбачених наркотичних засобів, щоб виникнути можливої підробки та фальсифікації.
До засобів, на які придбаються наркотичні засоби, відносяться не тільки гроші, але і дорогоцінні вироби, побутова техніка, предмети особистого користування та інше. Нерідко джерело походження цих засобів, особливо грошей, у ході слідства не встановлено, але у відповідності до вимог закону вони повинні долучатися до справи у якості речових доказів. Процедура долучення до справи включає складання документів про підготовку до передачі, про виїмку та огляд вищевказаних об’єктів.
На нашу думку, якщо джерело засобів придбання наркотиків слідством не встановлено, захист має право заявити про провокацію злочину. Аналогічна ситуація виникає у випадках, коли вищевказані засоби надходять від фізичних та юридичних осіб, які не мають повноважень на діяльність із розкриття та розслідування злочинів.
Література:
1. Кримінально-процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар. За заг. ред. В.Т. Маляренка, В.Г. Гончаренка – Вид. третє, перероблене та доповнене – К.: «Юрисконсульт», КНТ. – 2006. – 890 с.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
