Проблема взаємовідносин держави і громадянина завжди перебувала в центрі уваги дослідників. Як добровільні об’єднання останніх, немалу роль відіграють професійні спілки, діяльність яких спрямована на захист інтересів працюючих. Однак їхні первісні властивості не завжди влаштовували державу, яка намагалась підпорядкувати їх своїм інтересам.
Держава співпрацює з професійними спілками: надає право громадянам вступати в профспілки, забезпечує додержання прав та інтересів профспілок, визнає профспілки повноважними представниками працівників і захисниками їх прав та інтересів, співпрацює в реалізації цих прав та інтересів.
De-facto, така взаємодія є швидше вимушеним кроком, ніж підтримкою, для профспілок. Держава робить спроби законодавчого обмеження діяльності профспілок, стримування їх від застосування акцій протесту, переорієнтацію профспілок з відстоювання інтересів працівників на інтереси держави.
Так, в процесі занепаду Радянського Союзу, було створено 6 жовтня 1990 року Федерацію незалежних профспілок України, яка стала правонаступницею Української республіканської ради профспілок. У листопаді 1992 року її було перейменовано в Федерацію профспілок України.
Незважаючи на зміну назви, ФПУ, за свою суттю, залишилася типовою по-радянському залежною профспілкою. Доказом цього є виступ у 1994р. Л.Кучми, який звернувся до професійних спілок з пропозицією запровадити тимчасовий мораторій на страйки, на що працюючі віднеслися з розумінням. Це призвело до заборгованості у виплаті заробітної плати більше ніж 6 млрд. гривень та безробіття близько 15% населення.
Також в 2006 році Міністерством Юстиції було надіслано лист місцевим управлінням юстиції «Про порядок посвідчення відчуження майна загальносоюзних профспілкових організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України» де вказується, що майно колишніх
профспілкових організацій залишається державною власністю, а тому правові підстави для розпорядження Федерацією профспілок України майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР відсутні.
А в 2007 р. ВРУ було прийнято закон «Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України» (далі -Закон), який зобов’язав скласти перелік майна, котре забороняється відчужувати, провести його інвентаризацію, перевірити законність перебування у власності ФПУ та встановити, яка частка в цьому майні належить державі.
Встановлення мораторію на дане майно забороняє його передачу в оренду чи інше користування. Це не дає можливості членам профспілки повною мірою користуватися ним, тобто держава порушує охоронювані законом права і свободи як громадянина і як члена профспілки. ВРУ доручила ФДМ й правоохоронним органам перевірити законність відчуженого ФПУ майна й у випадку виявлення порушення законодавства вжити заходів для повернення цих об'єктів законному власникові.
Тобто піднімається питання щодо сумнівності правомірного володіння профспілками майном і можливість віднесення його до державної власності з метою використання всіма громадянами України. Але шляхом правонаступництва майно та кошти, які на праві власності належали Українській республіканській раді профспілок переходять до Федерації профспілок України, де остання є добросовісним набувачем. І відповідно до загальних приписів права власності, одержавлення майна профспілок буде порушенням статті 321 Цивільного кодексу України.
Таким чином, прослідковується невідповідність Закону, даного листа нормам ЦКУ. Тому, варто було б підняти питання про доцільність вищевказаних актів.
Щоб відстояти свою незалежність та результативно виконувати функції профспілка повинна діяти більш радикально, як наприклад у Франції. У цій країні для захисту трудових прав працюючі часто вдаються до страйків та маніфестацій. В червні 2014 року, було скасовано більше півсотні європейських рейсів через страйк французьких авіадиспетчерів. Причиною було невдоволення профспілок авіадиспетчерів ЄС планом оптимізації повітряного трафіку між країнами, що може призвести до скорочення робочих місць.
Отож, для реальної незалежності профспілок, потрібно в першу чергу скасувати акти, які не дають їм вільно та самостійно діяти, але при тому чітко встановити ті контрольні повноваження якими будуть наділятися державні органи, перевіряючи діяльність професійних спілок. А у випадку втручання будь-яких суб’єктів, члени профспілок повинні рішуче відстоювати свої інтереси, де останнім важелем буде масовий страйк.
Література:
1. Цивільний кодекс України від 16. 01. 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 40-44. Ст. 356.
2. Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності : Закон України від 15.09.1999 №1045-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 45, ст.397 (зі змінами).
3. Про мораторій на відчуження майна, яке перебуває у володінні Федерації професійних спілок України : Закон України від 22.02.2007 №700-V // Відомості Верховної Ради України. – 2007. – № 21, ст.286.
4. Про порядок посвідчення відчуження майна загальносоюзних профспілкових організацій колишнього Союзу РСР, розташованого на території України : лист Міністерства Юстиції України від 29.08.2006 № 31-32/167 [Електронний ресурс] // Законодавство України. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
