З початком економічних реформ в Україні орендні відносини стали займати значне місце в аграрному секторі. Оренда стала одним із способів формування відносин власності в агропромисловому комплексі і набула великого значення.
Оренда землі має глибокі історичні корені. В різних країнах світу вона розвивалась по-своєму, а тому має особливості, що характеризуються певними традиціями і правовим становищем держави. Історія оренди землі свідчить, що імпульси її розвитку беруть початок від земельного власника, і тому об'єктивні передумови названих відносин закладені в самій природі відносин власності, перш за все, приватної. Втілюючи в життя положення Конституції, яка започаткувала принципово новий підхід до регулювання економічних, у тому числі земельних, відносин в умовах ринкової економіки, вони дали можливість використовувати оренду землі і плату за землю як інструменти здійснення земельної реформи. На сьогоднішній день Закон України «Про оренду земель» є єдиними кодифікованими земельно-правовими актом, норми якого у цілому відповідають вимогам Конституції та ефективно діють на практиці.
Нині у нашій державі склалися сприятливі умови для розвитку орендних земельних відносин: визначилися земельні власники, розширюється правове поле для організації різних форм господарювання, набувають розвитку ринкові відносини. Таким чином, прийняття Закону «Про оренду землі» — напрям до ринку землі. Для інвестора, який авансує сільськогосподарське виробництво, можливість оренди землі замість її купівлі забезпечує істотну економію стартових інвестицій. Крім того, названа оренда дає змогу орендарю швидше адаптуватися до ринкової кон'юнктури, змінюючи розміри земельних площ, що ним використовуються. Нарешті, оренда порівняно з купівлею значно підвищує ліквідність землі у разі, коли господарство треба ліквідувати, а гроші вилучити.
Створення сприятливих економічних умов для всебічного розвитку всієї системи орендних відносин, незалежно від їхніх форм і видів створює умови для одержання якнайшвидших позитивних результатів і динамічного ефективного функціонування сучасного аграрного виробництва.
Складним є питання про розмежування сфери застосування цивільного і земельного законодавства, пріоритету того чи іншого у певних питаннях, оскільки на сучасному етапі в регулюванні земельних відносин, поряд із земельним законодавством, велика роль належить цивільному законодавству. Насамперед вона виявляється в активному впливі принципів і положень цивільного приватного права на формування земельного права. Із введенням приватної власності на землю і включенням її в майновий обіг земельні і цивільні правовідносини з приводу земель за своєю соціально-економічною і правовою природою стали схожі. Водночас їх не можна ототожнювати. Справа в істотній їх специфіці, зумовленій особливостями земель як об’єкта правової регламентації. Особливе це значення має для земель сільськогосподарського призначення.
Слід зазначити, що з прийняттям закону «Про оренду землі» застосування цивільно-правових норм у даному випадку має субсидіарний чи додатковий характер. Договір оренди землі, у тому числі оренди землі сільськогосподарського призначення, необхідно вважати як таким, що поєднав у собі ознаки притаманні цивільному і земельному праву.
Чинне законодавство не забезпечує цілеспрямованої реалізації відповідних принципів і юридичних правил щодо оформлення договорів оренди земельних ділянок та земельних часток (паїв). Практично сам орендодавець законодавчо не визнаний як власник (земельна частка (пай) — це ще не конкретна земельна ділянка, а тільки право на частину масиву земель колективного господарства). Це можна підтвердити, порівнюючи структуру зазначених договорів оренди. Адже для договору оренди земельної ділянки характерним є існування суттєвих умов, які, на нашу думку, необхідно врахувати і в договорі оренди земельних часток (паїв). Необхідно сказати, що договір оренди земельної частки(паю) за свою правовою природою суттєво відрізняється від договору оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення. Він став перехідною ланкою в формуванні орендних відносин, пов’язаних із орендою земель сільськогосподарського призначення.
Нормативно-правова база, яка регулює відносини, пов’язані із договором оренди паю, значно поступається нормативно-правовій базі, яка регулює відносини оренди земельних ділянок. У зв’язку з цим, вважаємо за доцільне якнайшвидше переоформлення земельних паїв на земельні ділянки (виділення в натурі ділянок і отримання державних актів) для більш ефективного і з правової сторони забезпеченого використання на правах оренди земельних ділянок.
____________________________
Науковий керівник: Полішко Наталія Леонідівна, доцент кафедри цивільного права і процесу Національної академії внутрішніх справ
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
