Процес розвитку та становлення Української держави переконливо свідчить, що одна з актуальних проблем, яка постає на сьогодні – це забезпечення належної охорони прав, свобод і законних інтересів громадян, верховенства права в усіх сферах суспільного життя за допомогою розгалуженої системи органів публічної адміністрації. Постає питання про ефективність діяльності адміністративного апарату і, як наслідок, забезпечення якісної реалізації функцій по відношенню до суспільства.
На сьогодні в організації та діяльності державної влади України відбуваються зміни, викликані проведенням триваючої адміністративної реформи. Зокрема, це стосується і питання побудови системи органів публічної адміністрації.
У словнику термінів і понять з державного управління визначено, що публічна адміністрація - це сукупність державних і недержавних суб'єктів публічної влади, ключовими структурними елементами якої є а) органи виконавчої влади; б) виконавчі органи місцевого самоврядування [1].
Систему органів публічної влади складають взаємодіючі між собою органи публічної адміністрації, які діють на трьох рівнях місцевому, регіональному і державному.
На даний момент в Україні влада є досить централізованою, більшість питань публічної сфери вирішуються не місцевим самоврядуванням, а органами (виконавчої) державної влади.
Виходячи з Основного Закону держави – Конституції України, органи публічної адміністрації в Україні складаються з вищого органу виконавчої влади – Кабінету Міністрів України, центральні органи виконавчої влади (ЦОВВ) - міністерства та інші центральні органи, державних комітетів, місцевих державних адміністрацій - місцеві органи державної виконавчої влади [2].
Коло функцій і повноважень Кабінету Міністрів визначається Конституцією України. Йому властиві такі функції як бюджетно-фінансова, виконавча, державного планування розвитку України, організаційна, державного контролю. Крім того Кабінет Міністрів України забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, стежить за виконанням Конституції і законів України; вживає заходи щодо реалізації прав і свобод людини і громадянина, має повноваження щодо забезпечення проведення фінансової, інвестиційної, цінової та податкової політики; політики у сферах праці та зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування; забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, здійснює управління об'єктами державної власності [2].
Роботою Кабінету Міністрів керує Прем'єр-міністр. Він спрямовує її на виконання Програми діяльності Кабінету Міністрів, схваленої Верховною Радою України та інших завдань, покладених на Кабінет Міністрів, координує діяльність міністрів, керівників інших центральних та місцевих органів виконавчої влади.
Міністерства реалізують державну політику та забезпечують її формування в конкретній сфері, а їх повноваження, повноваження інших центральних органів виконавчої влади поширюються на всю територію держави.
На законодавчому рівні закріплено визначальну роль міністерств і надано широке коло повноважень міністрам, та важливим залишається питання надання якісних адміністративних послуг; здійснення неупередженого державного контролю ; внесення пропозицій щодо забезпечення формування державної політики на розгляд міністрів; здійснення завдань, визначених законами України, більше того важливого значення набуває існування ефективної системи центральних органів виконавчої влади, що утворюються для виконання окремих функцій з реалізації державної політики, та поділяються на: служби, агентства та інспекції [4].
Центральні органи виконавчої влади зі спеціальним статусом це органи виконавчої влади, що мають визначені Конституцією та законодавством України особливі повноваження й завдання, щодо них встановлюється спеціальний порядок утворення, реорганізації, підконтрольності, підзвітності а також призначення і звільнення керівників. Дані органи очолюють голови. В Україні на даний момент діє 7 центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом . Прикладом яких є Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна України, Державний комітет телебачення і радіомовлення України та інші [6].
Щодо місцевого самоврядування то його сутність визначається Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" і полягає в гарантованому державою праві територіальної громади, громадян та їх органів розв'язувати значну частину місцевих справ самостійно і керувати ними, діючи в межах закону, під свою відповідальність та в інтересах населення [5].
Місцеве самоврядування побудоване за своєю системою, що складається з територіальної громади, сільської, селищної та міської ради, сільського, селищного і міського голови, виконавчих органів сільської, селищної, міської ради, районних і обласних рад.
