Одним із основних елементів, що відрізняє один злочин від іншого, є спосіб, яким учиняється кримінальне правопорушення. Інформація про такий спосіб слугує основою для з’ясування деталей механізму злочинного діяння, і відповідно встановлення осіб, які вчинили злочин; виявлення факту вчинення різних злочинів однією й тією ж особою або групою злочинців. Злочинна діяльність, як вид суспільної діяльності, перебуває під впливом різноманітних об’єктивних і суб’єктивних факторів, умов. Загальновідомо, що злочинці максимально швидко пристосовуються до змін в соціальній сфері, обираючи ті чи інші способи протиправної діяльності, використовуючи при цьому прогалини в кримінальному та цивільному законодавстві, а також недоліки в організації роботи правоохоронних органів. Сучасне суспільство у протидії злочинності широко використовує кримінологічне прогнозування, з метою виявлення найбільш ймовірних прогалин розвитку злочинності в цілому [1]. Однак, важливим для розкриття і розслідування кримінальних правопорушень є і криміналістичне прогнозування, яке дозволяє передбачати способи вчинення кримінально караних діянь, предмети посягання, поведінку суб’єкта в певній кримінальній і слідчій ситуації [2].
Можливість передбачення закладена в здатності людини до адекватного відображення ситуації, і можливості на цій базі будувати моделі майбутнього. Ця можливість знаходить своє практичне втілення в складанні різноманітних прогнозів, які, в свою чергу, виступають засобом управління процесами взагалі і основою прийняття певних рішень у сфері розслідування злочинів. Перспективними завданнями криміналістичного прогнозування є: – виявлення характеру зміни конкретної ситуації в умовах, коли на неї діють стихійні фактори; – виявлення змін ситуації в умовах, коли на неї чиниться певна дія за умови цілей і засобів її здійснення; – визначення характеру ситуації, з якої необхідно виходити для досягнення поставленої мети; – виявлення зміни приватних цілей і засобів в процесі і після досягнення основної мети [3, с. 12].
Прогнозування способів вчинення злочинів має своїм основним завданням сприяння їх попередженню й розслідуванню. Таким чином можна зазначити, що криміналістичне прогнозування є складовою частиною криміналістики, предметом якої є закономірності, що відображають можливість використання криміналістичних засобів для попередження, запобігання та припинення кримінальних правопорушень.
Література:
1. Солопанов Ю. В. Криминологическое прогнозирование и планирование борьбы с преступностью : лекція. Москва: изд-во МВШМ МВД СССР, 1983. 38 c.; Аванесов Г. А. Криминологическое прогнозирование и планирование борьбы с преступностью: учебное пособие. Москва: НИиРИО МВШ МВД СССР, 1972. 60 c.; Аванесов Г. А. Теория и методология криминологического прогнозирования. Москва: Юрид. лит., 1972. 334 c.
2. Логвиненко Е. А. Возможности и проблемы криминалистического прогнозирования. Актуальные проблемы противодействия преступности: материалы Международной научно-практической конференции (Южно-Уральский государственный университет, 24-25 сентября 2009 г.). Челябинск: ООО «Полиграф-Мастер», 2009. С. 272-277; Горшенин Л. Г. Криминалистическое прогнозирование – взгляд в будуще. Криминалистические аспекты совершенствования доказывания при расследовании преступлений. Труды Академии. Москва: изд-во Акад. МВД РФ, 1992. С. 17-20; Горшенин Л. Г., Чарушин Л. Н. К вопросу о предмете и задачах криминалистического прогнозирования. Проблемы совершенствования исполнения уголовных наказаний: материалы секции научно-практической конференции «Человек: преступление и наказание», состоявшейся в РВШ МВД РФ 25-26 марта 1992 г. Рязань: изд-во РВШ МВД РФ, 1992. С. 119-121.
3. Журавель В. А. Проблема теорії та методології криміналістичного прогнозування / Нац. юрид. академія України. Харків: Право, 1999. 303 с.
______________________________
Науковий керівник: Старушкевич Анатолій Володимирович, кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри фінансових розслідувань Національного університету державної фіскальної служби України
|