Права та свободи людини і громадянина займають центральне місце у механізмі права власності, їх утвердження і забезпечення є головним обов'язком "суверенної і незалежної, демократичної, соціальної, правової держави" [1,ст.1,3]. За змістом Основного Закону правова держава - це держава, де реально забезпечене народовладдя, гарантується принцип верховенства права, закони співпадають з принципами верховенства права, їх зміст та направленість сприяє справедливості, люди є рівними перед законом і судом, права особистості визнаються пріоритетними і реально забезпечуються.
Наукове дослідження адміністративно-правової охорони та захисту майнових і немайнових прав власності вимагає з’ясування змісту юридичних термінів, що використовуються в законодавстві та міжнародних правових актах, отже важливим є визначення змісту та співвідношення понять «охорона» та «захист».
На думку Є.М. Ворожейкіна і В.В. Галунька, поняття «охорона» подібне за своїм значенням до поняття «захист», хоч і не тотожне. Термін «охорона» включає передбачені законом засоби, спрямовані на відновлення порушеного права власності, усунення перешкод під час його здійснення, захист інтересів потерпілих від правопорушення, притягнення винних до юридичної відповідальності. Охорону також прийнято називати захистом прав .
В.В. Галунько стверджує, що захист – це лише одна сторона охорони, її компонент, який характеризується активною протидією порушнику права власності і виявляється у застосуванні примусових заходів попередження (припинення) порушень, відновлення порушених прав та притягнення до юридичної відповідальності [2, с. 68–71].
Для з’ясування змісту понять ”адміністративно-правова охорона” і ”адміністративно-правовий захист” потрібно почати з розмежування категорій ”охорона” та ”захист”. Ці поняття дуже близькі за змістом, а тому, іноді, вживаються в юридичній літературі як тотожні слова та не мають чітких відмінностей. Наприклад, в одному із тлумачних словників термін ”захист” визначається як те, що захищає, служить обороною,боронить, а термін ”захищати” – охороняти, огородити від посягань, від негативних дій, від небезпеки; попередити, забезпечити від чого-небудь Отже, сам термін ”охорона” характеризується за допомогою слова ”захист”, а ”захист” визначається за допомогою слова ”охорона”. Велика кількість вчених розглядають поняття ”охорона” і ”захист” як термінологічний інструмент, який допомагає визначати одне поняття через інше. Так М. С. Малеїн вважає, що ”охорона прав” – більш ширше за змістом поняття, яке включає всі юридичні правила щодо певного блага [3, с. 18].
Під захистом права власності розуміють заходи, що передбачені в законі в тих випадках, коли право вже порушено. До них М.С. Малеїн відносить заходи юридичної відповідальності та інші правові санкції. М.С. Малеїн вважає, що заходи примусу, спрямовані на попередження порушення особистих прав і їх відновлення, здійснюється застосуванням норм як охорони, так і захисту прав. Все розмаїття думок стосовно співвідношення понять ”охорона права” і ”захист права” можна викласти у межах двох наукових підходів. Перший підхід полягає у тому, що ці поняття тотожні та їх розмежування є недоречним в юридичній науці і другий підхід полягає у тому, що ”захист права” розглядається як частина більш об’ємного поняття ”охорона права”[4 с.98 ]. Цю позицію висловлює у своїх працях більшість вчених, але вони іноді здійснювали таке розмежування за різними критеріями. О.С. Яворська також є прибічником того, що охорона права власності є ширшим поняттям, ніж захист. Охорона здійснюється за допомогою законодавчої визначеності режиму майна, підстав виникнення права власності, недопустимості втручання у майнову сферу власника тощо. Захист - це реакція на факт порушення права. Однак О. С. Яворська зауважує, що на законодавчому рівні ці поняття не завжди розмежовуються. [5, с.214.].
Ту ж позицію займає В. Полюхович, конкретизуючи, що концепт адміністративно-правового захисту законних прав свобод і інтересів особи і громадянина показує сукупність застосовуваних в адміністративному порядку законних засобів, спрямованих на припинення незаконного зазіхання на права, свободу і інтереси громадян [6, с. 41-46 ].
Отже, у сфері адміністративно-правової охорони майнових і немайнових прав власності потрібно більше говорити про безпеку власників майна та широкого загалу осіб , а не про «майнову безпеку».
Таким чином, в теперішніх умовах демократичної правової держави України, у якій будується нове громадянське суспільство, проблему адміністративно-правової охорони права власності можливо висвітлювати через охорону прав і свобод людини та громадянина.
Література:
1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Інформаційний бюлетень НКРЕ. - 2003. - № 7.
2. Галунько В. В. Охорона права власності: Адміністративно-правові аспекти: [монографія] / В. В. Галунько. – Херсон: ВАТ ХМД, 2008. – 348
3. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством. – М.: «Наука», 1985. – 168 с.
4. Галаган И.А. Административная ответственность граждан в СССР: Процессуальное регулирование. – Воронеж, Изд-во Воронежского университета, 1976. – 198 с.
5. Лейст О.Э. Санкции и ответственность по советскому праву: (Теоретические проблемы). – М.: Изд-во МГУ, 1981. – 239 с.8. Малеин Н.С. Охрана прав личности советским законодательством. – М.: «Наука», 1985. – 168 с.
6. Яворська О. С. Правове регулювання відносин власності за цивільним законодавством України: Навчальний посібник - К.: Атіка, 2008.- 255 с.].
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
