Злочинність неповнолітніх потребує підвищеної уваги суспільства. Адже йдеться про злочинну поведінку осіб, які перебувають на стадії формування особистості. Злочинність серед неповнолітніх є «резервом» дорослої злочинності, а організація і проведення ефективної політики, спрямованої на протидію злочинності неповнолітніх, забезпечує зниження злочинності дорослих осіб. Статистичні дані свідчать, що проблема злочинності неповнолітніх в нашій державі існує і є досить актуальною.
Втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність посягає на основи суспільної моралі у сфері розвитку і виховання молодого покоління, згубно впливає на молодих людей, створює для них спотворені орієнтири, прищеплює асоціальні ідеї, аморальні погляди й навички, істотно впливає на рівень злочинності неповнолітніх [1].
У складі злочину «Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність» (ст. 305 КК України) відбувається ототожнення родового і безпосереднього об’єктів злочину. І це пояснюється, перш за все тим, що при вчиненні злочинного діяння відбувається одночасне порушення нормального фізичного розвитку та правильного морального виховання молодого покоління, а також під загрозу потрапляють важливі інтереси неповнолітніх. Правильне моральне виховання і нормальний фізичний розвиток - визначено законодавцем додатковим обов’язковим об’єктом злочину [2].
З об’єктивної сторони злочину діяння винного можуть полягати у втягненні у злочинну діяльність або у заняття жебрацтвом, або у заняття азартними іграми. Втягнення завжди передбачає наявність причинного зв'язку між діями дорослої особи і таким суспільно небезпечним наслідком, як виникненням у неповнолітнього бажання вчинити протиправні дії.
Виникненням у неповнолітнього бажання вчинити протиправні дії може досягатися як за допомогою всіх видів фізичного насильства (заподіяння тілесних ушкоджень, мордування, катування тощо), так і психічного впливу (погроза застосувати насильство, завдати матеріальних збитків, зганьбити в очах однолітків та товаришів, позбавити повсякденного спілкування, переконання, залякування, обман, шантаж, підкуп, розпалювання почуття помсти, заздрості або інших низьких почуттів; давання порад про місце й способи вчинення злочину або приховання його слідів; обіцянка приховати сліди злочину, забезпечити грошима, подарунками, розвагами тощо) [3].
Втягнення неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність – це певні дії дорослої особи, котрі вчинені з будь-яких мотивів і безпосередньо пов’язані з впливом на неповнолітнього задля мети викликати у нього рішучість взяти участь в одному чи декількох злочинах або займатись іншою антигромадською діяльністю.
У вітчизняній науці кримінального права домінує три позиції щодо суб’єктивної сторони даного злочину:
1) втягнення неповнолітніх у злочинну та іншу антигромадську діяльність характеризується тільки прямим умислом (особа усвідомлює, що втягує неповнолітнього у злочинну та іншу антигромадську діяльність, передбачає, що в результаті його дій неповнолітній стане вчиняти злочини або займатись зазначеною в ст. 304 КК України антигромадською діяльністю і бажає, щоб підліток став вчиняти злочини, займатись пияцтвом, жебрацтвом, азартними іграми) [15, с. 234] [4];
2) втягнення у злочинну та іншу антигромадську діяльність може вчинятись і з непрямим умислом (дорослому інколи необхідний просто співучасник, особливо коли вчиняються злочини без попередньої підготовки і заздалегідь підібраних співучасників);
3) злочин, який нами розглядається, охоплює низку складів, із яких одні передбачають можливість лише прямого умислу, інші - і прямого, і непрямого.
У дисертаційному дослідженні Дзундза В. В. зазначено, що вина суб’єкта злочину щодо факту неповноліття особи, котру втягнули у злочинну діяльність, може характеризуватися як умислом (прямим чи непрямим), так і необережністю у вигляді злочинної недбалості [5].
Пленум Верховного Суду України став на позицію, що відповідальність дорослих осіб за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність встановлена не тільки ст. 304 КК України, а й іншими статтями цього Кодексу (ч. 3 ст. 300, ч. 3 ст. 301, ч. 3 ст. 302, ч. 3 ст. 303, ч. 3 ст. 307, ч. 3 ст. 309, ч. 2 ст. 315, ч. 2 ст. 317, ст. 323 і ст. 324), котрі є щодо неї спеціальними нормами. У разі вчинення злочину, передбаченого спеціальною нормою, кваліфікувати дії винної особи ще й за ст. 304 КК України уже не потрібно [6].
Доцільним є внесення наступних змін до диспозиції правової норми, передбаченої ст. 304 КК України. По-перше, замінити “втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність” на “втягнення неповнолітнього у вчинення злочину”. Адже втягнення у злочинну діяльність передбачає певну систему втягувальних дій у декілька злочинів, тоді як на практиці сформувалась тенденція визнавати злочинними й одиничні випадки втягнення неповнолітнього у вчинення злочину. По-друге, диспозицію правової норми доповнити прямою вказівкою на вік суб’єкта злочину – 18 років. Адже саме у Пленумі Верховного Суду України “Про застосування судами законодавства про відповідальність за втягнення неповнолітніх у злочинну чи іншу антигромадську діяльність” від 27 лютого 2004 р. зазначено, що кримінальній відповідальності за втягнення неповнолітнього у злочинну чи іншу антигромадську діяльність можуть бути піддані особи, які на час вчинення цих дій досягли вісімнадцятирічного віку (п. 4 Постанови). [7] Хоча погляди науковців на вік кримінальної відповідальності за даний злочин є неоднозначними: одні вважають, що кримінальна відповідальність за даний злочин може наставати з 16-річного віку, а інші, що притягувати до відповідальності доцільно лише повнолітню особу.
Література:
1. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-04
2. http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=13037&chapter=1
3. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-04
4. http://bo0k.net/index.php?p=achapter&bid=13037&chapter=1
5. http://mydisser.com/en/catalog/view/6/348/3048.html
6. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-04
7. http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0002700-04
_________________________
Науковий керівник: Яремко Оксана Михайлівна, доцент, кандидат юридичних наук, доцент кафедри кримінального права та процесу Тернопільського національного економічного університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
