Доказування в адміністративному судочинстві — це врегульована правовими нормами діяльність адміністративного суду та учасників адміністративного процесу зі збирання і закріплення, перевірки і оцінки доказів [1, с. 185]. Докази як фактичні дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV (далі – КАС України) [2]. Вказані джерела цих фактичних даних отримали в юридичній літературі назву джерел доказів [1, с. 185]. Від того, які саме джерела доказів використовують в конкретній справі в значній мірі залежить процедура та строки її розгляду в кожному конкретному випадку. Адже, чим більше різноманітних джерел доказів, тим складнішим є доказування в цілому. Так, призначення експертизи може взагалі призвести до зупинення провадження у справі до одержання її результатів (п. 3 ч. 2 ст. 156 КАС України), а можливість обмежитись лише дослідженням та оцінкою письмових доказів може стати підставою розгляду справи в порядку письмового провадження (ч. 6 ст. 128 КАС України). Отже, використання тих чи інших засобів доказування здатне значним чином вплинути на реальні строки розгляду адміністративної справи в кожному конкретному випадку. Вказане актуалізує розгляд питань доказування у справах щодо розгляду публічно-правових спорів у сфері державної служби з метою визначення особливостей цього процесу у таких справах для подальшого вироблення пропозицій щодо вдосконалення адміністративного процесуального законодавства.
Вивчення вказаних особливостей зумовлює звернення до даних судової практики розгляду таких спорів. Слід відмітити існування достатньо широкого кола спорів у сфері державної служби. Розгляд особливостей доказування щодо всіх них виходить за рамки цього дослідження. Тому, для прикладу доцільним уявляється взяти спори щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності з наступних причин. По-перше, їх підстава безпосередньо торкається основоположних прав особи, передбачених ст. 19 Конституції України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР [3]. По-друге вони становлять значну частину спорів у сфері державної служби. Так, за даними Єдиного державного реєстру судових рішень лише за період з 01.01.2014 р. по 18.02.2015 р. адміністративними судами розглянуто із прийняттям постанови більше 700 справ із загальної кількості справ у сфері публічної служби 4110. Аналіз обставин 21 справи щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності, що розглянуто адміністративними судами за період з 01.01.2014 р. по 10.02.2015 р. дає підстави стверджувати, що показання свідків застосовувались лише в 6 справах з цих 21 випадків. Дослідження ж речових доказів, висновків експерта не застосовувалось взагалі. У вказаних справах показання свідків застосовувались, переважно, для з’ясування наступних питань: 1) чи була дотримана процедура притягнення до дисциплінарної відповідальності [4; 5]; 2) чи дійсно мав місце факт дисциплінарного проступку [6]. Разом із тим, в значній кількості випадків в інших справах для відповідей на вказані питання було достатньо дослідження письмових доказів та інших матеріалів справи: письмових пояснень позивача, відповідача, третіх осіб, розпоряджень, наказів, пояснювальних записок тощо.
Досліджене дає підстави для висновку, що особливості доказування у справах щодо притягнення державних службовців до дисциплінарної відповідальності стосуються: 1) предмету доказування; 2) використання засобів доказування. Зокрема, в значній кількості випадків судом перевіряється наявність дисциплінарного проступку, для чого перевіряється існування обставин, на які відповідач посилається як на підставу застосування дисциплінарного стягнення. У зв’язку із цим слушною та актуальною уявляється позиція окремих науковців, які стверджують, що попри наявність повноважень щодо перевірки обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень, суд не може перевіряти доцільність його рішення, оскільки це б означало втручання в його діяльність [7]. Щодо засобів доказування, то особливістю цих справ є незначне використання таких джерел доказів, як висновок експерта, речові докази, певна обмеженість застосування показань свідків. Вказане актуалізує питання розробки спрощеної процедури розгляду таких справ.
Література:
1. Адміністративне судочинство України: підруч. / [О. М. Пасенюк (кер.авт.кол.) [та ін.]; ред. О. М. Пасенюк. — К.: Юрінком Інтер, 2009. — 672 с.
2. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV: за станом на 15 квіт. 2014 р. // Офіційний вісник України. — 2005. — № 32 (26.08.2005). — Ст. 1918 (із змінами).
3. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР: за станом на 21 лют. 2014 р. // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141 (із змінами).
4. Про задоволення адміністративного позову, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії: постанова Чернівецького районного суду Вінницької області від 17 квіт. 2014 р. № 150/313/14-а [Електронний ресурс] // Веб-сайт «Єдиний державний реєстр судових рішень». — Режим доступу до док.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/38910787.
5. Про задоволення адміністративного позову, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії: постанова Кам'янського районного суду Черкаської області від 06 жовт. 2014 р. № 2-а/696/60/14 [Електронний ресурс] // Веб-сайт «Єдиний державний реєстр судових рішень». — Режим доступу до док.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/40765015.
6. Про задоволення адміністративного позову, визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії: постанова Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 03 листоп. 2014 р. № 524/7486/14-а [Електронний ресурс] // Веб-сайт «Єдиний державний реєстр судових рішень». — Режим доступу до док.: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/41481355.
7. Науково-практичний коментар до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-IV [Електронний ресурс]. — Режим доступу до док.: система інформаційно-правового забезпечення «Ліга-Закон» станом на 20.02.2015 р.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
