Підставами для притягнення до юридичної відповідальності є наявність правової норми, що передбачає склад правопорушення; юридичного факту скоєння правопорушення або правозастосовного акту, що набрав чинності.
Правопорушенням у сфері авторського права у цивільних правовідносинах співавторства визнається протиправна, винна (умисна), дія або бездіяльність, яка посягає на суспільні відносини в частині співавторства, вчинена суб’єктом правопорушення. У відповідності з теорією права правопорушення складається з чотирьох обов’язкових елементів – об’єкту правопорушення, об’єктивної сторони, суб’єкту та суб’єктивної сторони. Так, у разі відсутності одного з цих елементів діяння не можна визнавати як правопорушення.
Об’єктом правопорушення є майнові та немайнові права співавторів. Відповідно предметом порушення авторського права у цивільних правовідносинах співавторства виступають твори літератури, науки, мистецтва: опубліковані чи не опубліковані музичні твори, скульптури, картини, ілюстрації, перекази, фотографії, комп'ютерні програми тощо, створені спільною творчою працею двох або більше осіб, тобто визнається співавторством. Предмет злочину має бути для винного чужим; має виражатися в об'єктивній (матеріальній) формі: рукописного, машинописного, друкарського тексту, нотному записові, фонограмі, дискеті тощо; він має бути новим і оригінальним.
Об'єктами співавторства є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, а саме: літературні письмові твори белетристичного, публіцистичного, наукового, технічного або іншого характеру (книги, брошури, статті тощо); виступи, лекції, промови, проповіді та інші усні твори; комп'ютерні програми; бази даних; музичні твори з текстом і без тексту; драматичні, музично-драматичні твори, пантоміми, інші твори.
Відповідно до статей 14, 15 Закону України «Про авторське право і суміжні права» права авторів та співавторів поділяються на особисті немайнові та майнові[1].Співавтору належать такі основні особисті немайнові права: вимагати визнання свого співавторства шляхом зазначення належним чином імені автора на творі і його примірниках і за будь-якого публічного використання твору, якщо це практично можливо; забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені, якщо він як співавтор твору бажає залишитись анонімом; вибирати псевдонім, зазначати і вимагати зазначення псевдоніма замість справжнього імені співавтора на творі і його примірниках і під час будь - якого його публічного використання;вимагати збереження цілісності твору і протидіяти будь-якому перекрученню, спотворенню чи іншій зміні твору або будь-якому іншому посяганню на твір, що може зашкодити честі і репутації як співавтора.
До майнових прав співавтора належать: виключне право на використання твору; виключне право на дозвіл або заборону використання твору іншими особами. Виключне право на використання твору співавтором дозволяє йому використовувати твір у будь-якій формі і будь-яким способом. Виключне право співавтора на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти: відтворення творів; публічне виконання і публічне сповіщення творів; публічну демонстрацію і публічний показ;будь-яке повторне оприлюднення творів, якщо воно здійснюється іншою організацією, ніж та, що здійснила перше оприлюднення; переклади творів; переробки, адаптації, аранжування та інші подібні зміни творів; включення творів як складових частин до збірників, антологій, енциклопедій тощо; розповсюдження творів шляхом першого продажу, відчуження іншим способом або шляхом здавання в майновий найм чи у прокат та шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору тощо. Цей перелік не є вичерпним [2].
Об’єктивна сторона правопорушення у цивільних правовідносинах співавторства полягає у незаконному використанні об’єктів права інтелектуальної власності, привласнення права на цей об’єкт або іншого умисного порушення прав на об’єкт права інтелектуальної власності, що охороняється законом або невизнанні авторського права [3].
Суб’єкт правопорушення у галузі авторського прав в частині співавторства загальний. Ним може бути будь-яка особа, спільною творчою працею якої створено відповідний об’єкт авторського права. Суб’єктивна сторона прямий умисел, а мотиви можуть бути різними: користь, помста, заздрість. Проте на кваліфікацію вони не впливають.
За порушення авторських прав, в залежності від суспільної небезпечності діяння та розміру матеріальної шкоди, передбачена цивільна, адміністративна або кримінальна відповідальність.
Враховуючи вищесказане, необхідно відмітити про відсутність у спеціальному законодавстві у сфері авторського права норм щодо врегулювання відносин співавторства у разі порушення цивільних правовідносин співавторства та їх правовий захист. Тобто, покращенням у регулюванні таких правовідносин є внесення змін в першу чергу до профільного нормативного акту, а саме до Закону України «Про авторське право і суміжні права».
Література:
1. Закон України "Про авторське право і суміжні права" від 23 грудня 1993 р. зі змінами та доповненнями.
2. Підопригора О.А., Підопригора О.О. Право інтелектуальної власності України: Навч. пос. — К., 1998. — С. 58.
3. Венедіктова І.В., Розгон О.В. Цивільно-правовий захист та охорона авторського права // ФП 2007-2 - nbuv.gov/e-journals/FP/2007-2/07vivoap.pdf.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
