Загальновідомо, що пошукова діяльність по встановленню особи злочинця на основі зібраної інформації є елементом процесу розслідування. На основі зібраної інформації висуваються версії, які є логічно обґрунтованими припущеннями про приналежність її певній особі, про місцезнаходження цієї особи та ін.
Висунуті під час досудового розслідування версії є логічною основою планування пошукових заходів. Такі заходи повинні бути тактично й логічно обґрунтованими та переслідувати дві основні мети : перша – встановлення кола осіб, серед яких може перебуває злочинець; друга – встановлення злочинця. Виконання першого завдання здійснюється на основі аналізу події злочину, елементів злочинної діяльності, а другого – на основі аналізу наявної у слідчого, працівників оперативного підрозділу інформації про особу злочинця (Жбанков В. А., 1993 р.).
Визначивши коло осіб, серед яких може перебувати злочинець, слідчий і працівники оперативного підрозділу здійснюють заходи щодо його встановлення. Такі заходи містять у собі проведення слідчих (розшукових) та негласних слідчих (розшукових) дій. А також окремі організаційні заходи (направлення запитів, витребування необхідної інформації, підготовка техніко-криміналістичних засобів тощо).
Напрям пошукової діяльності визначається конкретною слідчою ситуацією, в якій вирішальне значення відіграє інформаційний аспект, тобто наявність відповідної інформації про особу злочинця й побудованої на її основі моделі. Залежно від цього, одним із напрямів пошукової діяльності по встановленню злочинця визначають – «пошук злочинця по способу злочину».
Спосіб злочину – інтегральний елемент у складі злочинної діяльності, тому що, з однієї сторони, він детермінований суб’єктивними й об’єктивними факторами, серед яких істотну роль відіграють властивості особи злочинця, а з іншого, – являє зовнішню об’єктивну сторону діяльності, яка спричиняє зміни в навколишньому середовищі. Під час вибору певного варіанта поведінки, яка відповідає умові оптимальності досягнення мети, істотне значення мають такі фактори, як накопичений досвід злочинної діяльності, система постійних соціальних, психологічних, біологічних властивостей особи злочинця, умови обстановки вчинення злочину, які повторюються.
Серед факторів, під впливом яких злочинець обирає певний спосіб вчинення злочину визначають : властивості або особливості предмета злочинного замаху; обстановку злочину; мету й мотив злочинного замаху; наявність певних знань, навичок і вмінь; можливість використовувати знаряддя злочину певного виду й типу; психічний і фізичний стан особи і її особливості. Під впливом цих факторів і складається конкретний спосіб дій злочинця, який відрізняється властивими йому ознаками, що характеризують конкретну особу (Жбанков В. А., 1993 р.).
Висунувши версію про вчинення злочину особою, раніше судженою за аналогічні злочини, або яка вчинила раніше такий же злочин, але уникла відповідальності, слідчий, працівники оперативного підрозділу розпочинають її пошук. Пошук злочинця з використанням даних про спосіб підготовки, вчинення й приховання злочину є досить тривалим і об’ємним процесом, який включає в себе такі етапи : 1) звернення до обліку по способу вчинення злочину; 2) виявлення кримінальних проваджень, відмовних матеріалів і іншої інформації; 3) їхнє вивчення й аналіз з метою відшукання загальних ознак по способу й зіставлення з наявними даними; 4) виявлення по зазначеним вище джерелах осіб, які представляють оперативний інтерес, встановлення їхнього місцезнаходження; 5) перевірка версії про причетність виявлених осіб до вчинення злочину.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
