У КК України кримінально-правовій охороні комп’ютерних програм і баз даних присвячено ст. 176 «Порушення авторського права і суміжних прав».
Загальновизнано, що кожний склад злочину являє собою сукупність чотирьох елементів: об’єкт, об’єктивна сторона, суб’єкт, суб’єктивна сторона, то і дослідження кримінально-правової характеристики незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних ми здійснюватимемо через розкриття зазначених елементів.
Першим з елементів складу злочину є об’єкт злочину. Це те, на що посягає особа, яка вчиняє протиправне діяння, і чому може завдати або завдає шкоди.
У публікаціях з проблем кримінального права радянського періоду, визнається, що об’єктом будь-якого злочину є суспільні відносини, тобто відносини між людьми у процесі їх спільної діяльності чи спілкування, які охороняються нормами права. Однак, згідно сучасних поглядів, вищезазначена концепція передбачає визнання у соціальній сфері лише категорії «публічного» і не сприйняття категорії «приватного». В радянський період із суспільного і особистого життя людини і громадянина було виключено право приватної та інтелектуальної власності, без яких людина позбавлялася творчості, самостійності, самовираження та ініціативи, повністю підпадала під вплив та опіку держави. Недооцінка людини як особистості у творчості, створенні об’єктів інтелектуальної власності зумовлювала те, що навіть саме поняття «людина» підмінялося та деякою мірою продовжує підмінятися знеособленим поняттям «особа як сукупність суспільних відносин» (Матишевський П. С., 2001 р.).
Людина як самостійна і найвища цінність не може бути зведена до носія суспільних відносин. Вона має природне, невід’ємне і невідчужуване право па індивідуальність, самовираження та творчість. Конституцією України закладено кардинально нові ціннісні орієнтації, в ст. 3 Конституції найвищою соціальною цінністю визнано людину, a її права, свобода та їх гарантії мають визначати зміст і спрямування діяльності держави.
Отже, виходячи з вище обґрунтованої позиції об’єкт як елемент складу злочину – це не суспільні відносини, а цінності та блага, що охороняються кримінальним законом, проти яких спрямовано злочинне діяння і яким воно може заподіяти або заподіює шкоду (Матишевський П. С., 2001 р.).
У кримінальному праві до об’єкта злочину як елемента складу злочину входять: потерпілий від злочину – фізична особа, якій злочином було завдано фізичну, матеріальну або моральну шкоду, визначення якого дає відповідь на питання, проти кого спрямовано діяння, та предмет злочину – речі, коштовності тощо – це матеріалізовані об’єкти, які дають відповідь на питання, на що діє суб’єкт злочину, посягаючи на цінності та блага (Кримінальний кодекс України: [наук.-практ. комент]; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація, 2003 р.).
Науковці у теорії кримінального права об’єкти злочинів поділяють на три групи: загальний об’єкт (уся сукупність соціальних цінностей та благ, що охороняється кримінальним законом (у стислому вигляді викладені у ч. 1 ст. 1 КК України), родовий об’єкт (соціальні цінності та блага, на які посягає певна група злочинів), безпосередній об’єкт (соціальні цінності та блага, на які посягає конкретний злочин. При цьому безпосередній об’єкт злочину «по горизонталі» можна поділити на основний та додатковий об’єкти (Кримінальний кодекс України: [наук.-практ. комент]; за заг. ред. В. В. Сташиса, В. Я. Тація, 2003 р.).
Юридичне значення об’єкта злочину полягає у тому, що він є обов’язковим елементом будь-якого складу злочину і вирішення питань кваліфікації злочину неможливо без дослідження його об’єкта.
Науковці не виробили також єдиної точки зору до визначення об’єкта незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, як злочину передбаченого ст. 176 КК України. Важливість правильного визначення безпосереднього об’єкта злочину полягає ще й у тому, що він сприяє з’ясуванню соціальної суті злочину, зокрема, характеру і ступеня його суспільної небезпеки.
Вивчаючи поняття об’єкта незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних П. П. Андрушко наводить різноманітні точки зору (Андрушко П. П., 2003 р.).
М. І. Хавронюк безпосереднім об’єктом незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, передбаченого ст. 176 КК України, називає авторське право. При цьому під авторським правом розуміються особисті немайнові права і майнові права авторів та їх правонаступників, пов’язані із створенням та використанням комп’ютерних програм і баз даних (Хавронюк M. I., 2003 р.).
Л. Б. Ільковець застосовує вищезгаданий протилежний підхід до визначення об’єкта незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, уважаючи, що об’єктом даного злочину є суспільні відносини в сфері інтелектуальної власності, які забезпечують захист авторського прав, тобто прав авторів комп’ютерних програм і баз даних, їх спадкоємців і правонаступників (Ільковець Л. Б., 2001 р.).
А. П. Бабій об’єктом незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, передбаченого ст. 176 КК України, називає право громадян та юридичних осіб на авторське право (Бабій А. П., 2001 р.). Дещо пізніше цей автор уточнює свою думку, називаючи об’єктом авторські права (Бабій А. П., 2002 р.).
