Вибори є одним з вищих безпосередніх виражень влади та волі народу на демократичних виборах, основою органів, що обираються, державної влади і місцевого самоврядування, інших органів народного (національного) представництва, легітимності органів, що обираються, виборних посадових осіб [1]. Стандартами демократичних виборів є закріплені в національних конституціях і законах право громадянина обирати і бути обраним до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, до інших органів, принципи:
1) періодичності виборів;
2) обов'язковості виборів;
3) справедливості виборів;
4) дійсності і свободи виборів, а також принципи:
5) загального;
6) рівного;
7) прямого виборчого права;
8) таємного голосування [3].
Ці принципи забезпечують свободу волевиявлення виборців, відкритий і гласний характер виборів, здійснення судового й іншого захисту виборчих прав і свобод людини і громадянина, суспільного і міжнародного спостереження за виборами, гарантії реалізації виборчих прав і свобод учасників виборчого процесу. Принцип загального виборчого права означає, що суб'єктивне виборче право надається кожному громадянину по досягненні визначеного віку, якщо лише громадянин не страждає на хвороби, що перешкоджають його свідомому волевиявленню, тобто він не є недієздатним (недоумкуватим, психічно хворим). Питання про те чи не є людина божевільною, встановлюється судовими органами на основі результатів спеціальної експертизи в суворо визначеному законодавством порядку [2]. Так, за законодавством України, фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. Виборчий процес - це здійснення суб'єктами, визначеними статтею 12 цього Закону, виборчих процедур, передбачених про вибори Президента України [4]. Виборчий процес здійснюється на засадах:
1) законності та заборони незаконного втручання будь-кого у цей процес;
2) політичного плюралізму та багатопартійності;
3) публічності та відкритості виборчого процесу;
4) рівності всіх кандидатів на пост Президента України;
5) рівності прав партій - суб'єктів виборчого процесу;
6) свободи передвиборної агітації, рівних умов доступу кандидатів на пост Президента України до засобів масової інформації;
7) неупередженості органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, підприємств, закладів, установ і організацій, їх керівників, інших посадових і службових осіб до кандидатів на пост Президента України, партій [5].
Виборчий процес можна визначити як урегульовану законом та іншими соціальними нормами діяльність індивідів, органів, організацій та груп з підготовки і проведення виборів до державних органів та органів самоврядування. Оскільки така діяльність є нормативно врегульованою, упорядкованою, відносно сталою, у ній можна виділити певні, розташовані в чіткій послідовності елементи - стадії. У найбільш загальному вигляді стадії виборчого процесу є такими:
- призначення (оголошення) дня виборів/початку виборчої кампанії;
- встановлення виборчих округів;
- встановлення (організація) виборчих дільниць;
- створення спеціальних виборчих органів (комісій, бюро тощо);
- реєстрація виборців (формування списків виборців);
- висування й реєстрація кандидатів;
- агітаційна кампанія;
- голосування;
- підрахунок голосів і встановлення результатів виборів;
- можливий другий тур голосування та/або нові (повторні) вибори;
- встановлення остаточних результатів виборів та їх публікація [8].
Залежно від виборчих законів та доктрин не всі стадії можуть мати місце. Не завжди виборчі закони фіксують усі ці стадії на формальному (нормативному) рівні. Однак принаймні доктринально вони визначені в більшості країн світу. Проблеми теорії та практики виборів Президента України набули надзвичайної важливості під час останніх виборів у 2014 році, де вибори були позачерговими. Петро Порошенко був обраний президентом на позачергових виборах 25 травня 2014 року, а присягу прийняв 7 червня того ж року, отже цю дату повинні вважати початком конституційних повноважень президента. Таким чином, вибрати дату наступних виборів є проблематично [6]. Так як, Президент України обирається громадянами України на основі загального, рівного і прямого виборчого права шляхом таємного голосування строком на п'ять років. Згідно з Конституцією, чергові вибори глави держави повинні відбутися в останню неділю березня 2019 року, тобто 31-го числа.
