Глобалізація економіки – процес, що набув на початку 90-х ХХ століття надзвичайно швидких темпів розвитку, об’єктивно викликає потребу гармонізації національного законодавства будь якої країни відповідно до міжнародних норм у сфері стандартизації і сертифікації, функціонування інформаційних систем та забезпечення належного захисту прав інтелектуальної власності. Динаміка економічного та науково-технічного зростання на сучасному етапі значною мірою залежить від побудови ефективної системи розвитку стимулювання та захисту прав інтелектуальної власності у певній країні.
Бажаючи зменшити викривлення та перешкоди в міжнародній торгівлі, та беручи до уваги необхідність сприяти ефективному і належному захисту прав інтелектуальної власності, а також з метою гарантування того, що заходи та процедури, спрямовані на забезпечення права інтелектуальної власності, країни мають визнати необхідними нові норми і правила, що стосуються запровадження основних принципів ГАТТ 1994 та відповідних угод або конвенцій з інтелектуальної власності [1].
В системі захисту прав інтелектуальної власності визначальними є заходи контролю за переміщенням товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності, на митному кордоні.
Наголошуючи на провідному становищі митниці у створенні бар’єрів для проникнення фальсифікованої продукції на світові ринки, Всесвітня митна організація (ВМО) невпинно докладає зусиль щодо уніфікації митного законодавства з питань визначення походження товарів та їх митної вартості, а також з питань захисту прав інтелектуальної власності.
В ході Уругвайського раунду багатосторонніх переговорів ГАТТ було визнано доцільним створення нових правил і норм щодо ефективного захисту прав інтелектуальної власності та сформульовано їх в Угоді про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності (ТРІПС) від 15.04.1994р. Регулювання відносин у рамках ТРІПС поширюється на авторські та суміжні права, товарні знаки, промислові зразки, винаходи, топології інтегральних схем, охорону конфіденційної інформації, а також контролю за анти конкурентною практикою через договірні ліцензії.
У зв’язку з цим і для полегшення приведення національних законодавств у відповідність до вимог ГАТТ Всесвітня митна організація підготувала Модельне законодавство, яким було акцентовано увагу на такому:
- чітко має бути визначено роль митниці у боротьбі з фальсифікацією та піратством;
- обов’язок стосовно захисту прав на об’єкти інтелектуальної власності покладається на суб’єктів – власників, а роль митниці обмежується сприянням у забезпеченні захисту цих прав;
- передбачено альтернативні ступені участі митниці у захисті прав інтелектуальної власності залежно від визначених законодавством відповідної країни повноважень;
- будь-яке порушення прав інтелектуальної власності шляхом імпортування чи експортування контрафактних товарів підлягає покаранню, еквівалентному тому, що передбачене за вчинення правопорушення, пов’язаному з виготовленням контрафактного товару в межах митної території відповідної країни.
Важливим інструментом, який допоможе створити належні умови для переходу на нові принципи безпечної торгівлі, завдяки новим формам співробітництва між митними адміністраціями і бізнесом, а, головне, між митними адміністраціями держав-членів ВМО [2], стали також Рамкові стандарти безпеки та сприяння світовій торгівлі від 2005 р., якими передбачено гармонізацію вимог щодо попереднього електронного повідомлення про вантаж при імпортних, експортних та транзитних відправленнях; щодо обов’язкового застосування системи управління ризиками та здійснення огляду вантажів підвищеного ризику із застосуванням неруйнівних методів. Важливим для забезпечення захисту прав інтелектуальної власності є розроблена Всесвітньою митною організацією Інструкція “Фактори порушення прав інтелектуальної власності”, якою визначено 17 індикаторів ризику, що дозволяють виявляти “факти піратства” та контрафактну продукцію.
Євроінтеграційний курс, на який стали Україна та деякі інші пострадянські держави, зокрема, Республіка Молдова, обумовлює об’єктивну потребу щодо адаптації національних законодавств з метою ефективного регулювання відносин у сфері захисту прав інтелектуальної власності, зокрема під час переміщення через митний кордон товарів, що містять об’єкти інтелектуальної власності.
Важливою складовою адаптаційного процесу є імплементація (за максимально гнучкого підходу) норм Європейського законодавства з питань забезпечення митними адміністраціями дотримання прав інтелектуальної власності, які закріплені в Регламенті (ЄС) № 608/2013 (далі – Регламент 608/2015) від 12 червня 2013 року з питань митного забезпечення дотримання прав інтелектуальної власності [ 4 ].
Водночас, вбачається, що неприйнятним є автоматичне копіювання положень Регламенту (ЄС) № 608/2013, з огляду на наявність певних розбіжностей з положеннями національних законодавств.
Так, відповідно до п.1 ст.2 Регламенту (ЄС) № 608/2013 право інтелектуальної власності означає:
a) торгову марку;
b) проектування (розробка);
c) авторські права або будь-які інші права, передбачені національним або Союзним законодавством;
d) географічне зазначення;
e) патент, передбачений національним законодавством або Європейського Союзу;
f) додаткове свідчення захисту для лікарських засобів, передбачене Регламентом (ЄС) № 469/2009 Європейського Парламенту та Ради від 06 травня 2009 року, включаючи додаткове охоронне свідоцтво на лікарські засоби;
g) додатковий охоронний сертифікат на засоби захисту рослин, передбачений у Регламенті (ЄС) № 1610/96 Європейського Парламенту та Ради від 23 липня 1996р., включаючи додатковий охоронний сертифікат на засоби захисту рослин;
h) Спільне право на рослинне різноманіття, передбачене Регламентом Ради (ЄС) № 2100/94 від 27 липня 1994 р. щодо захисту прав на рослинне різноманіття;
i) права на сорти рослин, передбачені національним законодавством;
j) топографія напівпровідникових продуктів, як це передбачено національним законодавством або законодавством Союзу;
k) корисна модель, захищена як право інтелектуальної власності національним законодавством або законодавством Союзу;
l) фірмове найменування, захищене як ексклюзивне право інтелектуальної власності на національному рівні або законодавством Союзу.
З огляду на вищезгадане, вбачається, що зазначене у п.1 ст.2 Регламенту (ЄС) відповідає, фактично, визначеному п.46 ст.4 Митного кодексу України та п.48 ст.1 Митного кодексу Республіки Молдова поняттю “об’єкти інтелектуальної власності”. Законодавством України право інтелектуальної власності визначається як право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності.
Так, п. 48 ст. 1 Митного кодексу Республіки Молдова визначає “об’єкти інтелектуальної власності” як результати інтелектуальної діяльності, підтверджені відповідними правами їх власників, що включають: об’єкти промислової власності (винаходи; корисні моделі; сорти рослин, топографії інтегральних схем, найменування місць походження товарів, товарні знаки та знаки на послуги, промислові малюнки та моделі), об’єкти авторського права та суміжних прав (літературні твори, витвори мистецтва, науки і т.д., включаючи комп’ютерні програми та бази даних), комерційну таємницю (ноу-хау) і т.д. [ 5 ].
Визначення поняття “об’єкти інтелектуальної власності”, передбачене п.48 ст. 1 Митного кодексу Республіки Молдови, є більш подібним до визначеного статтею 420 Цивільного кодексу України [ 6 ] ніж до визначеного п. 46 ст. 4 Митного кодексу України.
Пунктом 46 ст. 4 Митного кодексу України поняття “об’єкти інтелектуальної власності“ як об’єкти авторського права і суміжних прав, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки, географічні зазначення (зазначення походження товарів) та сорти рослин [ 7 ].
Крім того, до переліку прав інтелектуальної власності віднесено патент (п 1. пп. е ст. 2 Регламенту), а у вітчизняному законодавстві патент чи інший охоронний документ є формою закріплення відповідного права.
З огляду на зазначене, слід наголосити на тому, що кожна країна, яка намагається реалізувати власну модель інноваційного розвитку, має враховувати базисні засади сформованої в наш час міжнародної системи регулювання захисту прав інтелектуальної власності, водночас використовуючи важливе положення міжнародних нормативно-правових актів щодо неприпустимості при цьому завдання шкоди положенням національного законодавства.
Література:
1. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності. Угода Всесвітньої Торговельної Організації. Додаток IC. “TRIPS” //Збірник актів Державної митної служби України. – К.: Панорама, 2001. – 86 с.
2. Щербакова М. Стандарти від ВМО: Світова система безпеки// Митниця.- 2006. - № 7 (20). – С.4.
3. Рамочные стандарты безопасности и упрощения мировой торговли: Принятые и одобренные на 105/106 сессии Совета ВТО 23 июня 2005 г. – [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://www.customs.ru
4. Regulation (EU) №608/2013 of the European Parliament and of the Council of 12 June 2013 conceming customs enforcement of intellectual property rights and repealing Council Regulation №608/2013. – [ Електронний ресурс ]. – Режим доступу: http:// translate.google.com.ua/translate?hl
5. Таможенный кодекс Республики Молдова от 2000 г. ( в ред. 2010 г.)
6. Цивільний кодекс України: ( Офіційний текст). – К.: ПАЛИВОДА А.В., 2012. – 380 с.
7. Науково-практичний коментар Митного кодексу України. – К.: Алерта, 2015. – 804 с.
|