Спадковий договір, що був донедавна невідомий нашому законодавцеві, є широко розповсюдженим інститутом у багатьох європейських країнах. Цей цивільно-правовий договір є новацією для нашої правової системи, оскільки він не був передбачений ані Цивільним Кодексом УРСР 1922 року, ані Цивільним Кодексом УРСР 1963 року. Він з’явився в українському законодавстві лише з прийняттям Цивільного Кодексу України 2003 року.
Спадковий договір не розглядається як самостійний вид спадкування, оскільки відповідно до ст. 1217 ЦК [1] України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До спадкового договору не застосовуються норми спадкового права в силу відсутності юридичного складу спадкового правонаступника. Такий висновок грунтується на тому, що відчужувач не може розпорядитися майном, яке є предметом спадкового договору, на випадок смерті; майно, яке є предметом спадкового договору, не включається до складу спадщини; набувач може оформити право власності на майно, яке є предметом спадкового договору, негайно після смерті відчужувача, а не зі спливом 6-ти місячного строку, встановленого для оформлення права на спадщину;на таке майно після смерті відчужувана не можуть претендувати особи, які мають право на обов'язкову частку у спадщині; майно, яке є предметом спадкового договору, на момент його укладення визначене конкретно і не може бути відчужене [5, с.33].
Спадковим договором, згідно зі ст. 1302 ЦК, є договір згідно з яким одна сторона (набувач) зобов’язана виконати вказівки другої сторони (відчужувача) і в разі смерті останнього набуває права власності на його майно. Це консенсуальний договір, оскільки момент його укладення пов’язується з досягненням сторонами угоди з усіх істотних умов і тягне за собою виникнення цивільних прав і обов’язків сторін після надання правочину письмової форми та нотаріального посвідчення [3, с.157].
Як зазначено, спадковий договір укладається у письмовій формі й підлягає нотаріальному посвідченню, а також державній реєстрації у Спадковому реєстрі. У разі недодержання сторонами зазначених вимог спадковий договір визнається нікчемним.
Сторони спадкового договору мають відповідні права й обов’язки. Так, ст. 1305 ЦК України передбачено, що набувач у спадковому договорі може бути зобов’язаний вчинити певну дію майнового або немайнового характеру до відкриття спадщини або після її відкриття. Зазначені дії мають здійснюватися залежно від розпоряджень відчужувача, до або після настання його смерті. Із положень глави 90 ЦК України вбачається, що набувач здійснює покладені на нього договором обов’язки за свій рахунок і не має права на відшкодування витрат та сплату винагороди за рахунок майна, що призначене йому відчужувачем. Водночас відчужувач має право призначити особу, яка після його смерті буде здійснювати контроль за виконанням спадкового договору.[2, с. 59-60].
Також слід зазначити, що якщо за життя відчужувана набувач помер до того, як виконав умови договору, спадковий договір вважається припиненим. За бажанням відчужувача ним може бути укладений новий спадковий договір із спадкоємцями набувача, який помер. Однак у кожному разі спадкоємці набувача мають право вимагати від відчужувача відшкодування витрат на виконання спадкового договору в тій частині зобов’язань, які були виконані набувачем до смерті останнього.
Розірвання спадкового договору можливе з ініціативи однієї зі сторін у судовому порядку. Так, спадковий договір може бути розірваний відчужувачем, якщо набувач не виконує належним чином покладених на нього обов’язків. Набувач же може вимагати розірвання договору в тому випадку, якщо належне виконання обов’язків за договором з його боку неможливе (наприклад, з причин погіршення стану здоров’я). Крім розірвання, в договорі можуть бути передбачені й інші наслідки порушення сторонами зобов’язань, наприклад, відшкодування збитків, компенсація моральної шкоди тощо[4, с.81].
В юридичній практиці такий договір не часто використовується. Це зумовлено, по-перше, необізнаністю населення, по-друге, тим, що відсутній відпрацьований механізм використання спадкового договору. Тому нотаріуси неохоче радять своїм клієнтам підписувати подібний договір. Тим більше, що багато в чому він схожий на договір довічного утримання [2, с.58].
Отже, спадковий договір є новим інститутом в цивільному праві України. Варто сказати, що він одночасно є і розпорядженням на випадок смерті, й договором, змістом якого обумовлюються його істотні умови. Водночас спадковий договір не суперечить загальним засадам цивільного законодавства і розкриває нові можливості здійснення прав власника щодо розпорядження своїм майном.
Література:
1. Цивільний кодекс України від 18 червня 1963 р. //Відомості Верховної Ради УРСР. – 1963. – №30. – ст. 463.
2. Рогожина З. К. Характеристика спадкового договору / З. К. Рогожина. // Судова апеляція. – 2015. – №1. – С. 57–63.
3. Васильченко В. М. Юридична сутність інституту спадкового договору та його місце в системі цивільного права України / В. М. Васильченко // Право України, 2003. – №6. – С. 118-121.
4. Скопиченко О. В. Спадковий договір в системі цивільно-правових договорів / О. В. Скопиченко. // Юридичні науки. – 2015. – №5. – С.78-82.
5. Луць В. В. Окремі питання спадкового договору в Цивільному праві України / В. В. Луць // Юридична Україна. – 2009. – №9. – 33 с.
_______________________________
Науковий керівник: Науковий керівник: Білоусов В.М., старший викладач, Національний авіаційний університет
|