Як зазначено в Митному кодексі України (далі – МКУ), а саме в п.29 ст.4 митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.
Неоднозначність даного визначення полягає в тому, що суб’єктом митних формальностей згідно цього визначення є саме органи доходів і зборів, тобто ця дефініція більш конкретизує коло суб’єктів на яких покладено виконання митних формальностей, на відміну від визначення що нам пропонується за Кіотською конвенцією, в який зазначено більш ширше и об’єктивніше розуміння останніх.
Аналізуючи українське законодавство важко знайти чіткого визначення органів доходів та зборів, лише в ч.1 ст.41 Податкового кодексу України (далі – ПКУ) можна знайти близьке визначення яке ототожнено з контролюючими органами, - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.
Якщо прийняти зазначене визначення, то можна стверджувати що здійснення митних формальностей покладається не лише на митні органи, а й на податкові органи, що в свою чергу зовсім не відповідає дійсності.
Також слід зазначити, що у зв’язку з останніми подіями в державі та на підставі Постанови ВРУ «Про вдосконалення діяльності органів доходів і зборів» від 28.02.14 р. № 838-VIIбуло відомо про можливість ліквідування Міністерства доходів та зборів України (далі – міністерство) та ре організування останню до колишніх структур податкової та митної служби України. У разі наявності такого факту ставить під сумнів подальшої діяльності взагалі органів доходів і зборів, що призведе до непорозуміння в самому визначенні за МКУ, оскільки в разі ліквідуванні зазначеного міністерства, ми отримуємо «мертву зону» в дефініції, назву не існуючих органів, тому вважаю за потрібним використовувати визначення, що запропоновано саме Кіотскою конвенцією, оскільки остання оперує поняттям «Митної служби».
Переглянута Кіотська конвенція, що набрала чинності 3 лютого 2006 року передбачаєпід митними формальностями - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митною службою з метою дотримання вимог митного законодавства.
Митна служба в даній Конвенції визначена як державна служба, на яку покладене застосування митного законодавства та стягнення мит і податків, а також застосування інших законів і правил, що стосуються ввезення, вивезення, переміщення або зберігання товарів. Як уже зазначалося раніше, безпосереднє здійснення митної справи покладається саме на митні органи, які наділені виключною компетенцією в даній галузі діяльності, а не на будь-які інші державні органи, як наприклад, органи доходів та зборів, тому вважаю за потрібним використовувати визначення, що запропоновано саме Кіотскою конвенцією та імплементувати його до митного законодавства України.
Література:
1. Митний кодекс України від 13.03.12. № 4495-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 44-45, № 46-47, № 48, ст.552;
2. Податковий кодекс України від 02.12.10 № 2755-VI // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, № 13-14, № 15-16, № 17, ст.112
3. Міжнародна конвенція про спрощення і гармонізацію митних процедур від 05.10.2006 N 227-V // Відомості Верховної Ради України, 2006, N 48, ст.476;
4. Постанови ВРУ «Про вдосконалення діяльності органів доходів і зборів» від 28.02.14 р. № 838-VII // Відомості Верховної Ради (ВВР), 2014, № 13, ст.232.
|