На сьогоднішній день немає жодної людини, яка б не чула слова «війна» або «революція». У світі кожного дня відбуваються терористичні акти, під час яких безжально вбивають десятки, а то й сотні людей. Здавалося, що все це відбувається десь далеко і ніколи нас не торкнеться. Про війни та революції донедавна можна було тільки почути з переказів дідів, прочитати в історичній літературі, або ж побачити у художніх чи документальних фільмах. Нажаль, вони стали реальністю нашого сучасного життя, оскільки наша земля знову, вже на початку ХХІ століття, стала епіцентром революційних потрясінь та збройної агресії, а насправді, хоч й неоголошеної, але війни [1].
Впродовж цих років, від самого початку і до сьогодні, опубліковано безліч статей, видано численні монографії, спогади учасників. В усіх них авторами висвітлено під різними кутами зору різноманітні події майдану [2]. Переосмислити та ще раз проаналізувати події п’ятирічної давнини, дати їм власну оцінку і є метою даної роботи.
«Студентська дискотека», як її називали ображені політики, переросла у чергову революцію. Люди, а насамперед, студентська молодь, яким набридло бути маріонетками в чужих політичних іграх, відстоюють своє законне право на справжню свободу і державну незалежність. В потужному революційному пориві суспільство виступило категорично проти діючої влади, водночас, жовту картку недовіри отримали тоді й опозиційні політичні сили [1].
Хвиля масового невдоволення була настільки непрогнозованою, що ні влада, ні опозиція не були готові до такого розвитку подій. Перші дні на Євромайдані не було жодної символіки ЄС. Виявилось, що купити чи дістати десь прапор Євросоюзу є майже нереальним. Це свідчить про те, що центру, який би генерував єврореволюційні настрої не було. Тому, будь-хто, особливо з політиків, присвоюючи собі заслуги у виникненні Євромайдану, просто лукавить.
Справжніми ж причинами виникнення Євромайдану були: тіньова економіка, зростання корупції та хабарництва, безвідповідальність влади та її авторитарний характер, навмисне знищення армії, зубожіння села, тобто практично все, що зруйнувало за чверть століття потужний потенціал країни і гальмувало та заважало їй рухатись вперед на зустріч успіху та прогресивним змінам [3].
Маса громадських організацій, ініціативних груп, лідерів громадської думки об’єднались в один суспільний рух. На відміну від ірраціонального початку Помаранчевої революції, Євромайдан – це усвідомлений крок кожного учасника. Я переконана, що якби цей рух був ініційований та керований опозиційними політичними силами, то влада швидко знайшла б ниточки, за які смикати тих, хто є противагою діючій владі і тій же системі координат, в тому ж владному механізмі. Але в тій ситуації примусити людей добровільно залишити головну площу країни не зміг ніхто. У 2004-му ж році достатньо було заклику Тимошенко чи Ющенка звільнити Майдан і на наступний день Помаранчева революція була б завершена [3].
В суспільстві з’явилась надія на зміни. Тема євроінтеграції настільки широка, що органічно об’єднує в собі ідеї зовнішньополітичного курсу та внутрішніх економічних, соціальних, політичних змін. Спектр учасників Євромайдану включав у себе всі демографічні та соціальні групи. Спонсорами Євромайдану став кожен, хто брав у ньому участь, адже сьогодні просто поїхати у столицю і прожити там хоча б день вартує декілька сотень гривень.
Згадуючи обіцянки політиків варто помітити й те що ті, хто п’ять років тому відстоював європейський вибір України, забуті. Адже нинішня влада не виконала жодної обіцянки з тих, які були виголошені зі сцени.
Тоді опозиція, а сьогодні влада обіцяла справедливе розслідування, спокій в країні і не забувати про героїчний подвиг своїх співвітчизників. «Я з ганьбою жити не буду. Якщо куля в лоб, то куля в лоб, але чесно, справедливо. Зроблю до останньої секунди все, щоб кожна людина в цій країні зберегла своє життя», - виголошував зі сцени Арсеній Яценюк. «Це справа честі українських правоохоронних органів, української прокуратури, українських судів. У найкоротші терміни залучити до відповідальності не тільки виконавців, не тільки снайперів, але і командира, який віддав цей наказ…» - обіцяв Петро Порошенко [2].
Тут вартує додати, що ці обіцянки не були виконані, бо їх давали, хоч і представники опозиційних сил, але старої генерації українського політикуму, тому життєво необхідно для розвитку української держави якісно оновити політичну еліту, залучати нових лідерів, які будуть здатні скерувати суспільство в прогресивному напрямку, які матимуть довіру і повагу в українців і в світової спільноти.
Євромайдан продемонстрував, що коли громадяни стають не об’єктами, а суб’єктами політики – це велика сила. Таким чином, події Євромайдану стали прикладом прояву українцями неабиякої сили, мужності, гідності, віри та міцності духу. Вони показали усьому світу, що вищою метою для українського народу є збереження людських цінностей та основ демократії. А будь-яке зазіхання на них з боку ворогів зазнає невдачі і буде покаране. Проте, відстоюючи ці ідеї довелося заплатити дорогою ціною – кров’ю «Небесної Сотні» – патріотів, які поклали своє життя на вівтар свободи рідної Батьківщини. В цих трагічних подіях смерть кожної людини - це не просто втрата однієї сім’ї, а біль усього народу. Революція Гідності показала, що в країні настав час для реальних реформ та кардинальних змін. Саме тепер українцям вдалося скинути ярмо «радянського совка» та стати на шлях формування повноцінного громадянського суспільства [1].
Але боротьба за свою державу ще не завершилась. Наступним випробовуванням для України стала анексія Криму Російською Федерацією та війна на Сході, яка триває й досі [1].
Отож, протест на Майдані, зміна влади не принесли очікуваних перемін та покращення життя. Політики, на яких люди покладали великі надії не виправдали їх, як результат - війна триває й до сьогодні.
Література :
1. Виклики історії: революція гідності. АТО – війна за незалежність. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zno.academia.in.ua/
2. Від Євромайдану до кровопролитної війни. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: https://www.dw.com/uk
3. Причини непоразки Євромайдану. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://blogs.ipress.ua/blogs
|
Ця робота ліцензується відповідно до Creative Commons Attribution 4.0 International License
Знайшли помилку? Виділіть помилковий текст і натисніть Ctrl + Enter
