21 сторіччя стало часом стрімкого розвитку комп’ютерних та комунікаційних технологій, глобалізації та інтернаціоналізації. Його вже назвали інформаційним віком. Провідне місце в суспільстві зараз займають знання та інформація. І якщо раніше, щоб здобути інформацію ходили до бібліотек, то зараз все, що потрібно – це доступ до Інтернету. Майже все, чим цікавиться людина, можна знайти в Інтернеті.
Інтернет є найбільшою комп’ютерною мережею. Він виступає великим накопичувачем інформації різного характеру, і також, інформації, що представляє собою інтелектуальну власність. І така поширеність «світової павутини» зумовлює ризик, що інтелектуальна власність буде використана незаконно. Що, в свою чергу, вимагає відповідного правого регулювання даної сфери.
Багатьма країнами вже зроблені вагомі кроки до врегулювання захисту прав інтелектуальної власності. В Україні, на жаль, правове регулювання сфери інтелектуальної власності потребує удосконалення. Через недоліки у правовому регулюванні все гостріше стає питання захисту інтелектуальної власності.
Треба зазначити, що актуальність цієї проблеми привертає увагу багатьох вчених з різних галузей науки. Нами проаналізовано дослідження В. Семіноженко, М. Денисюка, О. Харченко та інших науковців.
Завдання даної статті – проаналізувати проблему порушення прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет.
Виходячи з робіт В. Семіноженко, М. Денисюка, О. Харченко можна зробити висновок, що проблема захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет є невирішеною. З огляду на те, що Інтернет досить специфічна стихія, існує необхідність перегляду традиційних підходів до охорони та захисту об’єктів інтелектуальної власності саме в Інтернеті.
Система міжнародних відносин, що склалася у світі в галузі охорони інтелектуальної власності, об’єднана в рамках Всесвітньої організації інтелектуальної власності (ВОІВ).
На сьогодні Україна є учасницею таких міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності, адміністративні функції яких виконує ВОІВ:
Таблиця 1
Окрім міжнародних договорів у сфері інтелектуальної власності в Укараїні є своя нормативно-правова база з цих питань, зокрема:
Закон України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» [1], Закон України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» [2], Закон України «Про авторське право і суміжні права» [3], Закон України «Про охорону прав на промислові зразки» [4], Указ Президента України «Про затвердження положення про Державну службу інтелектуальної власності України» [5], Указ Президента України «Про заходи щодо охорони iнтелектуальної власностi в Українi» [6].
З огляду на кількість укладених договорів та підписаних конвенцій можна зробити висновок, що в Україні є зрушення в питанні захисту інтелектуальної власності, але система потребує допрацювання.
Правова основа захисту прав інтелектуальної власності в Україні складається з законів та багатосторонніх міжнародних договорів. Але досі не розроблено діючої конкретної моделі захисту прав інтелектуальної власності в мережі Інтернет.
На сучасному етапі розвитку комунікаційних технологій великої популярності набув обмін інформацією в мережі. Часто цей обмін відбувається безконтрольно, безперешкодно і безвідповідально, що, в свою чергу, призводить до порушення прав та інтересів власників такої інформації.
Прикладом такої ситуації може бути розповсюдження музичних творів без згоди на це автора та без сплати за можливість завантажити пісню. І найгірше в таких ситуаціях, що людина, яка розповсюджує таку інформацію, навіть не усвідомлює, що скоїла правопорушення.
Станом на 2014 рік Інтернет налічував понад 3 мільярди користувачів по всьому світу, більше ніж 14 трильйонів функціонуючих веб-сторінок, а об’єм даних взагалі сягає 1 квадрильйону гігабайт [7].
Кожен веб-сайт містить наступну інтелектуальну власність: унікальна адреса, домен, наповнення сайту або контент, дизайн та інше.
Нові технології спонукають до появи нових форм охорони інтелектуальної власності: мовлення, мультимедійні товари, мережеву комунікацію, цифрові записи.
