НОВЕЛИ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЛІСОВИХ ВІДНОСИН В УКРАЇНІ
06.12.2007 23:02
Автор: Печуляк Віталій Петрович, доцент, кандидат юридичних наук, доцент кафедри фінансового та адміністративного права Національного університету державної податкової служби України
[Екологічне право. Земельне право. Аграрне право]
Починаючи з 1991 року України активно намагається реформувати лісову та суміжні з нею галузі народного господарства. Цей процес проходить досить складно та вкрай неоднозначно сприймається представниками різних суспільних наук.
Аналізуючи історію державного регулювання відносин у сфері лісового господарства, зміни і доповнення, що були внесені до лісового законодавства, етапи реорганізації та вдосконалюється чинної системи органів державного управління у вказаній сфері, а також шляхи впровадження ринкових механізмів регулювання, слід зазначити, що в переважній більшості випадків вказані нововведення носять безсистемний характер.
До вказаного комплексу заходів, що спрямовані на покращення справ у сфері лісового господарства, слід віднести і прийняття 8 лютого 2006 року нової редакції Лісового кодексу України [1]. В цілому, вказаний нормативний документ носить прогресивний характер, в ньому враховані та виправлені цілий ряд недоліків, які мали місце в попередній редакції Лісового кодексу України [2].
Зокрема, в новій редакції Лісового кодексу України [1] вирішено питання щодо права власності на ліс. Нагадаємо, що до прийняття нової редакції існувала неузгодженість між попередньою редакцією Лісового кодексу України і Конституцією України [3]. Так, згідно статті 13 Конституції земля в Україні та природні надра, що на ній знаходяться, віднесені до об’єктів права власності Українського народу. В той час, як стаття 6 попередньої редакції Лісового кодексу України визначає, що усі ліси в Україні є власністю держави. Така невідповідність, породжувала існування юридичної проблеми права постійного користування землями лісового фонду України. У чинній редакції Лісового кодексу, така невідповідність виправлена, про що свідчить зміст статті 7, згідно якої усі ліси, які знаходяться в межах території України, є об’єктами права власності Українського народу.
Однак, слід зазначити, що чинна сьогодні редакція, незважаючи на свій прогресивний характер, продовжує містити деякі недоліки та неточності, що стоять на перешкоді динамічного розвитку лісового господарства та здійсненню ефективного державного управління в цій сфері.
Аналізуючи існуючі недоліки і неточності, слід виділити зміст статті 2 Лісового кодексу України[3], яка наводить визначення лісових відносин. Зокрема, під лісовими відносинами слід розуміти суспільні відносини, які стосуються володіння, користування та розпорядження лісами і спрямовуються на забезпечення охорони, відтворення, та стале використання лісових ресурсів з урахуванням екологічних, економічних, соціальних та інших інтересів суспільства. При цьому до суб’єктів лісових відносин дана стаття відносить органи державної влади, органи місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадян України. Виникає логічне запитання - чи можуть бути суб’єктами лісових відносин іноземці та особи без громадянства. Зміст процитованої статті дає однозначну відповідь на поставлене питання. В той же час, згідно частини 7 статті 18 Лісового кодексу України суб’єктами відносин тимчасового користувани лісами можуть бути: власники лісів або уповноважені ними органи; підприємства, установи, організації, громадяни України, іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи. Невідповідність та колізія між зазначеними нормами чинної редакції Лісового кодексу України є очевидною. Слід зазначити, що наведена невідповідність не єдиною, зокрема цілий ряд питань викликає нова термінологія Лісового кодексу, зокрема не зовсім зрозумілими з юридичної точки зору є такі категорії як лісова ділянка та земельна лісова ділянка.
Література:
1.Лісовий кодекс України в редакції від 08 лютого 2006р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 11. – Ст. 691.
2. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994р. (втратив чинність) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 99.
3. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст.16.
е-mail: pechulyak@mail.ru
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter