Волонтерська діяльність регулюється Законом України «Про волонтерську діяльність» від 19.04.2011 р. № 3236-VI відповідно до якого волонтерська діяльність ‒ добровільна, соціально спрямована, неприбуткова діяльність, що здійснюється волонтерами шляхом надання волонтерської допомоги [1].
Волонтерська праця здійснюється добровільно і на безкоштовні основі, використовується в багатьох організаціях державного та недержавного секторів. Волонтери здійснюють свою діяльність в різних сферах: соціальній, сфері культури, охорони здоров’я, навколишнього середовища, спорту тощо. Основною сферою діяльності добровольців є соціальна (галузь допомоги, соціальної роботи), тобто та важлива царина суспільної життєдіяльності, у якій участь штатних працівників різних соціальних установ виявляється далеко не завжди достатньою. Присвячуючи свій вільний час волонтерству, людина не лише залучається до суспільно-корисної діяльності, а також працює над саморозвитком з професійних та особистісних сторін, розвиваючи такі якості, як милосердя, гуманізм, толерантність, любов до праці тощо [2, с. 53].
У світі відбуваються якісні зміни у всіх сферах розвитку глобального соціуму у звʼязку з глобалізацією, регіоналізацією, інформатизацією. В умовах соціально-політичних та культурних трансформацій українська історія за всі роки незалежності ще ніколи не відчувала таких глибоких випробувань, потрясінь які б призвели до колосального економічного, політичного, культурного занепаду, психологічної та духовної травми, небезпеки, втрати фундаментальних людських цінностей, кризи етнополітики [3, с. 167]. Завдяки діяльності українців громадянське суспільство України поступово оформлюється в структуру, перетворюючись в «локально-мережеве громадянське» на основі формування нової громадянської свідомості, соціальної відповідальності, відкритості, демократичності, взаємодопомозі, але існують певні пережитки командно-адміністративної системи Радянського Союзу, які гальмують розвиток волонтерства як суб’єкта глобально-мережевого громадянського суспільства, серед них – корупція, низька якість життя, олігархізація, правове поле, порушення прав і свобод громадян, бюрократична система, сепаратизм, тероризм тощо. Світ інтегрується та змінює світову систему, поширилась тенденція будувати мережу «згори», глобально розширювати систему. Причинами такого явища виступає глобалізація, зміни складу та масштабів соціальної сфери, якісного оновлення традиційних галузей соціальної сфери, зміни соціальної моделі людини тощо. «Локально-мережеве громадянське» суспільство з рівня національного переходить у «глобально-мережеве громадянське» [3, с.172].
Не виключенням є і система громадського здоровʼя. Реформу охорони здоровʼя уряд готовий довірити волонтерам. Останні події в Україні показали, що волонтерство поступово «входить» у політику. Як от, призначення волонтера Уляну Супрун заступником міністра охорони здоровʼя [4]. Волонтери показали незвичний для України рівень самоорганізації і сьогодні соціологи виділяють їх як окремий суспільний інститут із високим рівнем довіри. Існують точки зору з приводу того, що зміни слід очікувати лише від волонтерів, яким слід обʼєднатися у політичні партії задля розширення повноважень з реалізації найбільш важливих соціально-економічних проектів для покращення життя українців.
Однак існує і протилежна думка. Вона зводиться до коментарів з приводу того, що до галузі потрапляють не професіонали, люди які не мають медичної освіти. Якщо нова команда реформаторів не зможе налагодити роботу в медицині, не продемонструє суспільству очевидних успіхів, то на думку критиків, Уляна Супрун може виявитися останнім керівником міністерства, а міністерство, швидше за все, припинить своє існування і стане департаментом Мінсоцполітики [5].
Однак, як позитивне, слід відмітити, що наприкінці 2016 р. Кабінет Міністрів України – дав старт створенню системи громадського здоров’я в Україні, ухваливши Концепцію громадського здоров’я і Концепцію реформи фінансування системи охорони здоров’я України. Система громадського здоров’я, як основа профілактичної медицини, повинна втілювати основні системні заходи та бути спрямованою на збереження здоров’я населення і відповідно зменшувати потребу у витратах на медичне обслуговування. Принцип пріоритетності здоров’я в усіх сферах життя реалізовуватиметься у законі про громадське здоров’я, розробка якого – наступна задача.
Література:
1. Про волонтерську діяльність. Верховна Рада України; Закон від 19.04.2011 № 3236-VI. Відомості Верховної Ради України від 21.10.2011. № 42, стор. 1842, стаття 435.
2. Погрібна В.Л. Волонтерський рух як ознака змін у ментальності українців / В.Л. Погрібна // Вісник Національного університету "Юридична академія України імені Ярослава Мудрого" . Серія : Філософія. - 2016. - № 1. - С. 196-202.
3. Сидоренко С.В. Волонтерство як суб’єкт глобально-мережевого громадянського суспільства в контексті сучасних соціополітичних трансформацій / С.В. Сидоренко // Гуманітарний вісник Запорізької державної інженерної академії. - 2015. - Вип. 61. - С. 167-174.
4. Кабінет Міністрів призначив волонтера Уляну Супрун заступником міністра охорони здоровʼя. УКРІНФОРМ, Мультимедійна платформа іномовлення України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.ukrinform.ua/rubric-politycs/2054839-vidomogo-volontera-priznacili-zastupnikom-ministra-ohoroni-zdorova.html
5. Будуть здорові: в МОЗ йде нова команда реформаторів. DAILY › Статті › Економіка. 04.08.2016. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://daily.rbc.ua/ukr/show/budut-zdorovy-minzdrav-idet-novaya-komanda-1470241229.html
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