Наслідками порушень прав інтелектуальної власності для економіки є:
1) перешкоди в промоушені брендів: дешеві копії оригінальних продуктів, низька якість підробок;
2) зламування програм забезпечення: збитки для IT-компаній, експорт ПО.
Основною причиною масового відтворення, підроблення або «піратства» в мережі Інтернет є те, що це дуже легко та швидко зробити. До того ж в Україні дуже низька імовірність того, що кожен окремий користувач буде покараний за незаконне розповсюдження, чи використання інтелектуальної власності.
Іншою причиною такого обігу є елементарна відсутність отримання цієї інформації легальним шляхом. Причинами відсутності такої можливості можуть слугувати важка доступність чи висока ціна. Тому користувачі мережі обирають шлях меншого опору.
Як вже зазначалося вище, охорона права інтелектуальної власності знаходиться на досить низькому рівні. Якщо вивчити питання детальніше, стає зрозуміло, що деякі правовласники не в змозі відстежити поширення об’єктів, що охороняються. Тобто вони фактично позбавлені можливості захищати свої права в цифровому середовищі.
Щоб зафіксувати випадок порушення прав інтелектуальної власності необхідно звернутися до органів внутрішніх справ, або до державних інспекторів з питань інтелектуальної власності. Вони можуть здійснити огляд веб-сайту згідно ст. 51-2 КУпАП [8].
До того ж можна сказати, що тема захисту прав інтелектуальної власності досить суперечлива для українців. Цей висновок можна зробити з соціологічного дослідження, яке проведено групою Рейтинг у березні 2012 року. З одного боку, більшість опитаних вважають, що це право повинно захищатися (80 %), з іншого – більшість не готова поважати право інтелектуальної власності інших людей (56%) і одночасно вимагають відповідальності відносно тих, хто порушуватиме вже їх право (63%) [9].
Підсумовуючи, можна сказати, що з розвитком нових технологій та глобальних комп’ютерних мереж виникає гостра потреба в захисті інтелектуальної власності. Також відкритим є питання в відстеженні випадків поширення інтелектуальної власності, тому що в Інтернеті майже все знаходиться в режимі вільного доступу.
В Україні питання захисту прав інтелектуальної власності у мережі Інтернет вже підіймалося і є відповідна нормативно-правова база, але вона не достатньо ефективна в зв’язку з тим, що громадяни України загалом розуміють важливість права інтелектуальної власності, але не зовсім готові дотримуватися його. Тобто перед владою стоїть питання створення такої нормативно-правової бази, яка б не тільки відповідала сьогоднішнім реаліям, а й зберігала баланс інтересів, як споживача так і правовласника.
На наш погляд, для вирішення цієї проблеми необхідно досліджувати це питання детальніше та звернутися до міжнародного досвіду. І найголовніше –удосконалити нормативно-правову базу, яка регулює питання використання інтелектуальної власності в мережі Інтернет, де регламентувалися б основні положення для регулювання цієї сфери: отримання, копіювання та використання інформації, що знаходиться в мережі Інтернет.
Література:
1. Про охорону прав на знаки для товарів і послуг: Закон України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon0.rada.gov.ua/laws/show/3689-12
2. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України.. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/3687-12
3. Про авторське право і суміжні права: Закон України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/3792-12
4. Про охорону прав на промислові зразки: Закон України. [ Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/3688-12
5. Про затвердження положення про Державну службу інтелектуальної власності України: Указ Президента України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/436/2011
6. Про заходи щодо охорони iнтелектуальної власностi в Українi: Указ Президента України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/285/2001
7. Total number of Website & Size of the Internet as of 2014// Face Hunt Fact, Record & Mysteries. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.factshunt.com/2014/01/total-number-of-websites-size-of.html
8. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – №10. – Ст.51-2. [Електронний ресурс]. - Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/80731-10
9. Захист прав інтелектуальної власності у Україні // Опитування соціологічної групи «Рейтинг», березень 2012 р. / Офіційний сайт Міністерства внутрішніх справ України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/publish/article/736188
Науковий керівник: Ткачук Альона Сергіївна, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри правознавства Одеського національного економічного університету
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
