Постановка проблеми у загальному вигляді. YouTube в наші дні є одним з найбільших медіа-джерел. Особливою популярністю користуються огляди, критика і рецензії фільмів. Це окремий жанр відеороликів, в якому використовується спеціальний закон щодо авторського права – сумлінне використання. Ця доктрина дозволяє використовувати обʼєкти авторського права, якщо це використання відповідає ряду умов. Однак студії не звертають уваги на цей закон, коли справа стосується відносин правовласників і творців контенту. Випадки неправомірних скарг відбуваються все частіше і частіше. Творці контенту ніяк не захищені –їх власні права регулярно порушуються. Сумлінне використання є запорукою свободи слова та чесної критики творів мистецтва. Єдина причина такого ставлення право власників полягає в тому, щонайчастіше критика їх не задовольняє і показує картину або інший твір не в кращому світлі. Саме тому необхідно вжити заходів для захисту творців контенту і дотримання права сумлінного використання.
Аналіз досліджень і публікацій останніх років. Дана проблема описувалася в роботі Бентлі Л., Шермана Б. «Право інтелектуальної власності: авторське право», а також Луцкер А. П. «Авторське право в цифрових технологіях і ЗМІ». Одним з найактивніших захисників сумлінного використання є популярний американський критик Даг Уокер. Він виступає за зміну законів і правил YouTube для захисту авторів, а також складає петиції, які збирають мільйони підписів по всьому світу.
Постановка завдання. Метою статті є визначення неправомірності дій правовласників, а також можливі шляхи вирішення проблеми сумлінного використання.
Виклад основного матеріалу дослідження. Пропонуємо ряд пропозицій і рішень, прийняття яких, може змінити ситуацію.
Сумлінне використання – правова доктрина в США, яка описує виключення і обмеження виключного права, наданого автору законом. В рамках даної доктрини допускається вільне використання захищених авторським правом матеріалів при дотриманні певних умов. Термін fairuse застосовується лише в США, проте в деяких країнах з англосаксонською системою права використовується схожий термін – «чесне використання».
Сумлінне використання допускається без отримання дозволу власника авторських прав до тих пір, поки воно сприяє «прогресу науки і корисних мистецтв» або 8 пункту розділу 8 Конституції США, що відрізняється відвидачі офіційної ліцензії (приватної або публічної) на використання обʼєкта авторських прав. Деякі обмеження авторського права при сумлінному використанні пояснюються необхідністю захисту свободи слова та посиланнями на Першу поправку до Конституції США. Таким чином, за допомогою цієї доктрини дотримується баланс інтересів автора твору і суспільства, яке зацікавлене в соціальній і культурній цінності такого твору [1].
Правова концепція «критерій копірайту» вперше була затверджена в Статуті королеви Анни 1709 року. Так як новий закон не залишав місця несанкціонованого відтворення контенту, захищеного авторським правом, то в якості противаги суди створили доктрину «сумлінного обмеження прав», а пізніше і «сумлінного використання», в окремих випадках визнає суспільну корисність такої діяльності. У США ця доктрина існувала лише як елемент загального права аж до її включення до Закону про авторське право від 1976 року.
Незважаючи на положення статей, Розділ 17 Кодексу США § 106 і Розділ 17 Кодексу США § 106A Закону, добросовісне використання захищених творів не є порушенням авторських прав, в тому числі не визнаються порушенням відтворення творів, в тому числі аудіозаписів, з метою критики, коментування, висвітлення новин, навчання (включаючи розмноження для використання в класах), викладання або наукових досліджень. При визначенні того, чи є використання твору сумлінним в кожному конкретному випадку необхідно брати до уваги такі фактори:
• мета і характер використання, включаючи питання, чи містить таке використання комерційний характер або є некомерційним та освітнім;
• сутність твору, що охороняється авторським правом;
• величина і істотність використаної частини по відношенню до всього твору, захищеного авторським правом;
• вплив використання на потенційний ринок або вартість твору, захищеного авторським правом.
Найактивніше застосування сумлінне використання отримало на сайті YouTube. Більшої популярності набувають огляди і критика фільмів. Це новий жанр, на основі якого будуються цілі канали. Для максимально обʼєктивного огляду і точного відображення суті огляду, багато авторів використовують фрагменти з фільму, щоб у глядача склалося чітке розуміння про нього. Подібне не є порушенням авторського права, а лише сумлінним використанням. Тобто, це повністю легально. Проблема в тому, що кіностудії часто забувають про цей закон. Кожен канал на YouTube, який починає займатися критикою рано чи пізно стикається з «опором» з боку студій.
