Створення служби пробації – це один із етапів реформування пенітенціарної системи України. Визначаючи сутність поняття «пробація», в першу чергу, слід вказати, що це «метод роботи зі злочинцями». Д.В. Ягунов звертає увагу на те, що пробація – це не просто різновид покарання, яке альтернативне ув’язненню, або особливий орган державного управління. «Пробація – це система, яка надає злочинцям можливість реформуватися»[3].
Серед науковців та практиків і досі ведуться дискусії про те, у чиєму підпорядкуванні повинна перебувати служба пробації ( Міністерства юстиції України чи Міністерства внутрішніх справ) або ж вона повинна бути самостійним структурним елементом. Питанням виконання покарань, не пов’язаних з позбавленням волі займалися такі науковці, як І.Г. Богатирьов, В.Д. Іванов, О.Г. Кальман, Ю.А. Кашуба, О.О. Книженко, В.Г. Овчаренко, С.Н. Пономарьов та ін. Варто зазначити, що здебільшого ці питання висвітлені у роботах фахівців у сфері кримінально-виконавчого права. Водночас недостатнім є дослідження саме процесуальних аспектів застосування відповідних норм у кримінальному провадженні.
Заровадження в Україні пробації дає змогу кардинально змінити вектор роботи з правопорушниками ще на етапі обвинувачення.
Служба пробації займає не останнє місце в кримінальному судочинстві, так як забезпечує суд досудовими доповідями. Це доволі нове явище для учасників процесуальних відносин, яке дозволяє пізнати особу підсудного. Досудова доповідь містить результати незалежного соціального дослідження обвинуваченого. Це дослідження не має на меті довести його винуватість чи невинуватість, а містить висновок про ризик вчинення обвинуваченим повторного злочину та можливість його виправлення без позбавлення або обмеження волі. Доцільність та необхідність підготовки досудової доповіді для надання допомоги судовим органам у визначенні потреби порушення кримінальної справи або встановлення відповідних санкцій зазначається в Європейських правилах пробації [2].
Зважаючи на багатоманітність повноважень служби пробації в різних країнах, особливості провадження кримінального процесу, підготовка досудової доповіді не є обов’язковою в кожному конкретному випадку розгляду справ про умовно-дострокове звільнення або застосування альтернативних видів покарання.
Досудова доповідь стосовно особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, повинна містити: соціально-психологічну характеристику; оцінювання ризиків учинення повторного кримінального правопорушення; висновок щодо можливості виправлення без обмеження волі або позбавлення волі на певний строк [1]. Слід зауважити, що досудова доповідь щодо неповнолітньої особи, що притягається до кримінальної відповідальності, додатково має містити інформацію про вплив криміногенних чинників на поведінку та рекомендації щодо заходів, спрямованих на мінімізацію ризику вчинення повторних кримінальних правопорушень.
Таким чином, досудова доповідь охоплює широке коло питань – від характеристики особи обвинуваченого (підсудного) до визначення можливості вчинення ним таких правопорушень, від надання інформації слідчому, прокурору до надання пропозицій суду щодо застосування певного виправного заходу до правопорушника або визначення виду покарання, вирішення питань про час та методи пробації.
На нашу думку в даний момент існує необхідність чіткого законодавчого визначення наявності або відсутності обов’язку суду з необхідності вирішення питання по дорученню представнику служби пробації складення досудової доповіді у випадках що передбачені законом та доповнення частини 4 ст. 314-1 КПК України випадком вчинення особою злочину в період іспитового строку, якщо покарання за попереднім вироком було пов’язано з ізоляцією від суспільства; визначення критеріїв оцінки досудової доповіді, складеної з порушенням існуючого порядку, зокрема, встановлення недійсності такого висновку, або врахування його лише за згодою обвинуваченого (повністю або в певній частині).
Отже, можна дійти висновку, що роль служби пробації є вагомою для кримінального процесу. Введення досудової доповіді як однієї з функцій служби пробації є необхідним і важливим для вітчизняного кримінального процесу. Крім того, досудова доповідь передбачає значний обсяг роботи працівників із пробаціонерами організаційного, психологічного, соціального змісту, а тому в подальшому можлива значна формалізація досудової доповіді, зведення до окремих шаблонів, чим нівелюватиметься все позитивне її значення, що слід попередити на стадії впровадження.
Література:
1. Ткач Т.П. Досудова доповідь служби пробації: поняття, необхідність, функції / 2015/ URL: file://C:/Users/ADMIN/Downloads/ Nvdduvs_2013 _2_49.pdf.Є ( Дата звернення 01.04.2018)
2. Марків С. Ю. Становлення та роль служби пробації в Україні / Тернопіль/2016/ URL: http://dspace.tneu.edu.ua/bitstream/316497/ 18169/1/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA%D1%96%D0%B2 %20 %D0%A1..pdf. (Дата звернення 01.04.2018)
3. Ягунов Д. В. Служба пробації: Концепція, засади діяльності, організаційна структура / Одеса/ 2011/ URL: http://www.yagunov.in.ua/ (Дата звернення 01.04.2018)
______________________
Науковий керівник: Антонюк Анастасія Борисівна, кандидат юридичних наук, Університет державної фіскальної служби України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
