ЗАКОН ПРО ЗАКОН – НЕОБХІДНІСТЬ ДЛЯ ПІДВИЩЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ В ЦІЛОМУ
01.10.2007 22:22
Author: Стахира Людмила Михайлівна, викладач кафедри правового регулювання економіки та правознавства юридичного факультету Тернопільського національного економічного університету
[Theory and history of the state and law. History of political and legal studies. Philosophy of law]
На сьогоднішній день доволі часто доводиться спостерігати недосконалість конституційного і регламентного регулювання законодавчої діяльності, підтверджуючим свідченням чого є низька якість окремих законодавчих актів, порушення встановлених вимог прийняття нових нормативно-правових актів, труднощі в застосуванні законів як суб’єктами правозастосування так і правореалізації. Необхідним є закріплення на законодавчому рівні в одному акті шляхом прийняття Закону „Про закони і законодавчу діяльність” такого механізму, якому би вдалось врегулювати вище перелічені недоліки правового регулювання. Все це і зумовлює актуальність теми дослідження.
Метою даної роботи є здійснення комплексного теоретико-правового аналізу необхідності прийняття єдиного законодавчого акту, який би обґрунтував місце та посилив значення закону в системі нормативно-правових актів, упорядкував і підвищив якість, стабільність як законів так і законодавчої діяльності в цілому.
Різним аспектам цієї проблематики присвячували свої дослідження такі вітчизняні вчені як Скрипник С., Багачева О., Стрижко Л., Ющик О. та інші.
Про необхідність прийняття так званого закону про закон неодноразово зазначалося в правовій літературі. Питання його розробки та ухвалення набуло в Україні практичного значення завдяки діяльності групи провідних вчених утвореного в жовтні 1994 року Інституту законодавства Верховної Ради України. У грудні 1996 року проект Закону „Про закони і законодавчу діяльність” внесено як законодавчу ініціативу народного депутата В.Костицького на розгляд парламенту. Його було ухвалено 14 вересня 2000 року, однак Президент України, скориставшись своїм правом вето, повернув його для повторного розгляду, запропонувавши скасувати цей закон і підготувати з врахуванням висловлених зауважень до розгляду Верховної Ради України проект єдиного кодифікованого закону про закони та інші нормативно-правові акти, в якому комплексно врегулювати всі питання нормотворчої діяльності. Розглянувши згаданий закон повторно в грудні 2000 року, парламент ухвалив його «в новій редакції», частково врахувавши пропозиції глави держави. Проте й на цей варіант Президент України наклав вето. Удруге повторний розгляд закону відбувся 11 липня 2001 року, знову Верховна Рада, частково врахувавши пропозиції глави держави, прийняла його «в новій редакції». Але Президент України 15 серпня 2001 року вчергове повертає закон для повторного розгляду, пропонуючи відхилити його, однак уже без пропозиції розробити «єдиний кодифікований акт». У червні 2003 року Комітет з питань правової політики вкотре рекомендує Верховній Раді України ухвалити цей документ, і знову його ветує глава держави. А востаннє «в новій редакції» його прийнято Верховною Радою України 22 грудня 2005 року. Проте й після цього Президент України повертає його на повторний розгляд. Відтак Верховна Рада України двох скликань не спромоглася подолати вето глави держави і все ж таки прийняти Закон “Про закони і законодавчу діяльність”[6, 21]. Варто зазначити, що 18 грудня 2006 року народні депутати України Ківалов С.В., Шустік О.Ю., Притика Д.М внесли до Верховної Ради проект Закону України „Про закони і законодавчу діяльність”, який сподіваємось все таки перетвориться в закон.
Законопроект “Про закони і законодавчу діяльність” стосується двох великих блоків питань:
- процедури прийняття закону,
- характеристики законів як актів, що мають вищу юридичну силу, їх видів і місця в системі законодавства.
