Автор: Попова Олександра Анатоліївна, курсант Донецького юридичного інституту Луганського державного університету внутрішніх справ слідчо-криміналістичного факультету
Питання захисту прав і свобод людини і громадянина на сьогодні є важливою проблемою внутрішньої та зовнішньої політики усіх держав світової співдружності. Саме стан справ у сфері забезпечення прав і свобод особи, їх практичної реалізації є тим критерієм, за яким оцінюється рівень демократичного розвитку будь-якої держави і суспільства в цілому. За відсутності у людини свободи вона не може володіти і реально користуватися своїми правами.
Згідно статті 2 Кримінально-процесуального кодексу України завданнями кримінального судочинства є охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, які беруть в ньому участь, а також швидке і повне розкриття злочинів, викриття винних та забезпечення правильного застосування закону з тим, щоб кожний, хто вчинив злочин, був притягнутий до відповідальності і жодний невинний не був покараний.
Досудове слідство за психологічною сутністю є процесом реконструкції минулих подій за слідами, що збереглися в матеріальному середовищі та у психіці людей, причетних до цих подій. Багато істотних для розслідування справи обставин можуть бути встановлені тільки на підставі особистих доказів. Такі сторони механізму вчинення злочину, як формування злочинного умислу, мотиви та цілі злочину та інше можна встановити лише у результаті слідчих дій (вербальних чи невербальних).
Виходячи з цього, можна сказати, що швидке і повне розкриття злочинів можливо за умови наявності необхідної інформації про подію злочину та осіб, які приймають участь в розслідуванні.
З точки зору криміналістики, великий об’єм інформації (орієнтовної) можна отримати через невербальне спілкування. Сьогодні автори підручників і навчальних посібників в більшій мірі прагнуть обходити розгляд питання про невербальні комунікації між учасниками слідчих дій, або лише позначають його.
В той же час, певні знання в цій області необхідні співробітникам, що здійснюють діяльність із розкриття і розслідування злочинів в процесі спілкування з учасниками слідчих дій, наприклад, допиту, обшуку і т.д.
Загальновідомо, що разом з вербальною інформацією існує ще і так звана „мова рухів тіла”. Мова тіла - це будь-який рух тіла або його частини, за допомогою якої людина передає емоційне послання зовнішньому світу. Для того, щоб зрозуміти цю невисловлену мову тіла, фахівці з кінестики часто вимушені брати до уваги культурні відмінності або інші відмінності, викликані навколишнім середовищем. Людина, яка незнайома з цією тонкістю мови тіла, часто тлумачить невірно те, що вона бачить [3, с. 14].
Людина є складною, динамічною інформаційною системою, що складається з безлічі зовнішніх і внутрішніх властивостей, зв'язків і відносин різного порядку (фізичних, соціальних, психічних, психологічних, етично-етичних, біологічних). У оперативно-розшуковій, слідчій, експертній, прокурорській, судовій практиці вивчаються самі різні сторони, риси, аспекти особи потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, свідків. Встановлення одних з них носить строго обов'язковий характер (наприклад, встановлення вікової приналежності, психічної спроможності). Інші виділяються факультативно залежно від цілей, вигляду, етапу і інших особливостей пошуково-пізнавальної діяльності і ситуаційних потреб. Так, при складанні словесного портрета встановлюваної особи в першу чергу враховується її стать, вік, статура, хода і деякі інші ознаки зовнішності, а також особливі прикмети і ознаки супутніх речей (одягу, головних уборів, прикрас і т.п.). Якщо ж йдеться про підготовку і проведення безпосередньої мовної взаємодії з особою, що є носієм юридично і криміналістично значущої інформації, суб'єкт пошуково-пізнавальної діяльності вивчає і враховує процесуальне положення, роль в скоєному, наявність фізичних і психічних недоліків, риси вдачі свого візаві. Визначенню найбільш доцільних прийомів мовного спілкування сприяє також урахування відомостей про погляди, інтереси, сильні і слабкі сторони, можливості, типи мислення, рівні ерудиції, інтелекту, емоційної стійкості, інших психологічних характеристиках співбесідника. Для вирішення інших завдань значущими можуть стати навики, вміння, інші професійні властивості носія інформації, особливості його фізичних і біологічних параметрів, а також поєднання певних груп ознак [4, с. 329].
Одержані знання про одні властивості і ознаки дозволяють з тією або іншою мірою достовірності судити про інших, невідомих в даний момент сторонах особи, що знаходяться у взаємозв'язку і взаємообумовленості з першими, а також про обставини досліджуваної поведінки (діяльності) в умовах скоєння злочинів і поза ними.
Література:
1. Основи демократії: Посібник/ За ред. А. Колодій. – К.: Демократична освіта, 2002. – 680 с.
2. Кримінально-процесуальний кодекс України: Чинне законодавство зі змінами та допов. станом на 15 жовт. 2006 р. – К.: Вид. ПАЛИВОДА А.В., 2006. – 200с.
3. Фаст Д. Язик тіла; пер. з англ. Ємельянова Ю.В. - М.: Віче: Персей, АСТ. - 1995. - 432с.
4. Образцов В.А., Богомолова С.М. Криміналістична психологія. - М.: Юрид., 2002. - 467с.
e-mail: anatolleo@telenet.dn.ua
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
