Активізація інтелектуальної, творчої діяльності, зумовлює необхідність її належного, правового забезпечення. На нашу думку, в Україні створено необхідну законодавчу базу, прийнято відповідні кодекси, низку законів про інтелектуальну, творчу діяльність та інші підзаконні акти. Накопичена законодавча база здатна забезпечити належну охорону права інтелектуальної власності, хоча сама система охорони права інтелектуальної власності не позбавлена низки істотних недоліків, суперечливих положень, окремих неузгодженостей, прогалин тощо.
Сучасні технічні та інші засоби відтворення, тиражування та неправомірного використання об’єктів права інтелектуальної власності, на практиці, дають можливість надійно приховати доходи та інший корисний ефект їх використання порушником права. Носій права творчої, інтелектуальної власності не може зафіксувати (і відповідно, потім довести відповідним чином) факт порушення його права. В таких випадках пропонується на рівні закону закріпити низку превентивних мір, спрямованих на недопущення таких ситуацій.
Зокрема, як слушно звернув увагу Пленум Верховного суду України в постанові № 9 „Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову” від 22.12.2006 р. судам слід ураховувати, що у справах окремих категорій позови можна забезпечувати за допомогою спеціальних заходів, які регулюються нормами відповідних законів (наприклад, ст. 53 Закону України від 23 грудня 1993 р. N 3792-XII в редакції Закону від 11 липня 2001 р. N 2627-III, з наступними змінами) "Про авторське право і суміжні права".
Оскільки кількість справ зазначеної категорії є незначною, зокрема за 2006 рік судом було розглянута одна справа звертаємо Вашу увагу на необхідність роз’яснення механізму застосування мір забезпечення позову, зокрема до його подання. При цьому звертаю Вашу увагу на наступне.
Як вбачається ч. 1 ст. 53 Закону України „Про авторське право і суміжні права” до завершення розгляду справи по суті суддя одноособово має право винести ухвалу про заборону відповідачеві, щодо якого є достатні підстави вважати, що він є порушником авторського права і (або) суміжних прав, вчиняти до винесення рішення чи ухвали суду певні дії, а саме: виготовлення, відтворення, продаж, здавання в майновий найм, прокат, ввезення на митну територію України та інше передбачене цим Законом використання, а також транспортування, зберігання або володіння з метою введення в цивільний обіг примірників творів, у тому числі комп'ютерних програм і баз даних, а також записаних виконань, фонограм, відеограм, програм мовлення, щодо яких припускається, що вони є контрафактними, і засобів обходу технічних засобів захисту. Разом з тим, така позиція законодавця не враховує, що суддя дії одноособово тільки на стадії порушення провадження по справі. В інших випадках, суддя діє в складі суду, зокрема, якщо йдеться про забезпечення позову судом першої інстанції, такий висновок базується на положеннях ст.ст. 151, 153, 154 ЦПК України. При цьому необхідно враховувати, що на відміну від раніше чинного ЦПК 1963 р. єдиний випадок коли суддя приймає міри забезпечення позову одноособово передбачений ст. 301 ЦПК України – під час вчинення підготовки розгляду справи апеляційним судом.
Згідно з ч. 3 ст. 53 Закону України „Про авторське право і суміжні права” у разі, якщо відповідач по справі порушення авторського права і (або) суміжних прав відмовляє у доступі до необхідної інформації чи не забезпечує її надання у прийнятний строк, робить перешкоди у здійсненні судових процедур, або з метою збереження відповідних доказів щодо інкримінованого порушення, особливо у випадку, коли будь-яке відстрочення може завдати непоправної шкоди особі, яка має авторське право і (або) суміжні права, або коли є очевидний ризик того, що доказ буде знищено, суд або суддя одноособово мають право за заявою заявника застосувати тимчасові заходи до пред'явлення позову або до початку розгляду справи за участю іншої сторони (відповідача) шляхом, визначеному цією частиною статті. Слід звернути увагу, що в межах цивільного судочинства процедура забезпечення доказів передбачена ст. 133 ЦПК України, в тому числі і до подання позову. В цьому випадку суддя діє виключно в складі суду, що необхідно враховувати під час вчинення дій щодо забезпечення доказів.
