Статтею 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово, або в інший спосіб – на свій вибір. Вказані права гарантують кожному духовну та творчу свободу, яка знаходить своє втілення в гласному, безперешкодному висловлюванні ідей, думок, поглядів. В умовах особливого збільшення кількості злочинних посягань у 2014 році на журналістів у сучасній Україні особливої актуальності набирає вірне використання судами та правоохоронними органами законодавства, яке передбачає відповідальність за порушення трудових прав журналіста та перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Це, своєю чергою, потребує теоретичного усвідомлення положень законодавства про кримінальну відповідальність за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. Зокрема, необхідним є точне розкриття терміна «перешкоджання», який вживається в диспозиції ч. 1 ст. 171 Кримінального кодексу (далі – КК)України.
Дослідження проблем відповідальності за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів відображено у працях як вітчизняних, так і закордонних науковців: П. П. Андрушка, Р. В. Вереши, О. М. Готіна, О. І. Зінченко, О. В. Красильнікової,С. Я. Лихової, М. І. Мельника та ін. Однак указані питання розглядались у межах загального комплексу проблем реалізації положень розділу V Особливої частини КК України, де власне і розміщено згадану вище ст. 171 КК.
Діяння, передбачене в ч. 1 ст. 171 КК України, описано у кримінальному законі словами: «Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів». Конкретні діяння, вчинення яких є перешкоджанням, в законі не зазначено. Тому, на думку О. І. Зінченко, під перешкоджанням слід розуміти будь-які способи впливу на журналіста. Передусім це – примушування журналіста вчинити певні дії чи навпаки, відмовитися від їх учинення (зокрема, примушування до поширення певної інформації або відмови в її поширенні).
Як стверджує П. П. Андрушко, перешкоджанням законній діяльності журналістів мають уважатися діяння (дії чи бездіяльність), якими створюються перепони (обмеження, заборони) щодо реалізації журналістами наданих їм законом прав у провадженні професійної діяльності. На думку вченого, це може проявлятися, зокрема, в незаконному вилученні тиражу друкованої продукції, знятті передач з ефіру, недопущенні журналіста до участі у прес-конференції, необґрунтованій відмові від надання відповідної інформації, безпідставній відмові журналісту в акредитації, позбавленні журналіста чи засобу масової інформації можливості скористатися переважним правом на одержання інформації тощо. Питання необхідності належного тлумачення терміна «перешкоджання» в розрізі положень ст. 171 КК України ще 2001 р. піднімав П. С. Берзін, який наголошував: «Основні проблеми полягають у відсутності однозначного тлумачення поняття «перешкоджання», яке повинно базуватися передусім на сукупності прав та обов’язків усіх працюючих в Україні журналістів. Тому юридична сторона перешкоджання полягає в порушенні законних прав журналіста під час виконання ним своїх службових обов’язків». Повністю підтримуючи цю тезу, зазначимо, що питання законності професійної діяльності журналістів є наріжним каменем у кваліфікації діянь за ст. 171 КК України, адже в чинному законодавстві відсутні чіткі критерії (вказівки), які визначали би конкретне коло прав та обов’язків журналістів.
Слід погодитися з твердженням О. О.Костенко про те, що ті роз’яснення терміна «перешкоджання законній професійній діяльності журналістів», які наводяться в переважній більшості сучасних джерел кримінально-правової літератури, не повною мірою висвітлюють суть поняття «перешкоджання», оскільки пояснюють його через термін «перепони», який не є ширшим, ніж термін «перешкоди». М.І. Мельник уважає, що перешкоджання може виразитися також у здійсненні цензури або втручанні у професійну діяльність журналістів і засобів масової інформації з боку органів державної влади або органів місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб.
Таким чином, дослідження проблем відповідальності за перешкоджання законній професійній діяльності журналістів відображено у працях як вітчизняних, так і закордонних науковців, однак досі на законодавчому рівні не визначено значення терміну «перешкоджання» в контексті статті 171 Кримінального кодексу України та конкретних способів вчинення перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, не розроблено з цього спірного та важливого питання постанови Пленуму Верховного Суду України. Окрім того, ті роз’яснення терміна «перешкоджання законній професійній діяльності журналістів», які наводяться в переважній більшості сучасних джерел кримінально-правової літератури, не повною мірою висвітлюють суть поняття «перешкоджання», оскільки пояснюють його через термін «перепони», який не є ширшим, ніж термін «перешкоди» (пояснювальні терміни «обмеження», «заборони» хоч і входять у поняття «перепони», але не є досить чіткими та вичерпними для розуміння терміна «перешкоджання»).
Підсумовуючи викладене, зауважимо, що питання належного тлумачення терміна «перешкоджання», на нашу думку, слід вирішувати на законодавчому рівні, тобто внесенням доповнень до чинної норми. Зокрема, пропонуємо доповнити положення ст. 171 КК України приміткою до вказаної статті у такій редакції: «Примітка. Під перешкоджанням у цій статті слід розуміти спрямовану на втручання у діяльність журналіста або групи журналістів поведінку винного з метою змусити вчинити або не допустити вчинення певних дій (бездіяльності) з його та (або) їхнього боку». Або ж відповідним чином розтлумачити термін «перешкоджання» в диспозиції ч.1 статті 171 Кримінального кодексу України та викласти її у такій редакції: «Стаття 171. Перешкоджання законній професійній діяльності журналістів. 1. Умисне перешкоджання законній професійній діяльності журналістів, тобто спрямована на втручання у діяльність журналіста або групи журналістів поведінка винного з метою змусити вчинити або не допустити вчинення певних дій (бездіяльності) з його та (або) їхнього боку».Або іншим шляхом визначити поняття терміну «перешкоджання», визначивши його в окремій постанові Пленуму Верховного Суду України, навівши, зокрема, в постанові конкретні способи вчинення перешкоджання законній професійній діяльності журналістів.
Література:
1. Конституція України// Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.141.
2. Кримінальний Кодекс України : від 05.04.2001 р., № 25-26–ВР // ВВР України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.
3. Зінченко О. І. Кримінально-правова охорона виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина. Аналіз законодавства і судової практики : [монографія] // О. І. Зінченко. – Х.: Вид. СПД ФО Вапнярчук Н. М. - 2007. – 320 с.
4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України : У 2 т. // П. П. Андрушко, Т. М. Арсенюк, О. Ф. Бантишев та ін.; За заг. ред. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – 3-тє вид., переробл. та доп. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр учбової літератури. - 2009. – Т. 1 – 964 с.
5. Берзин П. С. Защита «истребителейтанков» илиюридические «гарантии» независимойдеятельностиотечественныхжурналистов / П. С. Берзин // Юридическая практика. – 2001. – № 46. – 14 ноября. – С. 9 - 10.
6. Костенко О. Деякі проблеми кримінально-правової охорони законної діяльності журналістів та прав авторів в Україні / О. Костенко // Право України. – 2010. – № 9. – С. 256–262.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
