Україна вже тривалий час намагається слідувати европейським стандартам, серед яких є жорстка боротьба із порнографією, а особливо із дитячою.
У нашій державі відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Конституція України зазначає, що будь-яке насильство над дитиною та її експлуатація переслідуються законом. Закон України „Про охорону дитинства” відзначає, що кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканість та захист гідності.
У 2010 році Україна увійшла в п’ятірку країн-виробників дитячої порнографії та в десятку лідерів з її поширення. Про це повідомляє заступник голови ВГО "Правозахисна організація "Спільна мета" Катерина Аландаренко.
Питання порнографії та сексуального розбещення досліджувалося багатьма вченими такими як, Ю.В. Александровим, А.Ф. Зелінським, О.М. Ігнатовим, А.Г. Кальманом, М.Й. Коржанським, Я.В. Мажучак К.А. Толпекіним, М.І. Трофімовим, О.П. Філіповим, А.Г. Хамраєвою, В.О. Яхонтовим, однак саме дитячу порнографію та дитяче сексуальне розбещення більше розглядалося із психологічної сторони ніж правової та досліджувалося такими науковцями як О.М.Яремко, В. С. Кон, Е.Т.Соколова.
У 2010 році було внесено зміни до Закону України «Про захист суспільної моралі » в якому вперше законодавчо закріпили поняття «дитяча порнографія» і визначили її як - зображення у будь-який спосіб дитини чи особи, яка виглядає як дитина, задіяної у реальній або змодельованій відверто сексуальній поведінці, або будь-яке зображення статевих органів дитини в сексуальних цілях. Також у 2010 році було прийнятто Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії розповсюдженню дитячої порнографії », яким було доповнено ст. 301 частиною 4 Кримінального кодексу України про дитячу порнографію, тим самим виділив об'єктивну сторону даного злочину із дитячою порнографією в окремий злочин і встановивши одне із найсуровіших покараннь, а саме позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Дані зміни показують, що злочини пов'язані із дітьми набагато суспільно небезпечніші ніж проти дорослих людей. Щоб об'єктивно пояснити суть небезпечності розбещення дітей, звернемо увагу на психологічний аспект даного питання.
Існує поширена думка, що особи, які вчиняють сексуальне насильство над дітьми, страждають психічними захворюваннями, тому що їх дії поза межами соціальних та етичних норм. Численні дослідження, переважно зарубіжних учених та фахівців, свідчать, що хоча сексуальні насильники дітей частіше хворіють на психічні захворювання, ніж інші люди, все ж таки переважно — це звичайні люди, але з певними психічними відхиленнями. Отже, все ж таки психічні відхилення притаманні дорослим особам які розбещуюють малолітніх та неповнолітніх дітей.
Незважаючи на велику кількість робіт у цій сфері, вона є відносно новою в психології і самостійно почала вивчатися тільки у 60 - ті роки минулого століття у зв'язку з суспільним визнанням проблеми "абьюза" — використання батьками дитини в ролі сексуального об'єкту.
Головним наслідком дитячої сексуальної травми сучасні дослідники вважають "втрата базової довіри до себе і світу".
Дослідженнями доведено, що результатом пережитого в дитинстві сексуального насильства, так званими "відставленими ефектами психотравми", є порушення Я-концепції, почуття провини, депресія, труднощі в міжособистісних відносинах і сексуальні дисфункції, а тому як наслідок для дітей, які страждали від інцесту, неминучим є супутнє в дорослому житті руйнування сімейної любові і довіри, манипуляторское ставлення до оточуючих. Деякі жертви страждають розщепленням особистості та шизофренією, інші ж жертви шукають подібного ставлення до себе у дорослому житті, шляхом садомазохізму, прихильності жінки до жорстокого ставлення з боку чоловіка, відданість ідеї різних антисоціальних культів, феномен повторюваного зґвалтування, коли жертва систематично піддається сексуальним атакам, що породжує замкнене коло.
Не суперечать цьому і дані, отримані в ГНЦ соціальної і судової психіатрії ім. В. П. Сербської, при вивченні "феномена Чикатило" і йому подібних. В анамнезі серійних вбивць превалюють випадки жорстокого поводження та сексуального насильства, пережитого ними в дитинстві.
Особи, які використовують малолітніх дітей, мало про це задумуються, їх більше цікавить комерційна угода, в якій одна чи більше сторін отримують грошовий прибуток, товари або послуги від експлуатації особи у віці до 18 років. Можна виділити основні форми комерційної сексуальної експлуатації дітей, які тісно пов'язані між собою:
- дитяча проституція,
- порнографія,
- дитячий секс-туризм,
- торгівля дітьми.
Отже, враховуючи усі негативні наслідки, як моральні так і соціальні, які породжує дитяча сексуальна експлуатація, я вважаю, що хоча в санкції і передбачене достатньо суворе покарання за дані дії, однак воно недостатньо ефективне для запобігання вчинення нових злочинів.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