Головною функцією виконавчих органів та самих рад – є в першу чергу забезпечення оптимального соціального, економічного та культурного розвитку відповідних територіальних громад.
В той же час існує низка специфічних державних органів, які тією чи іншою мірою здійснюють права й обов'язки у сфері адміністративно-правового регулювання , оскільки вони наділені правом приймати рішення, які обов'язкові для виконання певними органами виконавчої влади, місцевого самоврядування і вони є носіями певних обов'язків у сфері державного управління.
До таких органів належать Національний банк України, Рада національної безпеки і оборони України, Центральна виборча комісія.
Тому, для забезпечення ефективної реалізації повноважень та функцій усіма органами публічної адміністрації створена підвідомчість цих органів.
Підвідомчість - взаємозв'язки на засадах субординації, яка означає співпідпорядкованість між органами вищого і нижчого рівнів. Оскільки Кабінет Міністрів очолює систему органів виконавчої влади, то усі інші органи підпорядковані й підзвітні Кабінету Міністрів [3].
В Україні з 2014 року розпочато процес децентралізації . Основною метою даної реформи є створення умов для динамічного розвитку регіонів і надання якісних та доступних суспільних послуг громадянам. Крім цього дана реформа торкається підзвітності, зокрема передбачає відповідальність органів місцевого самоврядування перед виборцями – за ефективність своєї роботи, а перед державою – за її законність.
Реформа децентралізації складається з трьох етапів.. Перший дозволяє формувати відповідно до положень Європейської хартії місцевого самоврядування значний дієвий і спроможний інститут місцевого самоврядування на базовому рівні – об’єднані територіальні громади базового рівня (ОТГ). Другий – створення нових районів, які вирішуватимуть лише те, що відноситься до компетенції району: комунальна власність, вторинна медицина, школи-інтернати і т.д. Решта повноважень районів перейде до компетенції об’єднаних громад. Третій напрямок – заключний, це області. По суті межі областей мінятися не будуть, кількість обласних центрів така ж і залишиться. Змін зазнає лише форма управління. Основною територіальною одиницею стає громада. Громада має голову та виконком, який виконує всі функції з управління громадою. Села, які ввійшли до об’єднаної громади обирають старост, які входять до виконкому об’єднаної громади і виконують ті ж функції, які були в сільраді [7].
Підсумовуючи все вище згадане варто зауважити, що саме децентралізована виконавча влада з сильними інститутами місцевого самоврядування є найбільш ефективною формою організації публічної влади.
Джерела:
1. Енциклопедичний словник з державного управління / уклад. : Ю. П. Сурмін, В. Д. Бакуменко, А. М. Михненко та ін. ; за ред. Ю. В. Ковбасюка, В. П. Трощинського, Ю. П. Сурміна. – К. : НАДУ, 2010. – 820 с.
2. Конституція України від 28 червня 1996 року / Верховна Рада України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
3. Кравцова Т. М. Поняття та принципи діяльності публічної адміністрації / Т. М. Кравцова, А. В. Солонар // Форум права. – 2010. – № 4. – С. 522–525 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/e-journals/FP/2010- 4/10ktmdpa.pdf
4. Козак В. Стратегічні аспекти реформування публічного управління в Україні в умовах децентралізації [Електронний ресурс] / В. Козак. – 2017. – Режим доступу : www.dridu.dp.ua/vidavnictvo/2017/2017_01(32)/6.pdf
5. Про місцеве самоврядування : Закон України від 21.05.1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 280.
6. Центральні та місцеві органи виконавчої влади [Електронний ресурс] // Урядовий портал – Режим доступу: https://www.kmu.gov.ua/ua/catalog..
7. Про схвалення Концепції реформування місцевого самоврядування та територіальної організації влади в Україні: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 1 квітня 2014 р. № 333-р // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 333-р.
___________________________
Науковий керівник: Жукорська Ярина Михайлівна, кандидат юридичних наук, доцент, Тернопільський національний економічний університет
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
