„Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р.” (надалі „Права…”) – перший кодекс українського права, який містив значну кількість важливих норм процесуального права. Основними джерелами кодексу були Статут Великого Князівства Литовського 1588 р., збірники магдебурзького права „Саксонське зерцало”, „Порядок”; а також звичаєве право.
„Права…” так і не були затвердженими у встановленому законом порядку. Оскільки Україна знаходилась у союзі з Росією, новий кодекс потрібно було затвердити згідно вимог царату. Основною причиною не затвердження „Прав...„ Юшков С.В. вважає те, що „Права…” були уособленням саме українського законодавства та різко відрізнялись від російського. Крім цього, характер „Прав…” був такий, що в його текст неможливо було внести ряд змін без радикального втручання, що було невигідно російському самодержавству, яке намагалось дедалі більше поширити свій вплив на Україну, в тому числі вплив російського законодавства [1, с. 388].
Кодекс, як і попередні джерела права, не розділяє остаточно цивільний і кримінальний процес; за незначними винятками, в Кодексі вміщено спільні правила для обох процесів; також спостерігається розміщення поряд процесуальних та матеріальних положень. Однак в Кодексі дедалі чіткіше описаний порядок проведення затримання підозрюваного, а також порівняно з попередніми письмовими джерелами права все більше правових норм висвітлювали це питання.
Згідно з „Правами…” було визначено коло суб’єктів, яким надавалось право проводити фактичне затримання, а саме, крім потерпілого чи його служників, таке право було надано державним службовцям. В окремих випадках право затримати і доставити до суду надавалось й іншим особам.
Як і в попередніх правових джерелах права, не передбачалась відповідальність за поранення чи вбивство злочинця, якщо він чинить опір затриманню або намагається втекти (Гл. 24, арт. 18, п. 1). Спійманого ніхто не мав права утримувати у своєму домі(крім окремих випадків, передбачених Кодексом), його відразу слід було доставити у відповідну інстанцію для проведення подальшого розгляду по суті; тим більше не дозволялось із власної ініціативи піддавати тортурам підозрюваного (Гл. 24, арт. 17), [2, с. 433-434].
Хоча Кодекс „Права…” не був затверджений, проте він мав значне поширення в Україні. На той час це була найдосконаліша правнича книга, за якою вивчали українське право і використовували його як коментар до чинних правових норм Литовського Статуту 1588 р., збірників магдебурзького права, звичаїв [3, с. 45, 47]. Збірник „Прав...” є свідченням високої правової культури українців, у якому достатньо приділено увагу порядку проведення затримання, що виражено у більш детальній регламентації його проведення у процесуальних нормах.
Література:
1. Юшков С. В. История государства и права СССР / Юшков С. В. – Ч. 1. - М., 1961.
2. Права, за якими судиться малоросійський народ 1743 р. / [відправ. редактор та автор передмови Ю. С. Шемшученко ; упорядкув. К. А. Вислобоков]. – К., 1997. – 547 с.
3. Бойко І. Й. Держава і право Гетьманщини : [навч. посіб.] / І. Й. Бойко. –Львів : Світ, 2000. – 118 с.
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
