Набрала чинності нова редакція Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС) від 13.03.2018.
Оновлений Кодекс адміністративного судочинства України містить зміни до більшості статей.
Так, відповідно до вимог ст. 20 КАС України, адміністративному суду за предметом підсудні:
1) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності;
2) адміністративні справи, пов’язані з виборчим процесом чи процесом референдуму, в тому числі щодо уточнення списку виборців;
3) адміністративні справи, пов’язані з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, в тому числі щодо: примусового повернення в країну походження або третю країну іноземців та осіб без громадянства; примусового видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України;
4) адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання ними рішень судів у справах, визначених пунктами 1-3 частини першої цієї статті.
Таким чином, маючи намір оскаржити, наприклад постанову інспектора патрульної служби (чи інше рішення суб’єкта, наділеного владними повноваженнями) щодо притягнення до адміністративної відповідальності, а ця категорія справ найчисленніша, особа, яку було притягнуто до адміністративної відповідальності, має право звернутися до адміністративного суду першої інстанції. Однак, такий адміністративний позов повинен бути поданий до суду з урахуванням особливостей територіальної підсудності, викладених у ст.ст. 25-26 КАС України.
Звертаємо увагу на ряд новел, які в попередній редакції Кодексу були взагалі відсутні.
Так, п. 2 ч. 1 ст. 29 КАС України визначено, що суд передає справу на розгляд іншого адміністративного суд, якщо при відкритті провадження у справі суд встановить, що справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Крім того, ч. 8 вказаної статті передбачає, що передача адміністративної справи з одного суду до іншого відбувається на підставі відповідної ухвали, яка підлягає оскарженню, та здійснюється не пізніше наступного дня після закінчення строку на оскарження такої ухвали, а в разі подання апеляційної скарги - після залишення її без задоволення.
Тобто, позивачам слід бути уважними щодо вибору адміністративного суду у тому випадку, коли Закон надає можливість звернутися до адміністративного суду за вибором позивача (територіальна підсудність).
Однак, ч. 3 ст. 30 КАС України визначає, що справа, прийнята адміністративним судом до свого провадження з додержанням правил підсудності, повинна бути ним розглянута і в тому випадку, коли в процесі розгляду справи вона стала підсудною іншому адміністративному суду.
У КАС України законодавець визначив, що учасники справи повинні письмово викладати свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо предмету спору та виключно в заявах по суті справи (ст. 159).
Заявами по суті позову Закон визначає:
позовну заяву (ст.160);
відзив на позовну заяву (відзив) (ст. 162);
відповідь на відзив (ст. 163);
заперечення (ст. 164);
пояснення третьої особи щодо позову або відзиву (ст. 165).
Підстави, час та черговість подання заяв по суті справи визначаються цим Кодексом або судом у визначених Кодексом випадках.
Законодавець поклав на позивача обов’язок зазначити в позовній заяві відомі номери засобів зв’язку, офіційної електронної адреси або адреси електронної пошти сторін ( п. 2 ч. 5 ст. 160).
Частиною 2 статті 269 КАС України законодавець встановив, що копії позовної заяви та доданих до неї документів в окремих категоріях адміністративних справ направляються відповідачу й іншим учасникам справи на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - електронною поштою, якщо така відома суду, або надаються для ознайомлення в судовому засіданні у справах в тому числі щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності, адміністративних справ пов’язаних з виборчим процесом, пов’язаних з перебуванням іноземців та осіб без громадянства на території України, тощо.
Слід звернути увагу, що у п. 13 ч. 1 ст. 4 КАС України законодавець визначив, що судовим рішення суду першої інстанції, в якому вирішуються позовні вимоги – є рішення суду, а не постанова, як було в попередній редакції Кодексу.
Також Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедури реабілітації жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років» до Кодексу додано нові статті:
1-1. Примусове виселення особи з місця її проживання;
1-2. Визнання реабілітованих осіб;
1-3. Визначення потерпілими від репресій;
1-4. визнання реабілітованими, потерпілими від репресій.
Законом «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів» додано статті:
31-1. Суспільно корисні роботи;
За новим законодавством впроваджено нові засоби стягнень аліментів, зокрема шляхом притягнення до виконання «суспільно корисних робіт». Однак не всіх неплатників аліментів можна притягнути до виконання таких робіт.
