З розвитком сучасних технологій виникають нові види трудових відносин між роботодавцем і найманим працівником. Завдяки Інтернет-можливостям робітники можуть надавати послуги автономно, не заключаючи договір щодо встановлення трудових відносин. В літературі питання фрілансингу є мало дослідженим. Він визначається як вид трудової діяльності (зайнятості) на ринку товарів і послуг, що характеризується самостійністю вибору форми і місця її реалізації та низьким ступенем залежності від роботодавця. А фрілансер - самостійна категорія робітників в структурі сучасної зайнятості. Це особа, яка працює на себе, пропонуючи послуги на тимчасовій основі щодо окремих справ специфічного призначення. Вони мають вироблені правила поведінки, які встановлюють права та обов’язки, заходи відповідальності щодо непрофесійного виконання робіт чи послуг, але не нормативного характеру.
До переваг фрілансингу можна віднести дистанційність роботи, тобто особа може в будь-якому місці займатися трудовою діяльністю, незалежно від того знаходиться в офісі або поза його межами. Для роботодавця позитивним моментом є економія - йому не потрібно платити орендну плату за приміщення для працівників. Також фрілансер може поєднувати кілька видів робіт та самостійно контролювати робочий процес. Завдяки Інтернет-комунікаціям вони вільні у виборі роботи на кращих умовах. Важливим фактором трудової мотивації визначається висока заробітна плата за надання послуг.
Але існує ряд недоліків щодо цього виду діяльності. Фрілансинг не передбачає надання соціальних пакетів та гарантій для робітника. За загальним правилом ці відносини є позадоговірними, що породжує ряд ризиків для фрілансера. Це стосується невиплати заробітної плати за виконану роботу, неможливість оскарження дій чи рішень роботодавця і навпаки. Фрілансера майже неможливо притягнути до відповідальності, якщо збитки були нанесені в результаті неякісної роботи. Сторони домовляються про виконання роботи в усній формі. Але в деяких випадках відносини між працівником і роботодавцем регулюються шляхом укладання цивільно-правового договору, який зазвичай носить одноразовий характер. Більшість осіб працює нелегально, що призводить від ухилення сплати податків, що може привести до притягнення до відповідальності.
Вважається, що заробіток фрілансерів є досить нестабільним, бо існують ризики його неотримання, а також несистемний характер. Його прийнято визначати як додатковий дохід від трудової діяльності. Тому традиційна форма трудової діяльності є більш стійкою.
Фрілансинг як специфічний вид трудової діяльності стрімко розвивається в Україні. Процес діяльності фрілансерів не регламентований правом – особа діє на власний розсуд, що породжує нестабільність та незахищеність цієї форми зайнятості. Достатніх наукових розробок, закріплення в нормативно-правових актах щодо цього питання немає. Тому доцільно приділити увагу дослідженню правової природи фрілансингу та в подальшому врегулювати на законодавчому рівні.
Джерела:
1. Добрянський Ф. Управление фрилансерами: Методы и практика. — М.: «Альпина Паблишер», 2009. — 132 с. — («Инструменты и методы»). — ISBN 978-5-9614-0924-6.
2. Кодекс фрілансера (електронний ресурс). - Режим доступу http://homo-linguisticus.com/articles/free-lance/moralnyj_kodex_frilansera.
3. Стребков Д. О., Шевчук А. В. Фрилансеры в информационной экономике: мотивация и организация труда / Д. Стребков, А. Шевчук // Социальная реальность — 2008. — № 1. — С 25.
|