Як вийшло, що виникла можливість для неоднозначного тлумачення дати виборів президента? 22 лютого 2014 року парламент України прийняв постанову про самоусунення тодішнього президента України Віктора Януковича від виконання конституційних повноважень і призначення позачергових виборів президента України. До цього моменту вважалося, що чергові президентські вибори пройдуть 29 березня 2015 року. За підсумками Євромайдану постанови були призначені дострокові вибори президента України на 25 травня 2014 року, але ще до дня голосування парламент змінив законодавство про президентські вибори, внісши кілька ключових поправок. Одна з них закріпила право балотуватися в президенти особам, які не проживають на території в межах державного кордону України, якщо їх місце проживання зареєстровано в Україні - фактично ця правка приймалася під Віталія Кличка, дозволяючи йому балотуватися на пост президента України [6]. Тоді ж були внесені зміни в терміни призначення та проведення виборів. Після змін п'ята частина статті 103 Конституції України говорить: «Чергові вибори президента України проводяться в останню неділю березня п'ятого року повноважень президента України». Тобто термін повноважень президента або урізається на пару місяців, якщо трактувати положення закону як березень 2019 року, або подовжується, якщо допустити, що мова йде про березень 2020 року. Після 25 травня 2019 роки спливе п'ять років і почнеться шостий рік повноважень президента, а в законодавстві чітко йдеться про п'ять років [7].
Таким чином, ми можемо зробити висновки,що світовий досвід політичного розвитку наочно показує, що країни зі стабільними політичними системами часто не потребують детального регламентування виборчих процедур у законах. Виборча процедура може ґрунтуватися переважно на традиціях, окремих актах галузевого характеру і прецедентному праві. Проте, потреба в детальній регламентації виникає, як правило, у суспільствах, що переживають процес демократичного відновлення, докорінної перебудови системи політико-правових інститутів. Цей шлях пройшли в післявоєнні роки більшість країн Західної Європи, а в останнє десятиліття - багато східноєвропейських держав. В аналогічних умовах перебуває сьогодні й Україна про що свідчить Закон «Про вибори Президента України».Нова редакція Закону може стати серйозною законодавчою базою для забезпечення прозорого і демократичного характеру виборів Президента України. Однак лише на законодавчому рівні не можна гарантувати його дотримання, якщо практика його застосування не буде відповідати вимогам Конституції і чинного законодавства України. Тому завдання полягає у тому, щоби практика виборів, дії як органів влади, так і кожного суб'єкта виборчого процесу відбувалися з дотриманням норм законодавства України і принципів чесних, відкритих і демократичних виборів.
Література:
1. Політологічний енциклопедичний словник / уклад.: Л. М. Герасіна, В. Л. Погрібна, І. О. Поліщук та ін. За ред. М. П. Требіна. - Х.: Право, 2015.
2. Конституційне право України: підруч. / До 20-ї річниці Конституції України та 25-ої річниці незалежності України / В.Л. Федоренко. – К.: Видавництво Ліра-К, 2016.
3. Конституція України . – С.: ТОВ «ВВП Нотіс», 2018. -56 с.
4. Коментар до Закону України «Про вибори Президента України». – Ужгород, 2015. – 215 с.
5. Закон України «Про вибори Президента України». –К.: ТОВ «ВВП Нотіс», 2018.
6. Хоменко С. «Політичні підсумки-2014: рік, котрий змінив усе». URL: https://www.bbc.com/ukrainian/politics/2014/12/141219_political_2014_sx.
7. Вибори президента: чи зможе Порошенко керувати на два місяці довше. URL: https://www.volynnews.com/news/policy/vybory-prezydenta-chy-zmozhe-poroshenko-keruvaty-derzhavoiu-na-dva-misiatsi-dovshe.
8. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Порядок виборів Президента України. URL:https://pidruchniki.com/11510513/pravo/poryadok_viboriv_prezidenta_ukrayin.
|