17 січня 2015 року набрав чинності Закон України, яким внесено зміни до Податкового кодексу України, що стосується податкового компромісу. Покликаний в першу чергу мінімізувати тиск Державної фіскальної служби на добросовісного платника податків за 5 місяців поточного року викликав лише хвилю обурення з боку юристів , а не очікуваний позитивний результат чи принаймні альтернативне вирішення спору.
Податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов’язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 Податкового кодексу України.[1]
Суть податкового компромісу — це звільнення добросовісних платників податків від юридичної відповідальності за заниження податкового зобов’язання з податку на прибуток підприємств та завищення податкового кредиту з податку на додану вартість. [2]
Строки давності для подання заяви становить 1095 з дня подання наступної декларації. Період за який можна змінювати дані внесені до декларації – квітень 2011 по березень 2014.
Законом передбачено, що платник податків котрий завищив витрати з податку на прибутку, податку на додану вартість та податковий кредит до березня 2014 року. Для того щоб досягнути компромісу платник податків подає уточнюючі розрахунки та пише заяву. Протягом 10 робочих днів прийняття наступного розрахунку Державна фіскальна служба приймає рішення проведення позапланової документарної перевірки чи ні. Перевірка стосується лише тих податків про які зазначив підприємець. Якщо податкові органи не вбачатиму доцільність проводити перевірку та належно повідомили про це платника податків, то податковий компроміс вважається досягнутим.
Але з другої сторони в Законі не згадується про контрагентів та про те яким чином буде реагувати фіскальна служба на платників податків, які не подали заяву, але також завищували витрати.
Для повного врегулювання спору та досягнення податкового компромісу передбачено 70 днів з дня подання скоригованих розрахунків. Компроміс вважається узгодженим, тоді коли були сплачені податкові зобов'язання. Також податкові органи можу відмовитися приймати заяви із уточненими розрахунками та надсилати до платника податків повідомлення-рішення, де вже нараховані і пеня і штрафи.
Провівши перевірку контролюючий орган складає акт і виписує повідомлення-рішення або довідку. У разі опротестування цих документів податковий компроміс не застосовується. Але опротестування фактично не можливе у зв'язку з тим, що платник податків самостійно визнав свою вину в спотворенні податкової звітності. Натомість на практиці дуже часто вчиняють наступним чином, поки контролюючі органи проводять перевірку та приймають рішення, то юристи не втрачають час та подають до адміністративного суду. Варто зазначити таку особливість, що згідно з методологічних рекомендацій, застосування податкового компромісу можливе виключно з неузгоджених податкових зобов’язаннях. Отже, платник податків не може скористатися правом на застосування компромісу щодо негативного рішення апеляційного суду, незалежно від факту подальшого опротестування такого рішення. В даному випадку позитивним підсумком для платника податків може бути перемога в касації або направлення справи до першої інстанції.[3]
Хоча Державна фіскальна служба звітує про позитивні результати використання податкового компромісу значна кількість підприємців не тільки побоялися використовувати дане права, але й не повірили в те, що дана домовленість принесе результат. Добру частину заяв повертали, часто приймали в тих на кого було відкрите кримінальне провадження адже ухильники можуть безболісно закрити дані справи. Також даним правом користуються або ті хто вже всі суди програв або ті хто не хоче судитися.
Вагомим мінусом є те, що розкривши свою чорну бухгалтерію підприємець може зачепити із свого контрагента, натомість до другого може наглянути позапланова перевірка.
Хоча були внесені зміни і до кримінального кодексу в ст. 212 існують інші статті за якими можуть бути притягнуті до відповідальності по суті за власним бажанням.
Як результат більше 600 платників податків все таки скористалися своїм правом. Тому податковий компроміс можна вважати способом домовитися із Державною фіскальною службою, хоча в так званому законі про компроміс було не враховано значну кількість недоліків, з яким потім на практиці стикнулися платники податків.
Література:
1 Закон України … про компроміс
2. Лист Інші від 23.2.2015 № 5996/7/99-99-20-07-03-17
Проблемні питання щодо застосування податкового компромісу
3. Методологічні рекомендації
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
