В умовах розвитку ринкової економіки чимало проблем виникає під час визнання господарського договору недійсним. Спостерігається значна кількість недійсних господарських договорів, у зв'язку як із порушенням норм законодавства, так і через відсутність належного правового регулювання з відповідними негативними наслідками. Актуальність проблематики збільшується в умовах визнання законодавцем пріоритетності договору у регулюванні цивільних відносин і, як наслідок, перетворення його у самостійне джерело права.
Питання, що стосуються проблеми визнання господарських договорів недійсними розглядали у своїх роботах: О. А. Беляневич, Т. В. Боднар, О.М.Вінник, В. В. Джунь, О. В. Дзера, В. В. Луць та інші науковці [2. c. 1].
В Господарському та Цивільному кодексах кодексі існують певні колізії щодо даного питання, і як результат – виникнення певних труднощів у процесі застосування положень цих Кодексів [3. c. 1].
Правовою формою існування вагомого масиву господарський правових відносин є господарський договір. Варто зазначити, що не міститься єдиного тлумачення визначення «господарський договір» у дійсному законодавстві, натомість він розглядається як: по-перше) юридичні факти, з приводу яких виникає господарське зобов’язання (ст. 179, 180 ГК України); по-друге) форма, яку набуває зобов’язання (ст. 186 ГК України); по-третє) договір, що співвідноситься із певним видом зобов’язанням (ст. 189 ГК України) [3. c. 1].
Аналіз статей 207 і 208 ГК України дає змогу зазначити, що положення які стосуються недійсності господарського зобов’язання можна визначити як такі, що стосуються безпосередньо недійсності господарських договорів [3 c. 2].
Часто предметом розгляду в господарських судах стають питання, які пов’язані з визначенням господарських договорів недійсними. При вирішенні поставленої проблеми важливе значення мають як підготовка фахівців, які беруть участь у вирішенні даного спору, так і недосконалість нормативно-правової бази, колізії та невизначеності ГК України, та проблемні моменти у застосуванні ГК України і ЦК України. За ступенем визначеності недійсність договорів правова доктрина поділяє на абсолютну та відносну [3. c. 1].
Статистичні дані судової практики зазначають наступне: по-перше) до 30 % усіх спорів, що розглядаються Вищим господарським судом України у сфері договірних відносин, які так або інакше стосуються питань недійсності договорів; по-друге) справа щодо питання визнання господарського договору недійсним є кожна третьою справою, що розглядається місцевими господарськими судами [2. c. 1].
У своєму офіційному роз’ясненні Вищим господарським судом зазначено, що недійсним визнається лише такий договір, за яким сторони в належній формі досягнули згоди з усіх істотних умов. Лише укладений договір може бути визнаний недійсним. Але в ГК України відсутній чіткий перелік визначених умов, яким повинен відповідати господарський договір для того, щоб він не був визнаний недійсним.
Із положень ч. 1 ст. 207 ГК України можна зауважити, що зобов’язання, яке здійснене з метою, що завідомо суперечить інтересам держави й суспільства, зазначене ГК України як оспорюване. Однією із ознак такого договору можна виокремити спрямованість на порушення господарського порядку, тобто основні конституційні норми, якими визначено господарських порядок в державі [5. с.1].
Законодавством передбачено, що всі недійсні правочини поділяються на наступні два види: нікчемні (ч.2 ст. 215 ЦК України) та оспорювані (ч. 3 ст. 215 ЦК України). На загальних підставах приймаються і розглядаються судами позовні заяви щодо визначення господарського договору нікчемним [4. c. 2]. В резолютивній частині рішення зазначається про недійсність договору чи за відсутності підстав для такого визнання, судом відмовляється в задоволенні такого позову.[1. с. 4].
Правовою доктриною пояснюється, що оспорюваними є угоди, щодо яких законодавство надає можливість особі на свій розсуд приймати рішення, чи звертатися їй за захистом свого права чи ні. Якщо ні одна зі сторін оспорюваного договору не подала позову, то цей договір може бути виконано сторонами, що не протирічить положенням закону. Варто зазначити, такий договір, що називають відносно недійсним, можливо називати умовно дійсним, що означає, що оспорюваний договір є дійсним при умові, якщо учасник відносин не вдався до судового захисту свого права [5. с. 2].
Зазначена у ГК постановка питання про визнання нікчемного господарського договору недійсним можна вважати виправданою та логічною, оскільки задоволення позовної вимоги щодо застосування наслідків нікчемного договору залежить від встановлення судом самого факту нікчемності правочину, який з урахуванням недосконалості законодавства, колізій тощо може мати спірний характер, потребувати проведення наукових експертиз тощо. Але суд має звертати увагу на норми Конституції України про права і свободи людини і громадянина та інші норми Конституції, які мають пряму дію [5. с. 4].
Позови до суду про визнання правочинів чи господарських договорів недійсними або нікчемними можуть подаватися разом з вимогами про застосування наслідків недійсності чи нікчемності господарського договору, що не виключає подання й окремих позовів про такі наслідки. [1. с. 7].
Отже, враховуючи вищезазначене можна зробити наступний висновок, що проведений аналіз проблем вирішення спорів про визнання господарських договорів недійсними свідчить про те, що в основі такої проблемності лежать системні недоліки чинного законодавства: як колізії, так і прогалини у праві. Саме для подолання прогалин, на нашу думку, потрібно ст. 207 ГК України доповнити положеннями, які б встановлювали, що господарське зобов’язання визнається недійсним саме з підстав, що зазначені в положеннях ЦК України, але з урахуванням особливостей ГК України.
Література:
1. Щодо проблеми визнання господарських договорів недійсними / Р.Б.Прилуцький /А. А. Зерниченко // Юридична наука. – 2014. - № 2. – С. 1-13. – Режим доступу: file:///C:/Users/admin/Downloads/jnn_2014_2_6%20(2).pdf
2. Проблеми недійсності господарських договорів / Б.А. Будник // Наше право. – 2014. - № 3. – C. 1-6. – Режим доступу: file:///C:/Users/admin/Downloads/Nashp_2014_3_25%20(1).pdf
3 Недійсність господарського договору за законодавством України /І.В.Давидова // Порівняльно-аналітичне право. – 2014.- №2.- С. 1-3. – Режим доступу: http://www.pap.in.ua/2_2014/29.pdf
4. Теоретико-практичні аспекти недійсності господарських договорів в Україні / А.П.Гаврилішин / C.М. Ошурко. – 2013. - №6 вип. 1. – С. 1-4. – Режим доступу: http://www.lj.kherson.ua/pravo06/part_1/17.pdf
5. Види недійсності господарського договору та інших видів правочинів у сфері господарювання / І. Л. Євміна // Часопис Київського університету права. - 2014. - № 3. - С. 165-169. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Chkup_2014_3_39
______________________
Науковий керівник: Смєсова Вікторія Леонідівна, кандидат економічних наук, Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