У правовласників є два способи впливати на правопорушників, які порушують авторське право. Це скарги і страйки (попередження). Скарги найбільш поширена міра впливу на авторів контенту. Вона подається на саме відео в разі виявлення порушення авторських прав і чи порушень правил YouTube. Страйки – набагато серйозніше. Вони подаються на сам канал, якщо він не відповідає принципам сервісу, авторському праву або ображає конкретну особистість чи коло осіб. Якщо скарга безпосередньо не впливає на канал, то страйк здатний його просто знищити. Існує обмеження на кількість страйкiв, яке може отримати канал, а саме три страйку. Після третього канал буде просто видалений. Для того, щоб з цим боротися авторам контенту надається можливість апеляції. Якщо творець ролика вважає, що скарги або страйки несумлінні, ігнорують сумлінне використання і зловживають авторським правом, то апеляція дозволяє довести це. Проблемою для авторів є те, що кількість апеляцій обмежена, а саме, три апеляції. До того ж, з міркувань логіки, автори не використовують всі три за раз, тому що необхідно мати запас. При цьому кількість скарг і страйків, які можна подати, необмежена. А за неправдиву скаргу правовласник не несе ніякої відповідальності перед законом і адміністрацією YouTube. До того ж, скарга, а значить і обмеження, які вона накладає, вступають в силу негайно. Тобто монетизація перетворюється моментально без підтвердження її хибності. Виходячи з цього, складається відчуття, що правила YouTube навмисне заважають каналу і дають нападаючим більше можливостей.
Страйки або скарги здатні заблокувати популярний в інтернеті ролик на невизначений термін. Це може бути для творців контенту серйозною проблемою, тому що зараз YouTube з простої розваги переріс в серйозну медіа-мережу. Річний оборот YouTube налічує мільярди доларів. А для самих творців контенту канал може є основним джерелом доходу за рахунок монетизації. Скарги або страйки блокують її, а значить, ніяких надходжень автору не нараховується. Крім того, право власник має право привласнити монетизацію за ролик, тобто отримувати весь дохід від цього відео. І до тих пір, поки проблема не буде вирішена апеляцією, гроші проходитимуть повз автора, а це сотні тисяч доларів. І навіть у разі підтвердження необґрунтованості скарги, вже зароблені роликом гроші не перейдуть до автора, а залишаться у правовласника.
Висновки. Щоб ситуація змінилася, необхідно змінити підхід до розгляду скарг і апеляцій. По-перше, прибрати обмеження на апеляції. Це дасть авторам можливість захищати свої права. По-друге, необхідно перевіряти справжність скарг, перед тим як він увійде в силу. 90% всіх скарг в кінцевому підсумку визнаються помилковими, однак це не захищає автором від матеріальних втрат. По-третє, якщо право власник привласнює монетизацію автора, гроші повинні перераховуватися на сторонній рахунок, а не право власнику безпосередньо. Якщо ця дія буде визнано неправомірним, гроші повернутися автору. Якщо скарга виявиться виправданою, то кошти вже заслужено відійдуть правовласнику. По-четверте, необхідна відповідальність за подачу неправдивих скарг. Правовласники не несуть ніякої відповідальності за свої дії. У них є можливість нескінченно подавати завідомо неправдиві скарги без будь-яких наслідків. Якщо на законодавчому рівні і в статуті YouTube будуть передбачені штрафи та інші міри покарання за неправдиві звинувачення, їх кількість значно знизиться, а самі скарги, швидше за все, будуть виправдані.
Ситуація яка зараз складається у відносинах кіностудій і критиків далека від ідеалу. Це можна виправити, якщо збалансувати права та обов'язки обох сторін. Так зараз всі карти знаходяться в руках лише однієї сторони конфлікту.
Література:
1. «Сумлінне використання»[Електронний ресурс]. – Режим доступу:
https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%BE%D0%B1%D1%80%D0%BE%D1%81%D0% BE%D0%B2%D0%B5%D1%81%D1%82%D0%BD%D0%BE%D0%B5_%D0%B8%D1%81% D0%BF%D0%BE%D0%BB%D1%8C%D0%B7%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0% B8%D0%B5
2. Право інтелектуальної власності: авторське право // Бентлі Л., Шерман Б. // Актуальні проблеми держави і права. – 2010. – № 56. – С. 272–277.
3. Авторське право в цифрових технологіях і ЗМІ // Луцкер А. П. // За заг. ред. О. І. Харитонової. – Х. :Одіссей, 2012. – 192 с.
________________________
Науковий керівник: Ткачук Альона Сергіївна, кандидат юридичних наук, старший викладач кафедри правознавства Одеського національного економічного університету
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
