Завданнями програмно-цільового методу визначені – збирання, аналіз і синтез інформації, й на основі зроблених висновків ухвалення рішень по організації діяльності, а в підсумку – її організація й управління нею (Корсаков К. А, 2004 р.). Під програмно-цільовим методом розуміється науковий аналіз і організація діяльності для одержання нових знань за допомогою заздалегідь розроблених типових криміналістичних програм. Щоб скористатися програмно-цільовим методом необхідні ретельно розроблені типові програми, які є інструментом, що організує діяльність, а також технологія застосування програм у конкретному кримінальному провадженні.
Типова криміналістична програма – це система рекомендацій, що мають на меті надання працівникам правоохоронних органів допомоги в організації розслідування й одержання в справі нових знань, правильне й своєчасне виконання завдань досудового слідства. Програми, акумулюючи результати вивчення слідчої практики й криміналістичних досліджень, є джерелом інформації про типові завдання розслідування, методи, засоби, прийоми їх виконання, допомагають вірно оцінити наявну інформацію і ту яка надходить, знайти оптимальне рішення (Густов Г. А., 1993 р.).
Методологічною базою криміналістичних програм є закономірності кримінально-караної діяльності й діяльності по розкриттю та розслідуванню кримінальних правопорушень. Процес розроблення програм є фактично програмуванням такої діяльності.
За структурою програми поділяють на короткі й розгорнуті (Корсаков К. А, 2004 р.).
Коротка програма є системою логічно впорядкованих типових завдань, що рекомендуються для дослідження певного об’єкта. Вона є банком питань, робота з яким допомагає слідчому, прокуророру, оперативному працівнику визначити, що необхідно з’ясувати під час розслідування, здійснення нагляду за розслідуванням, вивченні конкретної обставини, виконанні певного завдання, проведенні слідчої (розшукової) дії й т.ін.
До цієї групи відносять (Густов Г. А., 1993 р.):
1) програми, у яких названі тільки основні типові завдання, що рекомендуються для досягнення мети програми (їх застосування допомагає: організувати аналіз вихідних матеріалів кримінального провадження; згрупувати, систематизувати, використовувати наявну інформацію; визначити основні завдання, стратегію діяльності; одержати нові вивідні знання й виявити приховану інформацію);
2) програми, у яких поряд з основними завданнями названі проміжні й окремі (такі програми допомагають вже на початку роботи у кримінальному провадженні побачити усі завдання розслідування, що значно полегшує організацію роботи й дозволяє здійснювати її одночасно в декількох напрямах, включаючи відразу значні сили слідчих, оперативних працівників, спеціалістів, експертів);
3) програми, у яких типові завдання (основні, проміжні, окремі) сформульовані стосовно певної слідчої ситуації (такі програми полегшують організацію роботи в конкретних умовах).
Розгорнуті програми – це логічно впорядковані системи типових завдань діяльності і їх типових рішень, що рекомендуються для дослідження певного об’єкта. Такі програми поряд з банком питань містять банк рішень. Робота з такими програмами допомагає слідчому, прокурору, працівникові оперативного підрозділу визначити, що необхідно з’ясувати у кримінальному провадженні, які слідчі (розшукові) дії, заходи потрібно для цього виконати.
Розгорнуті програми поділяють на дві підгрупи: непрогностичні й прогностичні (Корсаков К. А, 2004 р.).
Непрогностичні програми будуються за схемою «типове завдання –» типові засоби виконання». У них перераховуються типові завдання й рекомендуються для їх виконання слідчі (розшукові), негласні слідчі (розшукові) дії, оперативно-розшукові і інші заходи, методи та прийоми. Такі програми можуть погоджуватися з певними ситуаціями, але в них не називаються можливі результати дій, не вказується, як діяти далі, виконавши той або інший рекомендований захід.
Розгорнуті непрогностичні програми дозволяють вже на початку розслідування побачити весь фронт майбутньої роботи у кримінальному провадженні, вибрати необхідні для виконання конкретних завдань дії, знайти оптимальну стратегію й тактику діяльності. У цьому полягає їх криміналістичне значення, але вони не відображають процес виконання завдання після виконання рекомендацій, що значно знижує їх роль в організації розслідування. Відзначений недолік компенсується розгорнутими прогностичними програмами.
У прогностичних програмах поряд з типовими завданнями й типовими рішеннями називаються можливі результати цих дій, вказуються напрями подальшої роботи з отриманими даними. По своїй структурі це найбільш складні програми. Вони будуються за схемою: типове завдання –» типові засоби, методи виконання –» можливі результати –» подальші дії слідчого.
