Ще з ХІХ століття праця ув`язнених посідає центральне місце у філософії тюремного ув`язнення. Праця є одним із основних видів діяльності у в`язниці. Позбавлення волі вже само по собі є покаранням, тому завдання тюремної адміністрації не в тому щоб додатково карати засуджених, шляхом примушування працювати, а в тому щоб надавати можливість засудженому працювати. Актуальною є проблема примусової праці, ця проблема регулюється рядом міжнародно-правових актів, серед яких : Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, у ст. 8 якого зазначено що нікого не можуть приневолювати до примусової чи обов'язкової праці; в тих країнах, де у вигляді покарання за злочин може призначатися позбавлення волі, зв'язане з каторжними роботами, ця стаття не вважається перешкодою для виконання каторжних робіт за вироком компетентного суду, що призначив таке покарання; терміном "примусова чи обов'язкова праця" не охоплюється: будь-яка робота чи служба, котру, як правило, повинна виконувати особа, що перебуває в ув'язненні на підставі законного розпорядження суду, або особа, умовно звільнена від такого ув'язнення.
Окрім цього в ст. 1(а) Конвенція про скасування примусової праці N 105 Міжнародної організації праці зазначено що : кожний член Міжнародної організації праці, який ратифікує цю Конвенцію, зобов'язується скасувати примусову або обов'язкову працю і не вдаватися до будь-якої її форми, зокрема заборонено застосовувати примусову працю як засіб політичного впливу чи виховання або як засіб покарання за наявність чи за висловлювання політичних поглядів, чи ідеологічних переконань.
Очевидно, що ув`язнені мають працювати тільки тоді, коли вони в стані працювати. Так у Мінімальних стандартних правилах поводження з в'язнями (далі МСП), у правилі 24 закріплено, що кожен в'язень підлягає медичному оглядові коли його приймають, а також пізніше, в міру потреби, з тим щоб установити, чи не хворий він фізично або розумово чи визначати, яка є фізична здатність його до праці. Закріплено і наступне положення : якщо в ув`язненого є скарги на здоров`я чи він стверджує, що не може працювати, лікар повинен оглянути його і повідомити начальникові в`язниці, придатний ув`язнений до роботи чи ні.
Наступною проблемою у сфері трудових прав засуджених є питання нормального робочого дня. У правилі №71(3) МСП зазначено: на в`язнів необхідно покладати роботу, достатню для того, щоб заповнити нормальний робочий день. Зведення до мінімуму розходжень між робочим днем ув`язнених і робочим днем на волі дуже важливо з погляду інтеграції та виправлення ув`язнених. Однак якщо робочий день ув`язнених буде продовжуватися стільки ж, скільки звичайний, це буде означати збільшення робочого часу для персоналу.
Право ув`язнених вибирати тип роботи, у якій вони бажають брати участь, у межах того, що їм доступно – закріплено у Європейських тюремних правилах (далі ЄТП), але забезпечити реалізацію цього права не завжди вдається. Вважаємо що, в ситуації коли роботи недостатньо доцільно використовувати інші види діяльності, такі як освіта чи професійна підготовка.
Правило 72 МСП зазначає, що організація і методи роботи в установах повинні максимально наближатися до тих, що прийняті за їх стінами, щоб ув`язнені привчалися таким чином до умов праці на волі. Аналогічна норма закріплена і в ЄТП.
Досвід неефективного виробництва під керівництвом тюремної адміністрації змушує деякі тюремні системи звертатися до послуг приватних підрядчиків. Це може призводити до зловживання працею ув`язнених, та порушенню їх прав. Конвенція 29 Міжнародної організації праці («Щодо примусової чи обов`язкової праці») забороняє працю ув`язнених, якщо вона не контролюється компетентною владою; ув`язненого не можна віддавати в повне розпорядження приватних осіб чи компаній. Там, де приватні компанії залучаються як роботодавці, це має здійснюватися під наглядом держави. Ув`язнені мають право вибирати – працювати на приватну компанію, чи ні.
Умови безпеки і охорони праці які встановлені для вільних робітників, мають застосовуватися й в установах, про це вказується в правилі 74 МСП.
Ще одне питання – питання оплата праці ув`язнених. Так, ЄТП не містять положення, яке б передбачало зміну системи оплати праці ув`язнених у бік її наближення до рівня оплати аналогічної роботи в суспільстві, та це б було й передчасно, натомість маємо правило 76 МСП – за свою працю ув`язнені мають одержувати справедливу винагороду в межах визначеної системи.
Наскільки це можливо, ув`язнені, що працюють, повинні бути включені в національні системи соціального забезпечення.
Література:
1. Як змусити стандарти працювати. Практичний посібник по ефективному застосуванню міжнародних тюремних правил. / «Донецький Меморіал». – Донецьк : Східний видавничий дім, 2001.
2. Повний лекційний курс: «рекомендації нової редакції Європейських пенітенціарних правил у галузі дотримання прав засуджених і ув`язнених та захисту персоналу в практичній діяльності установ кримінально-виконавчої системи» / «Бібліотека Громадського Захисника». – Київ, Харків, Чернігів, 2007
3. Кримінально-виконавче право України: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / за ред. Проф. А.Х. Степанюка. –Х.:Право, 2005
e-mail: kostya.ukr.86@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter