Частина 4 ст. 212 КПК України передбачає спеціальний вид звільнення від кримінальної відповідальності особи, яка порушила податкове законодавство. У ній вказано, що особа, яка вчинила діяння, передбачені частинами першою, другою, або діяння, передбачені частиною третьою (якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах) цієї статті, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо вона до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
За своїм характером ця норма відноситься до заохочувальних норм. «Появу її можна розцінити як один з етапів реалізації принципу економії кримінальної репресії. У досить складних економічних умовах держава зацікавлена не тільки у покаранні осіб, що вчиняють ухилення від сплати податків, а й у своєчасному та повному наповненні фондів державних ресурсів. Обов’язкові внески у вигляді податків, зборів, обов’язкових платежів, що надходять від суб’єктів господарювання, є одним з основних джерел формування державних бюджетів усіх рівнів, державних централізованих і децентралізованих фондів, а з особи, яку було засуджено й покарано, отримати належні суми значно проблематичніше» [1, с. 89].
Під звільненням від кримінальної відповідальності розуміється відмова держави від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи, яке здійснює суд у випадках, передбачених КК України, у порядку, встановленому КПК України. Таке роз’яснення надано Пленумом Верховного Суду України у п. 1 постанови № 12 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» [2, с. 362-367].
Законодавцем чітко визначено умови, при наявності яких приймається рішення про звільнення від кримінальної відповідальності.
1. Вчинення діяння, передбаченого : – ч. 1 ст. 212 КК України (умисне ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), що входять в систему оподаткування, введених у встановленому законом порядку, вчинене службовою особою підприємства, установи, організації, незалежно від форми власності або особою, що займається підприємницькою діяльністю без створення юридичної особи чи будь-якою іншою особою, яка зобов’язана їх сплачувати, якщо ці діяння призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у значних розмірах; – ч. 2 ст. 212 КК України (ті самі діяння, вчинені за попередньою змовою групою осіб, або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів у великих розмірах); – ч. 3 ст. 212 КК України (діяння, передбачені ч.ч. 1 або 2 цієї статті, вчиненні особою, раніше судимою за ухилення від сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), або якщо вони призвели до фактичного ненадходження до бюджетів чи державних цільових фондів коштів в особливо великих розмірах.
Закон не вимагає, щоб особа вперше вчинила діяння, передбачені ч.ч. 1 та 2 ст. 212 КК України. Слід зазначити, що дане питання по іншому регулювалось до того, як була змінена редакція ч. 4 ст. 212 цього Кодексу Законом від 2 грудня 2010 р. «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України» [3]. Звільнення особи від кримінальної відповідальності відбувалось тільки тоді, коли вона вперше вчинила злочинні діяння, передбачені ч. 1 та ч. 2 ст. 212 КК України.
2. Друга умова звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 212 КК України вказує на позитивну посткримінальну поведінку : особа до притягнення до кримінальної відповідальності сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
Отже, обов’язковою умовою звільнення особи від кримінальної відповідальності є час вчинення нею вказаних дій. Вони мають бути вчинені саме до моменту притягнення особи до кримінальної відповідальності, а тому необхідно з’ясувати, як слід розуміти це поняття ч. 4 ст. 212 КК України.
У п. 14 ч. 1 ст. 3 КПК України дається таке визначення терміну «притягнення до кримінальної відповідальності» – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення. Повідомлення про підозру здійснюється у випадках : 1) затримання особи на місці вчинення кримінального правопорушення чи безпосередньо після його вчинення; 2) обрання до особи одного з передбачених цим Кодексом запобіжних заходів; 3) наявності достатніх доказів для підозри особи у вчиненні кримінального правопорушення (ст. 276 КПК України). Письмове повідомлення про підозру вручається в день його складення слідчим або прокурором, а у випадку неможливості такого вручення – у спосіб, передбачений цим Кодексом для вручення повідомлень (ч. 1 ст. 278 КПК України).
Таким чином, особа повинна звільнятися від кримінальної відповідальності, якщо вона до повідомлення їй про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України, сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня). Якщо такі позитивні посткримінальні дії особа вчинила після вручення їй письмового повідомлення про підозру, досудове розслідування має закінчуватися складанням обвинувального акту.
Сплата податків, зборів (обов’язкових платежів) має місце у тому випадку, якщо особа добровільно або за пропозицією працівників податкових органів, якими здійснювалась перевірка, в тому числі і працівників податкової міліції, сплатить в повному обсязі заборговану нею суму податків, зборів в порядку, визначеному законом [4, с. 96].
Потрібно підкреслити, що особа саме в повному обсязі має сплатити податки, збори, інші обов’язкові платежі. Про це йдеться у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 8 жовтня 2004 р. «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів» [5, с. 313-322].
Під відшкодуванням шкоди, завданої державі несвоєчасною сплатою податків, слід розуміти сплату особою коштів у вигляді фінансових санкцій, пені [4, с. 96]. Пеня – це плата у вигляді відсотків, нарахованих на суму податкового боргу (без урахування пені), що стягується з платника податків у зв’язку з несвоєчасним погашенням податкового зобов’язання. Фінансова санкція (штрафна санкція) – це плата у фіксованій сумі або у вигляді відсотків від суми податкового зобов’язання (без урахування пені та штрафних санкцій), яка стягується з платника податків у зв’язку з порушенням ним правил оподаткування, визначених відповідними законами [6, с. 565].
Для застосування ч. 4 ст. 212 КК України не вимагається, щоб особа, яка вчинила ухилення від оподаткування, щиро покаялася у вчиненому. «Якби ч. 4 ст. 212 КК України містила вказівку на щире каяття, ця заохочувальна норма, – як відмічається у юридичній літературі, – у переважній більшості випадків за умов сучасної податкової системи України просто не працювала, тобто перетворилась би у так звану «мертву» кримінально-правову норму» [7, с. 78].
Згідно зі ст. 285 КПК України, до направлення матеріалів кримінального провадження до суду слідчий повинен роз’яснити особі, яка підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ст. 212 КК України : 1) право на звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 цієї статті; 2) суть підозри; 3) підставу звільнення від кримінальної відповідальності; 4) право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави.
Встановивши підстави для звільнення від кримінальної відповідальності та отримавши згоду підозрюваного на таке звільнення, прокурор має скласти клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності та без проведення досудового розслідування у повному обсязі надіслати його до суду (ч. 1 ст. 286 КПК України).
Відповідно до ст. 287 КПК України, у клопотанні прокурора про звільнення від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 212 КК України мають бути такі відомості : 1) найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; 2) анкетні відомості підозрюваного (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); 3) прізвище, ім’я, по батькові та займана посада прокурора; 4) виклад фактичних обставин злочину та його правова кваліфікація з зазначенням частини ст. 212 КК України та формулювання підозри; 5) розмір шкоди, завданої злочином, та відомості про її відшкодування; 6) докази, які підтверджують факт вчинення особою злочину; 7) наявність обставин, які свідчать, що особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності, та відповідна правова підстава; 8) дата та місце складення клопотання. До клопотання повинна бути додана письмова згода особи на звільнення від кримінальної відповідальності.
Питання про закриття кримінального провадження у зв’язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності за підставою, передбаченою ч. 4 ст. 212 КК України, суд має вирішувати у стадії підготовчого судового провадження. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту п. 1 ч. 2 ст. 284, п. 2 ч. 3 ст. 314 КПК України. Крім того, відповідні роз’яснення надані Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ у інформаційному листі № 223-1430/0/4-12 від 3 жовтня 2012 р. «Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України» [8, с. 85-94]. У п. 2 цього листа вказано, що в підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти рішення про закриття провадження у випадку встановлення підстав звільнення особи від кримінальної відповідальності.
Розглядаючи вказане клопотання у порядку, визначеному ст. 288 КПК України, суд має переконатися в тому, що особа вчинила діяння, передбачене ст. 212 КК України, однак до повідомлення про підозру сплатила податки, збори (обов’язкові платежі), а також відшкодувала шкоду, завдану державі їх несвоєчасною сплатою (фінансові санкції, пеня).
За наявності обставин, передбачених ч. 4 ст. 212 КК України, суд своєю ухвалою зобов’язаний закрити кримінальне провадження та звільнити підозрюваного від кримінальної відповідальності. До такого висновку можна дійти, виходячи зі змісту п. 12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 р. «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» [2, с. 362-367]. Роз’яснено, що суди повинні враховувати, що в ряді норм Особливої частини КК України передбачено спеціальні підстави звільнення від кримінальної відповідальності. У таких випадках за наявності обставин, передбачених конкретною нормою закону, суд зобов’язаний звільнити відповідних осіб від кримінальної відповідальності.
Література:
1. Ковітіді О. Звільнення від кримінальної відповідальності при вчиненні ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів / О. Ковітіді // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 4. – С. 89-92.
2. Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності : постанова Пленуму Верховного Суду України № 12 від 23 грудня 2005 р. // Постанови Пленумів Верховного Суду України в кримінальних справах. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2010. – С. 362-367.
3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Податкового кодексу України : Закон України від 2 грудня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 23. – Ст. 160.
4. Ворона О. А. Процесуальна форма застосування ч. 4 ст. 212 Кримінального кодексу України / О. А. Ворона // Вісник Академії адвокатури України. – 2011. – № 2. – С. 95-101.
5. Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов’язкових платежів : постанова Пленуму Верховного Суду України № 15 від 8 жовтня 2004 р. // Постанови Пленумів Верховного Суду України в кримінальних справах. – К. : ПАЛИВОДА А. В., 2010. – С. 313-322.
6. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001 року / за ред. М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – К. : Каннон, 2001. – 1104 с.
7. Дудоров О. Заохочувальна норма, передбачена частиною 4 статті 212 Кримінального кодексу України : до питання про запровадження і застосування // Підприємництво, господарство і право. – 2003. – № 2. – С. 73-78.
8. Про порядок здійснення підготовчого судового провадження відповідно до Кримінального процесуального кодексу України : інформаційний лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-1430/0/4-12 від 3 жовтня 2012 р. // Новий Кримінальний процесуальний кодекс України : коментарі, роз’яснення, документи / відп. ред. В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – С. 85-94.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