Якщо перший блок питань наразі прописаний у Регламенті Верховної ради України, що має силу закону, то регулювання другого блоку питань на законодавчому рівні проводиться вперше [5, 67]. До структури даного законопроекту входять чотири глави та прикінцеві положення. Першу главу присвячено визначенню закону, його видів, суб’єктів законодавчих повноважень, предмету законодавчого регулювання, юридичної сили закону, гарантіям конституційності закону, а також співвідношенню між законом і підзаконними нормативно-правовими актами та законом і міжнародними договорами. У другій главі визначаються засади та принципи законодавчої діяльності, законодавчий процес та його суб’єкти, законодавча ініціатива та порядок її реалізації, встановлюються підстави для відхилення законопроекту, регулюються питання планування законодавчої діяльності, основні етапи підготовки, організації роботи та контролю за підготовкою проектів законів, здійснення їх наукової експертизи, встановлюється порядок розгляду проекту закону та прийняття закону, основні вимоги до закону, до мови, до порядку введення його в дію та підписанням Президентом України, його повторного розгляду в парламенті, визначаються особливості закону про внесення змін до іншого закону та про надання згоди на обов’язковість міжнародного договору або про його денонсацію. Глава третя присвячена питанням офіційного опублікування, набрання та припинення чинності закону, зупинення його дії, визначенню вимог до чинності закону в часі, щодо кола осіб, та у просторі, зворотної дії закону, регулюванню колізій законів, їх офіційного тлумачення та роз’яснення, усунення прогалин при їх застосуванні. У главі четвертій встановлюються основні вимоги щодо проведення державного обліку, систематизації та видання законів [1].
Погоджуємось із позицією Скрипник С. в тому, що прийняття Закону „Про закони і законодавчу діяльність” є основою нормотворення як правової форми реалізації державної правової політики, а тому гарантією й запорукою забезпечення законності нормативно-правових актів, захисту прав та свобод людини і громадянина. Цей закон можна з впевненістю віднести до Конституційних, бо немає сфери занять людини, що тією чи іншою мірою не впорядкована за нормами правових приписів - будь-яка галузь суспільства регламентується нормативними актами [14, 14].
Деякі науковці пропонують закріпити специфіку законодавчого процесу внесенням відповідного розділу „Законодавчий процес” до Конституції України аргументуючи це прикладом Конституції Італії, де встановлено процес укладання законів, процедуру їх обговорення та прийняття [3, 125]. Ми із такою пропозицією не погоджуємося, оскільки Конституція не той акт, де вичерпно регулюється будь-яка сфера суспільного життя, навіть така важлива як законотворчість. І саме тому дуже важливим на сьогодення є прийняття єдиного законодавчого акту, який би регулював законодавчу діяльність та містив характеристику закону як нормативно-правового акту вищої юридичної сили.
Підсумовуючи все сказане варто зазначити, що Закон “Про закони і законодавчу діяльність” для ефективного правового регулювання в Україні є необхідністю, адже законодавчого визначення потребують загальні характеристики самого закону, як особливого виду правових актів, юридичні вимоги до нього, а також юридичні вимоги до законодавчої діяльності. Сподіваємось, що багаторічна епопея обговорення цього законопроекту у Верховній Раді все ж таки завершиться його прийняттям, причому в найближчому майбутньому, позаяк такий закон – аж ніяк не примха його розробників, а нагальна потреба. Не секрет, що якість законів і механізм їх застосування залишає бажати кращого, а прийняття такого закону сприятиме певним чином посиленню значення закону в системі нормативно – правових актів, упорядкуванні і підвищенні якості, стабільності законів [5, 70], вдосконалить мову і стиль нормативних розпоряджень, забезпечить додержання єдиних норм при правотворчій діяльності [2, 14].
Література:
1. Про закони і законодавчу діяльність. Проект Закону України від 18.12.2006 № 2763 // www.rada.gov.ua
2. Богачева О. Удосконалення законодавства-основна мета законотворчого процесу // Юридична Україна. - 2006.- № 5.-С.10-15.
3. Коростей В. Проблеми правотворчості в Україні // Право України. - 2004. -№3. - С.121-124.
4. Скрипник С. Потрібен закон про …закон або чому наші правознавці вкрай незадоволені станом чинної юридично-правової бази // Урядовий кур’єр. -2001.- 4 липня. - С.14.
5. Стрижко Л. Закон про закон: теорія права в нормативному акті // Юридичний журнал. - 2004.- № 5.-С.67-70.
6. Ющик О. Створімо систему координат, щоб позбутися суперечностей. До проблем правового регулювання законодавчої діяльності // Віче. - 2006. - №23-24. - С.21-23.
e-mail: ydmiwka@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