На думку Л. М. Кривоченко об’єктом незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, передбаченого ст. 176 КК України, є авторське право (Кривоченко Л. М., 2005 р.).
С. Я. Лихова зазначає, що об’єктом незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, передбаченого ст. 176 КК України, є право інтелектуальної власності, котре включає в себе авторське право і яке є складовою права власності взагалі, а тому через зазначений підхід до визначення об’єкта злочину «Порушення авторського права і суміжних прав» пропонує ст. 176 КК України помістити у розділі VI «Злочини проти власності» Особливої частини КК України (Лихова С. Я., 2003 р.).
В. Б. Харченко, вважає, що об’єктом незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних є право громадян на результати своєї інтелектуальної праці (Харченко В. Б., 2002 р.).
На думку провідних науковців у галузі кримінального права (П. С. Матишевський, С. С. Яценко, П. П. Андрушко, С. Д. Шапченко), об’єктом незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, за ст. 176 КК України, є права осіб, які мають авторське право на комп’ютерні програми і бази даних (Кримінальне право України : Особлива частина: [підруч.] / за ред. П. С. Матишевського, 1999 р.). Уточнюючи свою думку П. П. Андрушко, основним безпосереднім об’єктом незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, передбаченого ст. 176 КК України, вважає авторське право, а додатковим обов’язковим – майнові права легального виробника матеріальних носіїв, на яких зафіксовані об’єкти авторського права, а додатковим факультативним – порядок здійснення господарської діяльності, пов’язаної із виготовленням та розповсюдженням зазначених об’єктів авторського права.
С. В. Бородін, дотримуючись підходу радянського кримінального права, зазначає, що безпосереднім об’єктом «порушення авторського права» є суспільні відносини, які забезпечують авторські права (Бородін С. В., 1997 р.). Поділяючи інший підхід Н. К. Семернева уважає об’єктом порушення авторського права охоронювані законом права: авторів; співавторів на результати їх творчої діяльності; інших творчих працівників, які на законних підставах (договорах) використовують наукові, літературні, музичні твори (Семернев Н. К., 1998 р.). Схожу думку поділяє М. І. Вєтров уважаючи, що безпосереднім об’єктом незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, як злочину є соціальні права та свободи, які забезпечують авторське право (Вєтров М. І., 1998 р.).
Отже, у публікаціях з аналізованої нами проблеми переважає підхід, згідно з яким основним безпосереднім об’єктом незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, передбаченого ст. 176 КК України, є у рівній мірі авторське право. Також, опубліковані погляди науковців, що основним додатковим об’єктом даного злочину є майнові права легального виробника матеріальних носіїв, на яких зафіксовані об’єкти авторського права (П. П. Андрушко) та встановлений порядок здійснення службовими особами своїх повноважень (М. І. Хавронюк), а додатковим факультативним - порядок здійснення господарської діяльності, пов’язаної із виготовленням та розповсюдженням об’єктів інтелектуальної власності (П. П. Андрушко).
На нашу думку такі погляди на визначення безпосереднього об’єкта аналізованого нами злочину базуються на вихідних засадах ст. 3 Конституції України, відповідають назві ст. 176 КК України «Порушення авторського права і суміжних прав» та знаходять своє підтвердження у матеріалах конкретних кримінальних справ про розслідування незаконного відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, передбачених ст. 176 КК України, а отже, з цими поглядами слід погодитися.
Отже, вчинюючи незаконне відтворення та розповсюдження комп’ютерних програм і баз даних, передбачене ст. 176 КК України, злочинець посягає саме на належне правовласникам авторське право (основний безпосередній об’єкт).
На наш погляд, слід погодитися з точкою зору П. П. Андрушка, який зазначає, що додатковим об’єктом даного злочину є майнові права легального виробника матеріальних носіїв, на яких зафіксовані об’єкти авторського права, а залежно від конкретних обставин справи факультативним об’єктом даного злочину може бути порядок здійснення господарської діяльності, пов’язаної із виготовленням та розповсюдженням об’єктів інтелектуальної власності. Це можна пояснити тим, що при незаконному відтворенні та розповсюдженні комп’ютерних програм та баз даних, їх незаконному тиражуванні та розповсюдженні на дискетах, інших носіях інформації порушуються як майнові права легального виробника матеріальних носіїв, на яких зафіксовані об’єкти авторського права, так і порядок здійснення господарської діяльності, пов’язаної із виготовленням та розповсюдженням зазначених об’єктів інтелектуальної власності, через порушення, наприклад, відповідних приписів норм чинного законодавства України.
Крім цього, слід погодитись з точкою зору М. І. Хавронюка, який додатковим об’єкт аналізованого нами злочину визнає встановлений порядок здійснення службовими особами своїх повноважень. Однак, при цьому доцільно зауважити, що такий додатковий об’єкт злочину має відношення до ч. 3 ст. 176 КК України, якою передбачено кримінальну відповідальність за порушення авторського права, вчинене службовою особою з використанням службового становища.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
