Традиційно під тактичним прийомом у криміналістиці розуміється найбільш раціональний та ефективний, у конкретній слідчій ситуації, спосіб досягнення мети, який обирає суб’єкт діяльності з виявлення, розкриття і розслідування злочину.
Вітчизняні та зарубіжні науковці плідно досліджували поняття тактичного прийому, шляхи його реалізації, та місце в діяльності з виявлення, розкриття та розслідування кримінальних правопорушень. Серед таких вчених варто згадати В. П. Бахіна, Р. С. Бєлкіна, В. С. Комаркова, А. Н. Васильєва, В. І. Комісарова, С. Ю. Якушина, В. Ю. Шепітька та ін.
Тактичний прийом слід відрізняти від процесуального порядку проведення слідчої (розшукової) дії, його прямо не зазначено у кримінально-процесуальному законодавстві. Обрання для використання, під час слідчої (розшукової) дії, певного тактичного прийому залежить від реальної ситуації та, відповідно, проміжної мети яку перед собою визначає слідчий для досягнення остаточного результату.
У криміналістичній тактиці тривають дискусії стосовно класифікації тактичних прийомів, їх системи та критеріїв. Зокрема, наводять такі критерії класифікації тактичних прийомів.
За характером наукових даних: прийоми наукової організації праці, логіки, психології, декількох наук.
За діапазоном застосування: тактичні прийоми загального та спеціального характеру.
За видом слідчої або процесуальної дії: тактичні прийоми огляду місця події, допиту, обшуку та інші, відповідно до регламентації кримінально-процесуального закону.
За об’єктом впливу: прийоми, спрямовані на здійснення впливу на людину та прийоми, спрямовані на дослідження матеріального середовища.
За способом реалізації: тактичні прийоми, що реалізовуються одноособово слідчим та прийоми, що реалізуються групою осіб.
Обов’язковою умовою застосування того чи іншого тактичного прийому є відповідність його певним вимогам, серед яких варто вказати вимогу законності, науковості, вибірковості, етичності та пізнавальної цінності [1].
Завдяки працям науковців, у криміналістиці розроблені тактичні прийоми для всіх слідчих (розшукових) дій, однак найбільш детально вони досліджені для слідчих (розшукових) дій, де домінує вербальна основа. Тому успіх реалізації тактичного прийому в процесі проведення слідчої (розшукової) дії значною мірою залежить від обставин встановлення психологічного контакту між слідчим і її учасниками.
Слідчий завжди повинен творчо підходити до вибору тактичного прийому і прогнозувати можливість оперативної заміни одного прийому іншим, залежно від сформованої слідчої ситуації. Основу такої поведінки повинен складати криміналістичний аналіз ситуації. Стереотипність у конструюванні та використанні тактичних прийомів слідчим є неприпустимою, оскільки негативно позначається на досягненні мети процесуальної дії, а в допиті, наприклад, веде до розшифрування допитуваним його тактики.
Отже, тактичний прийом можна визначити як найефективніший спосіб досягнення мета, яку ставить перед собою особа, що розслідує злочинну діяльність. Розроблення та впровадження тактичних прийомів передбачає їх відповідність вимогам розроблених у криміналістиці, а практична реалізація таких прийомів передбачає дотримання відповідних криміналістичних рекомендацій.
__________________________
Науковий керівник: Старушкевич Анатолій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансових розслідувань факультету підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації працівників податкової міліції Університету державної фіскальної служби України
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