Відповідно до Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку примусового стягнення заборгованості зі сплати аліментів», що набув чинності 6 лютого цього року, визначено нові способи притягнення до відповідальності боржників, які мають заборгованість зі сплати аліментів у розмірі, що перевищує суму, яка мала бути сплачена за 6 місяців.
Документ передбачає нове адміністративне стягнення для неплатника аліментів – «суспільно корисні роботи» (ст.31-1 КУпАП). Так, боржники примусово притягуються до виконання суспільно корисних робіт тривалістю від 120 до 240 год. (ст. 183-1 КУпАП).
Та є низка законодавчих обмежень. Зокрема, виконання зазначених робіт не має перевищувати 8 годин, а для неповнолітніх – 2 години на день. Відповідно до ст.31-1 КУпАП суспільно корисні роботи не призначаються особам з інвалідністю І або ІІ групи, вагітним жінкам та чоловікам, старшим 60 років, жінкам від 55 років.
На відміну від громадських, суспільно корисні роботи мають на меті зробити оплатним видом адміністративного стягнення. Кошти, отримані боржником за виконання таких робіт, будуть спрямовуватися саме на погашення боргу за аліментами (ст.325-1 КУпАП). У разі ухилення неплатника від виконання суспільно корисних робіт їх встановлений строк може бути замінений адміністративним арештом із розрахунку одна доба арешту – 15 год. невиконаних суспільно корисних робіт, однак такий арешт не може перевищувати 15 діб.
Крім того, Закон передбачає й інші шляхи притягнення до відповідальності неплатників, а саме встановлюється тимчасове обмеження таких осіб у праві виїзду за межі України, у праві кермування автомобілем, користуванні вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, у праві на полювання. Ці важелі впливу передбачені
притягуються до виконання суспільно корисних робіт тривалістю від 120 до 240 год. (ст. 183-1 КУпАП).
Та є низка законодавчих обмежень. Зокрема, виконання зазначених робіт не має перевищувати 8 годин, а для неповнолітніх – 2 години на день. Відповідно до ст.31-1 КУпАП суспільно корисні роботи не призначаються особам з інвалідністю І або ІІ групи, вагітним жінкам та чоловікам, старшим 60 років, жінкам від 55 років.
На відміну від громадських, суспільно корисні роботи мають на меті зробити оплатним видом адміністративного стягнення. Кошти, отримані боржником за виконання таких робіт, будуть спрямовуватися саме на погашення боргу за аліментами (ст.325-1 КУпАП). У разі ухилення неплатника від виконання суспільно корисних робіт їх встановлений строк може бути замінений адміністративним арештом із розрахунку одна доба арешту – 15 год. невиконаних суспільно корисних робіт, однак такий арешт не може перевищувати 15 діб.
Крім того, Закон передбачає й інші шляхи притягнення до відповідальності неплатників, а саме встановлюється тимчасове обмеження таких осіб у праві виїзду за межі України, у праві кермування автомобілем, користуванні вогнепальною мисливською, пневматичною зброєю, у праві на полювання. Ці важелі впливу передбачені 183-1. Несплата аліментів;
Варто відзначити, що ставиться питання про посилення відповідальності не лише за несплату аліментів на дітей, а й на утримання одного з подружжя, батьків або інших членів сім’ї.
Несплата аліментів, що призвела до виникнення заборгованості понад шість місяців з дня пред’явлення виконавчого документа до примусового виконання, тягне за собою накладення адміністративного стягнення у вигляді виконання суспільно корисних робіт на строк від 120 до 240 годин. При наявності такої заборгованості державний виконавець складає протокол про вчинення боржником адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 1831 Кодексу про адміністративні правопорушення України, та надсилає його для розгляду до суду за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби.
Таким чином, Закон впроваджує новий вид адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт, які боржник виконуватиме у вільний від роботи чи навчання час. Вид таких робіт визначатимуть органи місцевого самоврядування. Водночас, суспільно корисні роботи не призначаються особам, визнаним інвалідами I або II групи, вагітним жінкам, жінкам старше 55 років та чоловікам старше 60 років.
325-1. Виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді суспільно корисних робіт;
325-4. Наслідки ухилення особи від виконання суспільно корисних робіт, та інш.
Змінились, збільшилися строки апеляційного оскарження судових рішень.
Так ч. 1 ст. 295 КАС України визначено, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Література:
Кодекс адміністративного судочинства України. Закон від 06.07.2005 № 2747-IV, поточна редакція від 05.05.2018.