Судова система є однією з найцінніших інституцій в суспільстві. Незалежність судової влади, її рівність із законодавчою та виконавчою владою є невід'ємними ознаками правової держави, в якій кожен має право на судовий захист своїх прав і свобод.[5] Підтримка незалежності суддів є дуже важливою для досягнення цілей та належного функціонування суспільства, що базується на верховенстві права. Незалежність суддів має гарантуватися державою та бути прописана в Конституції чи законі.[4]
Демократичні держави проголосили незалежність судової влади цінністю, яка не допускає компромісів. Так в Україні незалежність і недоторканність суддів гарантуються Конституцією і законами України.[2] Гарантії незалежності суддів- це передбаченні нормативно – правовими актами засоби усунення негативних зовнішніх і внутрішніх впливів на суддю під час здійснення правосуддя для забезпечення законного, об’єктивного та обґрунтованого рішення.[1]
Достатньо проблемним виступає питання щодо забезпечення повноцінної незалежності судової влади в Україні, порівняно з більшістю держав Європи. На сьогодні в Україні проблема має глобальні масштаби, оскільки є факти неправомірного втручання сторонніх осіб у професійну діяльність суддів з метою схилити їх у той чи інший спосіб до прийняття бажаного рішення для цих осіб, що тягнуть за собою неправомірні рішення, тобто протизаконну діяльність, розпочату сторонніми зацікавленими особами. Втручання сторонніх осіб у діяльність судів оприлюднено Вищою радою правосуддя в реєстрі повідомлень суддів про втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя.[7] І це незважаючи на те, що за посягання на незалежність суддів передбачено найбільш серйозний вид відповідальності – кримінальне покарання.(так, ст.376 Кримінального кодексу України передбачає кримінальну відповідальність за втручання в будь-якій формі в діяльність судді). Хоча Вища рада правосуддя вживає заходи щодо забезпечення авторитету та незалежності суддів, коли є факт втручання в діяльність суддів, але оперативність цього інструмента поки є не задовільним, однією з причин якого є велика завантаженість ще й іншими функціями Вищої ради правосуддя. Зважаючи на те, що гарантії незалежності судової влади не є досконало забезпеченні, маємо за необхідність перейняти досвід держав Європи та забезпечити врахування міжнародних стандартів. Судова незалежність у міжнародно – правовому аспекті – це не тільки право людини на незалежний суд, але й право та обов’язок судді бути незалежним у процесі прийняття рішень, як від своїх колег-суддів та керівників, так і загалом незалежність судової системи від виконавчої та законодавчої гілок влади.[8,с.176-177] Відтак, міжнародними нормативно-правовими актами, які забезпечують судову незалежність, є Конвенція про захист прав людини та основних свобод; Процедури ефективного здійснення основних принципів незалежності судових органів; Основні принципи незалежності судових органів, ухвалені резолюціями Генеральної Асамблеї ООН, затверджені Резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН; Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи «Незалежність, дієвість та роль суддів», а також заслуговують на увагу рекомендаційні принципи, що визначені в Європейській Хартії про статус суддів, прийнятій 10 липня 1998 року в Страсбурзі.[3] Так, принцип 1 визначає необхідність існування незалежних судових органів, обов’язок усіх державних та інших установ поважати і дотримуватися такої незалежності судової влади, яка самостійно, без стороннього впливу будь-яких посадових осіб та органів влади, здійснювала б правосуддя. Важливим є принцип 3, у якому зазначено, що судові органи наділені компетенцією щодо всіх питань судового характеру і мають виключне право вирішувати, чи належить установлене законодавчим актом до їх компетенції. Принцип 4 містить заборону на неправомірне або несанкціоноване втручання в процес правосуддя чи перегляд судового рішення будь-яким несудовим органом. У принципі 7 закріплено обов’язок держави надавати відповідні засоби, які дають можливість суду належним чином виконувати судові функції. Принцип 5 містить власне принцип неупередженості: обов’язок судових органів вирішувати справи на основі фактів і відповідно до закону без будь-яких обмежень, неправомірного впливу, спонукань, тиску, погроз, прямого чи непрямого втручання з того чи іншого боку.[6]
Отже, легітимність судової правотворчості значно підсилюється у тих країнах, де принцип незалежності суду не тільки закріплюється на найвищому конституційному рівні, але й коли він реально забезпечується та гарантується.
Тому, розглянувши всі аспекти незалежності судової влади, важливим кроком на шляху к поліпшенню ситуації та задля реалізації принципу незалежності суддів та дієвих гарантій, необхідно застосовувати принципи ЄС в українських судах, по-перше, включити спеціальні положення щодо забезпечення незалежності суддів в Конституцію України та інші нормативно-правові акти відповідно до міжнародних стандартів. По-друге, конкретизувати та роз’яснити поняття «втручання в діяльність судових органів» та «вплив на суддю в будь-який спосіб» та закріпити на законодавчому рівні. Оскільки до конкретних форм впливу відносять: прохання, вказівку, погрозу, підкуп, критику судді в засобах масової інформації до вирішення конкретної справи у зв'язку з її розглядом, проведення пікетів, мітингів, то тільки це може слугувати підставою для звернення в Вищу раду правосуддя з повідомленням про втручання в діяльність суддів. По-третє, вжити заходи для оперативного реагування та ефективного розслідування звернень про втручання в діяльність суддів. По-четверте, сформувати автономну самоуправлінську судову систему поза структурами законодавчої та виконавчої влади, інших органів влади й інститутів громадянського суспільства. По-п’яте, винагорода суддів повинна гарантуватися законом та відповідати гідності їхньої професії та тягареві відповідальності, яка на них покладається, задля уникнення хабарництва.
Література:
1. Галайденко Т. До питання розмежування категорій «принцип незалежності суддів» та «гарантії його реалізації» [Електронний ресурс] / Т. Галайденко. – Режим доступу : http://www.vru.gov.ua/Docs/a031110.pdf
2. Конституція України/ Стаття 126.
3. Мартті А. Європейський Союз та Україна: стратегія відносин в контексті розширення. КиївВидавництво "К.І.С." 2003.
4. Пекінські тези щодо принципів незалежності суддів від 01.01.1995.
5. Пленум Верховного суду України від 13.06.2007 N 8.
6. Рачинський А., Огілько А. та ін. Незалежність суддів як передумова функціонування самостійної й авторитетної судової влади, що відповідає європейській системі цінностей та стандартів захисту прав людини. Вісник НАДУ при Президентові України.2016. No1. С. 66-74.
7. Реєстр повідомлень суддів про втручання в діяльність/– Режим доступу: http://www.vru.gov.ua/add_text/203
8. Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні Монографія. - К.: Реферат, 2007. - 640 c.
|