Велике значення на сучасному етапі здійснення модернізаційних процесів у системі органів публічної адміністрації сфери освіти і науки мають форми публічного адміністрування, які відображають пошук найоптимальнішого розподілу функцій держави. Широке коло завдань і функцій МОН України обумовлює використання різних форм публічного адміністрування. Однак, розмаїття думок щодо обґрунтування та розмежування форм діяльності центральних органів публічної адміністрації і сьогодні є предметом багатьох дискусій, що є підтвердженням необхідності подальших досліджень.
Форма публічного адміністрування МОН України – це зовнішній вияв конкретних дій, які здійснюються посадовими особами міністерства, його структурних підрозділів, консультативно-дорадчими органами та органами громадського контролю щодо реалізації завдань у освітньо-науковій сфері в правових і організаційних межах.
Форми публічного адміністрування міністерства прямо чи опосередковано визначені у нормативно-правових актах, за допомогою яких держава регулює діяльність публічної адміністрації. Вони закріплюються в Конституції України (ст. ст. 85, 106 та 117), законах (наприклад, «Про Кабінет Міністрів України», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про місцеве самоврядування»). Норми, закріплені у законах на стадії їх застосування потребують уточнення та конкретизації, тому суб’єкти публічного адміністрування у освітньо-науковій сфері видають підзаконні нормативні акти управління, в яких встановлюють додаткові правила поведінки, необхідні для реалізації законів: положеннях, регламентах, інструкціях з діловодства (Інструкції з діловодства у Міністерстві освіти і науки України, затвердженій наказом МОН від 09 квітня 2013 р. № 424) тощо. Безпосередньо форми публічного адміністрування МОН визначені у Положенні про МОН та положеннях про консультативі, колегіальні та дорадчі органи МОН України: колегію МОН, акредитаційну комісію, атестаційну колегію, громадську раду.
Залежно від обраного критерію вченими-адміністративістами виділяються різновиди та класифікації форм публічного адміністрування: за способом реалізації методів управління (В. Колпаков); за значенням наслідків (О. Ярмиш та В. Серьогін) [1, с. 49]; за ступенем правової регламентації (В. Столбовий); структурні і процесуальні (Ф. Бортняк) [2, с. 7] тощо.
Традиційним для вітчизняної адміністративно-правової науки є поділ форм діяльності публічної адміністрацї на правові та неправові. Проте слушною є думка науковців, які називають неправову форму організаційною, адже у правовій державі органи публічної адміністрації здійснюють діяльність на основі права та у межах закону. Такий поділ відображає специфіку та різноманітність форм діяльності МОН, дає можливість охопити весь спектр його діяльності як суб’єкта публічної адміністрації. Але, на наш погляд, дана класифікація потребує подальшого дослідження та удосконалення.
Правова форма публічного адміністрування МОН освітньо-науковою сферою – це діяльність, пов’язана зі створенням юридичних актів, яка залежно від характеру дій з нормами права може бути нормотворчою, установчою, контрольно-наглядовою та правозастосовною. Може здійснюватися шляхом: прийняття нормативно-правових актів; прийняття індивідуальних актів; надання адміністративних послуг; здійснення реєстраційних дій, ведення реєстрів.
Усі форми публічного адміністрування за винятком окремих організаційних дій підлягають адміністративно-правовому регулюванню, від максимально деталізованого стосовно правових форм і дещо звуженого, загального – щодо організаційних. Правові форми публічного адміністрування МОН України існують у тісному зв’язку з організаційними (неправовими). Видове розмаїття організаційних форм є досить багатоманітним і постійно змінюється із плином часу та вимагає відповідної правової регламентації.
Організаційна форма діяльності МОН України уособлює порядок, в якому міністерство реалізує свої функції або здійснює своє призначення. Організаційна форма – це фактична діяльність, пов’язана зі встановленням зв’язків між різними суб’єктами, яка не породжує юридичних наслідків для суб’єктів управлінських відносин, а полягає у повсякденній діяльності упорядковуючого характеру міністерства та його структурних підрозділів.
В юридичній літературі доволі часто виокремлюється організаційно-правова форма діяльності. Деякі автори розглядають її як проміжну, між правовою та організаційною, інші вважають її частиною правової форми публічного адміністрування, треті відносять до основного виду організаційної форми.
На сучасному етапі розвитку нових форм публічного адміністрування організаційно-правова форма набуває нового значення і потребує більш детальної правової регламентації. Для обгрунтування виділення окремої організаційно-правової форми публічного адміністрування МОН, вважаємо можливим застосування підходу вчених-конституціоналістів, але з деякими уточненнями. Так, О. М. Анохін визначає організаційно-правову форму як спосіб розподілу членів органу у найбільш оптимальні колективні чи одноособові утворення, в рамках яких забезпечується виконання компетенції органу [3, с. 10]. Наприклад, в МОН України такими колегіальними утвореннями є колегії, комісії, ради, одноособовими – міністр, заступники міністра, керівники департаментів, управлінь, відділів. Колективні форми взаємодії членів консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів МОН забезпечують підготовку, обговорення рішення до розгляду в засіданнях, тобто включає як організаційні дії, так і прийняття рішення (наказу МОН). Одноособові форми взаємодії – розгляд і вирішення справи по суті та затвердження рішень цих органів.
Таким чином, на нашу думку, організаційно-правова форма публічного адміністрування МОН України – це колективні види дій, які поєднують у собі ознаки правових та організаційних. Правом встановлюється лише загальна процедура проведення засідання колегіальних органів та водночас не регламентується порядок її проведення, міністерству надається широка можливість самостійного вибору форм їх діяльності. До організаційно-правової форми публічного адміністрування МОН України слід віднести засідання консультативних, колегіальних, дорадчих органів, які діють при МОН України: колегія МОН; атестаційна колегія; акредитаційної комісія, громадська рада при МОН України.
Література:
1. Ярмиш О.Н., Серьогін В.О. Державне будівництво та місцеве самоврядування в Україні: Підручник. – Харків: Вид-во Національного ун-ту внутр. справ, 2002. – 653 с.
2. Бортняк Ф.В. Форми та методи діяльності державної виконавчої служби: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 «Адміністративне право і процес; фінансове право; інформаційне право» / Ф.В. Бортняк. – К., 2008. – 16 с.
3. Анохін О.М. Постійні комісії (комітети) Верховної Ради України: правові питання організації та діяльності: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.02/ Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Х., 1997. – 23 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
