ЦИВІЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА КОНФІДЕНЦІЙНОЇ ІНФОРМАЦІЇ ПРО ФІЗИЧНУ ОСОБУ
29.09.2007 10:46
Author: Кулініч Ольга Олексіївна, кандидат юридичних наук, кафедра цивільного права Одеської національної юридичної академії
[Civil and domestic law. Civil procedure. Commercial law. International private law]
Найбільш важливий масив конфіденційної інформації для кожної фізичної особи – це інформація про її приватне життя. Таємниця приватного життя включає в себе конфіденційну інформацію конкретної особи: її особисту, сімейну таємницю, складовими яких у свою чергу є таємниця листування, телефонних переговорів, телеграфних і інших повідомлень, поштових відправлень, таємниця голосування та персональні дані тощо. Першорядне значення в механізмі правової охорони інформації з обмеженим доступом, в тому числі конфіденційної інформації про фізичну особу, належить цивільному праву, що за допомогою власного специфічного методу на принципах диспозитивності і рівності сторін упорядковує особисті немайнові та майнові відносини.
Визначенню таємниці особистого життя та приватності як особистого немайнового права особи присвятіли свої праці А.А. Баранов, А.А. Брижко та Ю.К. Базанов [1], В.І. Бобрик[2], О.К. Волчинська[3], Є.С. Ісхаков[4], Н.В. Павловська[5], І.Л. Петрухін[6], В.С. Синенко[7], Р.О. Стефанчук[8], Н.В. Устименко[9], С.І. Чорнооченко[10] та ін. Предметом цих досліджень було право на таємницю особистого життя як особисте немайнове право, система окремих видів таємниць, що входять до змісту таємниці особистого життя, цивільно-правова охорона та окремі засоби захисту таємниці особистого життя.
Разом з цим, потребує грунтовного дослідження вивчення таємниці як режиму обігу інформації з обмеженим доступом, за допомогою якого здійснюється охорона цивільних прав та інтересів осіб, яким належить така інформація.
Цивільне законодавство України закріплює право кожної особи на збереження у таємниці деяких відомостей щодо сфери її приватного життя: це право на таємницю особистого життя (ст. 301 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України)), ст. 7 Сімейного кодексу України (далі – СК України)), право на таємницю про стан здоров’я (ст. 286 ЦК України, ст. 30 СК України), право на таємницю усиновлення (ст. 226 СК України), право на таємницю кореспонденції (ст. 306 ЦК України), право на таємницю особистих паперів (ст. 303 ЦК України), право на банківську таємницю (ст. 1076 ЦК України), право на таємницю заповіту (ст. 1255 ЦК України), право на комерційну таємницю (ст. 505 ЦК України).
ЦК України не містить визначення поняття таємниці приватного життя. Наявність такого виду прямо випливає з його норм, зокрема книги другої „Особисті немайнові права фізичної особи”, де захищаються, гарантовані Конституцією, право на життя, охорону здоров’я; на свободу та особисту недоторканність, на недоторканність особистого і сімейного життя, право на повагу до гідності та честі; право на таємницю листування, телефонних розмов, телеграфної та іншої кореспонденції; право на недоторканність житла та інші.
Конституція України та Закон України „Про інформацію” встановлюють загальні положення щодо заборони збору та поширення конфіденційної інформації про особу без її попередньої згоди, за винятком випадків передбачених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
Приватне життя фізичних осіб – багатобічне і багатоаспектне явище. Невід’ємним елементом приватного життя є таємниця, тому що без неї приватне життя втрачає свій сенс. Приватне життя громадян найбільш вразливе до всіляких втручань. Ступінь закритості приватного життя детерміновано наявністю в суспільстві і безпосередньо у свідомості фізичних осіб певних моральних норм, які забороняють певну поведінку та пов’язані з такими формами соціального контролю, як почуття сорому і суспільна думка. Особливо необхідно виділити соціально-психологічні фактори, що змушують людину тримати в таємниці певні відомості індивідуального буття. Насамперед, це почуття сорому, яким спонукувана людина, що прагне уберегти від стороннього погляду якісь сторони свого життя[11].