Прогностичні програми полегшують оцінку, аналіз, систематизацію, правильне використання наявної у кримінальному провадженні інформації, та тих відомостей, які тільки надходять. Вони допомагають організувати діяльність не тільки на початковому, але й на наступних етапах, дозволяють подумки простежити, а в низці випадків і спрогнозувати можливі повороти процесу розслідування, судового розгляду.
Під час створення програм необхідно дотримувати низки принципів, у іншому випадку результатом буде або простий перелік питань, на які необхідно відповісти, або перелік дій, які потрібно виконати, у найкращому разі – комплекс завдань або дій або організаційно-тактичних заходів.
На відміну від суб’єктивного підходу, коли суб’єкт діяльності з розкриття та розслідування кримінального правопорушення у пошуку рішення опирається головним чином на здоровий глузд і особистий досвід, програмно-цільовий метод пропонує здійснювати аналітичну діяльність на основі типової програми й послідовно розглядати усі відображені в ній обставини: відбирати наявні дані, оцінювати, робити висновки, висувати необхідні версії, визначати завдання, засоби, способи їх вирішення. Призначенням типових криміналістичних програм є забезпечення i цілеспрямована робота з інформацією й пошук відсутніх даних.
Аналіз починається з використання коротких типових програм, які визначають основні напрями відбору й перероблення наявної інформації. До розгорнутих програм рекомендується переходити з метою самоконтролю, у випадку виникнення труднощів зі збором інформації для достовірного висновку з питань короткої програми, або складності у визначенні проміжних завдань і виборі засобів їх виконання.
Типові програми містять тільки загальні завдання й не відображають індивідуальні, тому, використовуючи програмно-цільовий метод, аналізуючи інформацію, необхідно визначати індивідуальні для досліджуваної події завдання й шляхи їх виконання.
Програмно-цільовий метод припускає обов’язкове поглиблення наявних знань: зі зробленого в результаті аналізу висновку треба по можливості зробити більш конкретний висновок і по інших обставинах.
Усі завдання типових програм взаємозалежні: виконання одного допомагає виконанню іншого. Тому, розглядаючи кожне з них, необхідно використовувати інформацію, отриману під час виконання попередніх, а виконавши завдання, важливо обов’язково перевірити чи не міняються рішення попередніх завдань, чи не дозволяють отримані відомості вирішити інші, що раніше залишилися невирішеними.
Оскільки однієї із цілей аналізу є розроблення плану діяльності з розкриття та розслідування кримінального правопорушення, важливо поряд з матеріалами кримінального провадження проаналізувати також обстановку, у якій вчинялося правопорушення і обстановку, у якій проводилося карне переслідування, зокрема взяти до уваги можливу поведінку винного, жертви, свідків, інших осіб, а також можливості оперативного забезпечення.
Аналіз матеріалів кримінального провадження по типовій програмі завершується синтезом отриманих даних. Синтез є неодмінним елементом технології організації розслідування за допомогою типових програм. При цьому синтезуються: а) відомості про подію правопорушення, результатом буде його картина (загальна модель події); б) судження про якості (ознаки) жертви, результат –характеристика постраждалого (інформаційна модель потерпілого); в) судження про якості (ознаки) винного, результат – характеристика правопорушника (інформаційна модель винного); г) завдання карного переслідування даного правопорушення, результат – коротка робоча програма діяльності слідчого; д) судження про слідчі (розшукові), негласні слідчі (розшукові) й інші дії, тактичні операції, необхідні для виконання завдань розслідування, результат – модель карного переслідування; є) питання (завдання), які підлягають з’ясуванню в ході проведення планованих слідчих (розшукових) і інших дій, результат – коротка робоча програма даної слідчої (розшукової) і іншої дії (Корсаков К. А, 2004 р.).
Типові програми варто застосовувати вже з моменту початку діяльності з розкриття та розслідування кримінального правопорушення – одержання повідомлення про подію, що має ознаки кримінального правопорушення, під час огляду місця події, оцінки інформації на початку досудового розслідування і продовжувати їх використовувати протягом усієї діяльності. Типові програми є не тільки інструментом методу, але і як засоби контролю за усебічністю й повнотою дослідження обставин події й самої діяльності.
З урахуванням викладеного програмно-цільовий метод розслідування кримінального правопорушення може слугувати ефективним інструментом організації роботи слідчого, прокурора та оперативного працівника.
|