Слід звернути увагу, що на відміну від ч. 4 ст. 153 ЦПК України, яка в цілому визначає механізм запобігання зловживання правами позивача, зокрема шляхом внесення застави, ч. 3 ст. 53 Закону встановлює мінімальний розмір застави (гарантії) який не повинен бути меншим від 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і не більшим від розміру заявленої шкоди.
Звертає на себе встановлення Законом України „Про авторське право і суміжні права” (ч. 3 ст. 53) іншого ніж передбачено ч. 5 ст. 151 ЦПК України строку на подання позовної заяви, у разі прийняття судом ухвали про забезпечення позову до подання позовної заяви. Так, в ЦПК України йдеться про десятиденний строк, а в Законі - про 15 денний, що на практиці без сумніву призведе до існування двох позицій – судової – 10 днів, та 15 – у заявників - потенційних позивачів, які будуть зацікавлені в отриманні більшого строку на підготовку позовних матеріалів. В наведеному випадку, вирішуючи наявну колізію, на нашу думку, необхідно керуватися нормами ЦПК України, як законом регламентуючим діяльність суду.
Потребує уточнення позиція законодавця закріплена в ст. 53 Закону України „Про авторське право і суміжні права” щодо можливості на клопотання відповідача прийняти судове рішення щодо надання відповідачу належної компенсації позивачем за будь-яку шкоду, завдану прийнятими заходами. Оскільки в такому випадку може виникати спір щодо розмірів компенсації необхідно виходити з того, що відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Тобто таке клопотання повинно бути оформлено відповідно до вимог ст. ст. 119, 120 ЦПК України та мати форму зустрічного позову. Проте у разі застосування мір забезпечення позову до подання позову, а разі не подання останнього, доцільно роз’яснювати письмово потерпілій сторони, що застави буде повернута після набуття законної сили відповідної ухвали суд, тобто через 5 днів. Таке роз’яснення дозволить потерпілій стороні вирішити питання про забезпечення власного позову без застосування додаткових засиль.
Відповідно до положень чинного законодавства за порушення прав інтелектуальної власності передбачено настання адміністративної відповідальності, кримінальної відповідальності та цивільно-правової відповідальності.
Аналіз судової практики дозволяє зробити висновок, що м. Одеса не є виключенням щодо існування торгівлі та попиту на контрафактну продукцію. Так, Малиновським районним судом м. Одеси неодноразово розглядались адміністративні справи про притягнення до адміністративної відповідальності громадян за незаконне розповсюдження примірників аудіовізуальних творів, передбаченого ст.164-9 КУпАП [1], а також про притягнення до адміністративної відповідальності за ознаками скоєння адміністративного правопорушення передбаченого ст. 51 – 2 КУпАП – незаконне використання об'єкта права інтелектуальної власності [2].
Слід також зауважити, що незважаючи на постійне зростання кількості протоколів про адміністративне правопорушення направлених до суду щодо правопорушень в сфері інтелектуальної власності, якість оформлення адміністративних матеріалів потребує значного покращення. Зокрема, якщо йдеться під час розгляду цих справ з’ясовується необізнаність виконавців матеріалів щодо існування спеціальних законів, які регламентують ці відносини, не кажучи про вищевказане узагальнення судової практики Верховного Суду України. Наприклад, в таких справах відсутні данні праволодільців, відсутня кваліфікація вчиненого порушення та інш.
Сподіваємось, що наведена інформація буде враховане під час підготовки відповідних узагальнень, що дозволить сформувати єдину судову практику за цією категорію справ.
Література:
1. Справи №№3-2553/06, №3-28374/06, № 3-2654/07, № 3-30008; № 3-3341/07 // Архив Малиновського райнного суду м. Одеси.
2. Справа № 3-39388/06 // Архив Малиновського райнного суду м. Одеси.
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
