Військова частина – це основна військова одиниця постійної організації в збройних силах, що організаційно може входить до складу більшої військової частини або з'єднання.
Під поняттям «частина» найчастіше маються на увазі полк або бригада. Зовнішніми ознаками частини є: наявність власного діловодства, військового господарства, поточного рахунку в органах казначейства, поштової і телеграфної адреси, власної гербової печатки, таємного та нетаємного діловодства, права командира віддавати письмові накази, відкритого (25 повітряно-десантна бригада) і закритого (в/ч А 1126) загальновійськового номерів.
Оскільки військова частина є специфічним формуванням, то захист інформації у військовій частині відбувається за загальноприйнятими для усіх Законами України та іншими нормативно-правовими актами і вузько специфічними спеціальними, прийнятими вищим керівництвом Збройних Сил України або безпосередньо для Збройних Сил України чи інших військових формувань. Це пов’язано з діяльністю збройних формувань, покладеними функціями та особливостями проходження військової служби в них. Особи, які проходять військову службу, у силу певних професійних особливостей, мають доступ до державної таємниці, тобто до інформації, яка є цілком таємною, таємною чи використовується для службового користування. Державна таємниця – це вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України . Дана градація інформації надає військовослужбовцям певні пільги та створює ряд обмежень. Пільги полягають в матеріальному заохоченні, тобто чим вищий доступ до роботи з таємними документами має особа, тим більший відсоток вона отримує до грошового забезпечення. Проте наявні і певні обмеження:
перш за все,за порушення режиму секретності, навмисне чи навіть не навмисне, особа несе мінімум адміністративну відповідальність, а в більш серйозних випадках на людину чекає кримінальне покарання;
по друге, особа обмежена в вільному пересуванні, що є конституційно закріпленим, та у разі, наприклад, бажання відпочити за кордоном зобов’язана попередньо узгодити свої плани та отримати згоду від керівництва.
Як і у будь-якій системі, в захисті інформації у військових частинах існує ряд проблем, які ми і розглянемо нижче.
Застаріле обладнання є одним із найбільших проблем середньостатистичних військових частин. У зв’язку з обмеженим фінансуванням та необхідністю обміну інформацією між різними видами та родами військових частин, інформація передається, зберігається та розповсюджується на застарілих носіях. В деяких частинах застосовуються ще морально та технічно застарілі дискети. Хоча в більшості частин уже використовують зовнішні накопичувачі USB, які реєструються та використовуються лише на зареєстрованих ЕОМ.
Відсутня ефективна та швидка система обміну даними між частинами, командуваннями та вищими штабами. Документи з грифом секретності передаються спеціальним поштовим зв’язком, кодограмами через застарілі машинки радянських часів або через спеціальну захищену Інтернет мережу, яка проте, обладнана не скрізь та не є досить швидкою.
Слабка навченість кадрів, органів захисту інформації та недостатня обізнаність інших осіб, що мають доступ до інформації, що містить таємні дані. Інколи, значні прогалини в дотриманні режиму секретності здатні виявити лише комплексні перевірки, а ефективно провести заняття для навчання методам роботи та способам ефективного збереження інформації – спеціально навчені особи.
Загалом, проблеми, що виникають у зв’язку з необхідністю забезпечення ефективного захисту інформації у військовій сфері, вирішити можливо. Проте це потребує часу, уваги з боку керівництва та фінансового забезпечення.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
