Адміністративно-правове регулювання в галузі молодіжної політики – це впорядкований цілеспрямований вплив держави на суспільні відносини в галузі організації та функціонування молодіжної політики, що передбачає встановлення загальних правил і порядку здійснення молодіжної політики.
Молодіжна політика виступає як один з показників якості суспільства. Як об’єкт адміністративно-правового регулювання молодіжна політика – це багатопланове комплексне поняття, що визначає весь інструментальний, доктринальний, методологічно-правовий спектр держаних відносин у галузі молодіжної політики держави і має визначальне значення для існування та розвитку державності країни.
Питання, пов’язані з реалізацією державної молодіжної політики, часто розглядаються науковцями в контексті становлення і розбудови інститутів держави. В цьому ракурсі необхідно зазначити праці таких вчених як: А. Зайця, В. Кременя, В. Погорілка, С. Телешуна, М. Томенка, в яких безпосередньо чи дотично розглядаються проблеми становлення державної молодіжної політики.
В Україні державна молодіжна політика з перших років незалежності стала одним із найважливіших, пріоритетних і специфічних напрямів діяльності держави. Підвалини цієї політики було закладено з прийняттям Верховною Радою України Декларації „Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні” (15 грудня 1992 р.) [1] та Закону України „Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні” (5 лютого 1993 р.) [2].
В контексті створення внутрішніх передумов щодо вступу України в Європейський Союз актуальним є ефективна реалізація державної молодіжної політики на регіональному рівні. Потрібно враховувати європейський досвід, де молодіжна політика на регіональну рівні є окремим, системним напрямом практичної та теоретичної діяльності її суб’єктів: органів державної влади, органів місцевого самоврядування, політичних партій, громадських організацій, рухів та інших соціальних інституцій, що здійснюється у всіх сферах життєдіяльності молоді.
До основних проблем сучасного стану законодавчої бази щодо реалізації державної молодіжної політики в Україні можна відности: роз’єднаність і наявність великої кількості нормативно-правових актів різної юридичної сили;високий рівень динамічності процесу нормотворення, часте прийняття нових норм, що ускладнюють зміст і структуру правового матеріалу;суперечності та прогалини у законодавстві у цій галузі; тощо.
Ефективність державної молодіжної політики в Україні залежить від готовності молоді до партнерства з державною владою, налагодження двостороннього зв’язку, готовності молодого покоління взяти на себе відповідальність за визнання і підтримку цієї політики.
Відсутність державних стандартів здійснення молодіжної роботи, низька правова культура та недостатній професіоналізм працівників державних органів молодіжної політики вимагають трансформації молодіжної політики в контексті створення внутрішніх передумов щодо вступу України в Європейський Союз.
Література:
1. Декларація Верховна Рада України «Про загальні засади державної молодіжної політики в Україні» Відомості Верховної Ради України від 20.04.1993 р., № 16, стаття 166.
2. Закону України «Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні»Голос України від 03.03.1993 р.
|