Встановленння режиму таємниці щодо інформації про приватне життя слугує засобом забезпеченння цивільних прав та інтересів фізичних осіб. До складу цивільно-правового режиму таємниці приватного життя входять три елементи: регулятивний, забезпечувальний і захисний. Регулятивний елемент виражається в регламентації поведінки третіх осіб, що будучи в силу своїх професійних функцій залучені до приватного життя громадянина, не повинні вторгатися в її таємниці. Забезпечувальний елемент означає надання суб’єктам правовідносин суб’єктивних прав і юридичних обов’язків. Захисний елемент містить у собі дві категорії мір: міри захисту і міри відповідальності. Міри захисту використовуються для відновлення положення, що існувало до порушення прав на конфіденційну інформацію, а міри відповідальності впливають на правопорушника, породжуючи негативні наслідки для його немайнового чи майнового статусу[12].
За порушення таємниці приватного життя законом передбачена цивільно-правова відповідальність, зокрема відшкодування матеріальної та моральної шкоди. Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування (ст. 22 ЦК України). Крім цього, поряд з відшкодуванням матеріальної, закріплюється право відшкодування шкоди моральної (ст. 23 ЦК України). Саме останнє має більшу вагу стосовно таємниці приватного життя, порушення якої завдає в першу чергу моральних страждань.
Одним з ефективних способів захисту інформаційних прав є припинення дій, що порушують право. Це найбільш оперативний і ефективний спосіб захисту недоторканності сфери приватного життя і її таємниць у цілому. Але, на жаль, цей спосіб застосовується ще недостатньо.
Відновлення положення, що існувало до порушення права можливо тільки у випадку, коли були поширені відомості, що не відповідають дійсності, чи є для особи образливими. У випадку, коли відбулось розголошення інформації, відновлення положення не є можливим. Засобом відновлення виступає спростування, тобто доведення до відома осіб, у середовищі яких відомості були поширені, про визнання судом невідповідності їх дійсності. Формою спростування може бути публікація, виступ, показ і т.д. Цей засіб застосовується в сполученні з відшкодуванням завданої шкоди або в поєднанні з таким способом, як припинення дій, що порушують право.
На жаль, положення в сфері охорони конфіденційної інформації про приватне життя фізичних осіб не є досконалими. Потребують подальшої розробки на теоретичному рівні та, відповідно, закріплення на законодавчому рівні відповідальності за такі випадки порушення недоторканості приватного життя як: спостереження за особою, в тому числі запис її на магнітні фото та відео носії, фіксація її розмов у загальнодоступних місцях без отримання на те її згоди, крім випадків, коли особа своїми діями порушує права та інтереси інших осіб чи правила суспільного порядку.
Література:
1. Баранов А.А., Брыжко В.М., Базанов Ю.К. Права человека и защита персональных данных. – Харьков: ХПГ–Фолио (при содействии Национального фонда поддержки демократии США), 2000. – 280 с.
2. Бобрик В.І. Цивільно-правова охорона особистого життя фізичних осіб: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – К., 2004. – 201 с.
3. Волчинская Е.К. Защита персональных данных: Опыт правового регулирования. – М.: Галерия, 2001. – 223 с.
4. Исхаков Э.С. Личная жизнь (философско-этический анализ): Автореф. дис... канд. филос. наук: 09.00.01. – Саратов, 1981. – 22 с.
5. Павловська Н.В. Теорія та практика захисту моральних благ цивільним законодавством України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Х., 2002. – 18 с.
6. Петрухин И.Л. Личные тайны (человек и власть). – М.: Ин-т гос. и права Российской Академии наук, 1998. – 232 с.
7. Синенко B.C. Гражданско-правовая защита личных неимущественных прав: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – Белгород, 2002. – 19 с.
8. Стефанчук Р.О. Загальнотеоретичні проблеми поняття та системи особистих немайнових прав фізичних осіб у цивільному праві України. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2006. – 170 с.
9. Устименко Н.В. Таємниці особистого життя людини та їх цивільно-правова охорона: Автореф. дис. ... канд. юрид.наук: 12.00.03. – Х., 2001. – 20 с.
10. Чорнооченко С.І. Особисті немайнові права, які забезпечують соціальне існування фізичних осіб в Україні: Автореф. дис. ... канд. юрид.наук: 12.00.03. – Х., 2000. – 18 с.
11. Смолькова И.В. Защита тайн частной жизни граждан уголовно-процессуальным законом // http://www.koroboff.spb.ru/EUROPE/851400263.html
12. Зельцер М.С. Гражданско-правовой режим информации: Дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03. – М., 2004. – С. 64-71.
e-mail: koa_11@rambler.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
