Слідчий експеримент - це слідча (розшукова) дія, яка полягає в тому, що слідчий та/або прокурор у присутності понятих, а в необхідних випадках - за участю спеціаліста, підозрюваного, потерпілого, свідка, захисника, представника, з метою перевірки уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, проводить відтворення дій, обстановки, обставин певної події, та інші необхідні досліди чи випробування.
Метою слідчого експерименту є перевірка та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення [1, с. 606].
Важливою умовою проведення слідчого експерименту є його проведення в умовах, максимально наближених до тих, у яких у минулому відбувалася досліджувана дія чи подія. Тому, перш ніж проводити дослідницькі дії, необхідно відтворити (реконструювати) обстановку, у якій вони проводитимуться. Ступінь реконструкції залежить від характеру експерименту, обстановки, у якій він здійснюватиметься, від можливостей реконструювання. Недотримання цієї умови розцінюється як порушення вимог кримінального процесуального закону, що спричиняє втрату доказового значення одержаних даних [2, с. 427].
Слідчий експеримент проводиться, якщо у слідчого чи прокурора вже є певні відомості, які необхідно уточнити та перевірити. Саме тому він не може належати до невідкладних чи первинних слідчих (розшукових) дій.
Експериментальні дії, що можуть проводитися в рамках слідчого експерименту, можна поділити на дві групи:
1) ті, що пов’язані із відтворенням дій;
2) ті, що пов’язані із реконструкцією обстановки та обставин події.
До експериментальних дій першої групи можна віднести ті, що проводяться з метою:
а) установлення можливості сприйняття якого-небудь явища, факту, перевірки наявних даних і припущень про можливість у певних умовах чути або спостерігати що-небудь;
б) установлення можливості виконати ті або інші дії і часу, необхідного на їх виконання (зокрема, наявність або відсутність професійних або кримінальних навичок, можливість виготовлення предмета з певного матеріалу, у певний проміжок часу, за допомогою використання тих або інших засобів, тією або іншою особою; проникнути у певне приміщення даним способом або даною особою);
в) з’ясування можливості і часу подолання певних відстаней за допомогою технічних засобів (автомобіля, велосипеда, мотоцикла, літака, моторного човна тощо) або без таких.
До експериментальних дій другої групи, пов’язаних із реконструкцією, можна віднести дії, що проводяться з метою:
а) з’ясування механізму подій, що відбувалися, в цілому або окремих їх деталей;
б) підтвердження (або спростування) можливості існування якогось явища;
в) з’ясування механізму утворення слідів [1, с. 607 ].
Також, слідчий експеримент може проводитися для перевірки слідчої версії про механізм вчинення злочину, про причини та умови будь-якої події, про походження (появу) фактів, що перевіряються, тощо [3, с. ].
Зміст дій при проведенні кожного з видів слідчого експерименту вимагає застосування науково-технічних засобів з метою забезпечення належного виконання дослідів, а також для фіксації їх ходу і результатів.
Методика проведення слідчого експерименту передбачає дотримання ряду процесуальних і тактичних правил. Так зокрема, В.О. Коновалова виділяє наступні тактичні правила:
1) слідчий експеримент слід проводити в умовах і обстановці, максимально наближених до тих, у яких відбувалася подія;
2) слідчий експеримент бажано проводити на тому ж місці, де відбулася подія, яку перевіряють;
3) слідчий експеримент має проводитися в такий же час, коли відбулася подія, яку перевіряють, з метою створення аналогічних умов сприйняття, видимості, що забезпечує об'єктивність результатів експерименту;
4) для проведення експерименту слід використовувати ті ж знаряддя і засоби, які застосовувалися при події злочину, або однорідні предмети і знаряддя;
5) перед відтворенням обстановки необхідно розташувати учасників саме так, як вони про це повідомили;
6) досліди необхідно повторювати кілька разів, змінюючи умови експерименту, для того, щоб виключити випадкові результати [4, с. 60].
За необхідності слідчий може запросити до участі у слідчому експерименті спеціаліста, який надасть допомогу у проведенні самих експериментальних дій, для визначення місця розташування учасників експерименту, та для проведення фіксації результатів слідчого експерименту (ч. 2 ст. 240 КПК) [1, с. 607].
Слідчий експеримент може бути проведений не в усіх випадках. Неприпустимо проводити експерименти, які принижують гідність людини; загрожують життю або здоров'ю учасників експерименту або інших осіб; загрожують майну або можуть призвести до значних матеріальних збитків.
Слідчий експеримент може бути як первинним, так і повторним. Повторний експеримент проводиться у тих випадках, коли під час проведення первинного експерименту не було дотримано процесуальних або тактичних вимог або виникли сумніви у достовірності отриманих результатів.
Зазначимо, що від того, наскільки правильно та відповідно до закону буде проведено та зафіксовано слідчий експеримент, буде залежати доказова цінність цієї слідчої (розшукової) дії. Саме тому слід ретельно підходити до вибору засобу фіксації, а також дотримуватися процесуальних і тактичних особливостей застосування того чи іншого засобу.
Література:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар[Текст]: у 2 т. Т.1 / О.М. Бандурка, Є.М. Блажівський, Є.П. Бурдоль та ін. заг. ред. В.Я. Тація, В.П. Пшонки, А.В. Портнова. – Х.: Право, 2012. – 768 с.
2. Кримінальний процес: підручник[Текст] / Ю.М. Грошевий, В.Я. Тацій, А.Р. Румянц та ін.; за ред. В.Я. Тація, Ю.М. Грошевого, О.В. Капліної, О.Г. Шило. – Х.: Право, 2013. – 824 с.
3. Панов, М. І. Настільна книга слідчого[Текст]: [Наук-практ. видання для слідчих і дізнавачів] / М. І. Панов, В. Ю. Шепітько, В. О. Коновалова, та ін. – К., Видавничий Дім Ін Юре, 2003. – 720 с.
4. Полєнова, В. Ф. Особенности расследования инсценировки вооруженного разбойного нападения [Текст]/ В. Ф. Полєнова, В. Є. Бергер // Криминалистика и судебная экспертиза. – К., 1984. Вип. 29. – С. 58-62.
|